Книга Іова


Книга Іова: 5. Еліфаз доручає звернутися до Бога



  1. «Клич, отже, коли є хто, щоб озвавсь до тебе! | До кого із святих хочеш звернутись?
  2. Отак безумного досада вбиває, | і дурного губить завзяття.
  3. Я бачив, як дурний пускав коріння, | але прокляв умить свою домівку.
  4. Далеко від спасіння його діти, | їх топчуть, вони без оборонця при брамі.
  5. Те, що вони пожали - голодний поїдає, | та ще й до сховку забирає, | а спрагнений глитає їхнє майно.
  6. О, ні! Біда не з-під землі береться, | й не на ниві родиться недоля.
  7. Ні! Чоловік призводить лихо, | як іскри, що летять угору.
  8. Я б, однак, звернувсь до Бога, | я виклав би мою справу перед Богом,
  9. що творить діла великі й недослідимі, | чуда без ліку,
  10. що дає дощ на землю і що на ниви посилає воду;
  11. щоб смиренних підійняти вгору | і засмученим дати дізнати щастя.
  12. Він розбиває думки хитрих | і руки їхні не виконують їхніх задумів.
  13. Він ловить мудреців їхнім же лукавством | і рада крутіїв сходить нінащо.
  14. Вони вдень натикаються на пітьму, | немов уночі, ходять навпомацки опівдні.
  15. Він бідного рятує з їхньої пащі, | і з руки сильного сіромаху,
  16. й отак є нещасному надія, | і неправда затуляє рот свій.
  17. Блажен той чоловік, якого Бог картає! | Тож не цурайся Всемогутнього науки.
  18. Бо він поранить і сам він перев'яже рану, | він ударить, та його ж руки й загоять.
  19. Шість разів з біди тебе він урятує, | а на сьомий не доторкнеться тебе лихо.
  20. У голоді спасе тебе від смерти, | а на війні з рук меча.
  21. І ти сховаєшся від бича язика, | і не злякаєшся нещастя, як надійде.
  22. Сміятимешся з спустошення та голоднечі, | звірів, що на землі, боятися не будеш.
  23. Бо будеш у змові з камінням, що на полі, | і дикий звір буде з тобою в мирі.
  24. Знайдеш намет твій цілим, | а як оглянеш свою хату, не обманешся.
  25. Побачиш, що розмножилось твоє потомство, | і пагінці твої, мов билля, на землі ростимуть.
  26. Зійдеш зрілий літами у гріб, | немов копа снопів, яку складають своєчасно.
  27. От чого ми дізнались, - це свята правда! | Слухай же й затям собі це добре.»