Книга Псалмів: 42. (41) Туга за святинею Бога живого 2-6 висміяний ворогами молиться 7-12



  1. Провідникові хору. Маскіл. Синів Кораха.
  2. Як лань прагне до водних потоків так душа моя прагне до тебе, Боже.
  3. Душа моя жадає Бога, Бога живого, - коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
  4. Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
  5. Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
  6. Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога.
  7. Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
  8. Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
  9. Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
  10. Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
  11. Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»
  12. Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.