Книга Псалмів: 10. (9) Скарга на зухвалість ворогів 1-11; певна перемога вбогих 12-18



  1. Чому, о Господи, стоїш здалека, ховаєшся під час скорботи?
  2. Коли гордує грішник, страждає вбогий і ловиться в лихі задуми, що той намислив.
  3. Бо грішний вихваляється бажанням серця свого, і захланний хулить і зневажає Бога.
  4. Говорить грішник у своїй буті: “Не буде суду! Нема Бога! Такі й усі думки в нього.
  5. Перед ним завжди стелиться щасна дорога. Суди твої далеко геть від нього, усіх противників своїх - він сміхом збуває.
  6. Він каже в своїм серці: “Не піддамся! З роду в рід я не зазнаю лиха.”
  7. Уста в нього - повні прокльонів, обману і лукавства, а під язиком у нього лихо й переступ.
  8. Іде на засідки біля осель, і потайки невинного вбиває, очима так і зорить за нещасним.
  9. Він засідає, притаївшись, неначе лев у своїй криївці, він засідає, щоб бідака запопасти, хапає бідолаху й тягне у свою сітку.
  10. Зіщулившись, до землі прилягає, і падають нещасні в його кігті.
  11. Каже у своїм серці: “Забув Бог, сховав лице своє й нічого вже не бачить.”
  12. Устань, Господи Боже, піднеси руку! Не забудь убогих!
  13. Чого б безбожник мав зневажати Бога, казати у своєму серці: “Ти не каратимеш ніколи!”
  14. Ти дивишся, ти бачиш біль і горе; вони завжди перед тобою. На тебе покладається нещасний, сироті - ти поміч.
  15. Зламай лукавому й безбожникові рамено; ти покараєш його злобу, і більш її не буде.
  16. Господь - цар на віки вічні, зникли погани з його землі.
  17. Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо,
  18. щоб захистити право сироти й пригніченого, щоб земнородний не лякав уже більше.