Книга Псалмів: 137. (136) Туга вигнанців за рідним краєм



  1. Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.
  2. На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.
  3. Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!»
  4. Як нам пісень Господніх на чужій землі співати?
  5. Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця!
  6. Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість!
  7. Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!»
  8. О дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила.
  9. Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб'є їх об скелю.