Книга Іова


Книга Іова: 41. Слово Боже (далі)



  1. «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.
  2. Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?
  3. Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.
  4. Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.
  5. Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?
  6. Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!
  7. Спина його - щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.
  8. Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.
  9. Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.
  10. Чхне він - аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,
  11. З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.
  12. З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує.
  13. Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум'я виходить!
  14. У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає.
  15. М'язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, - не подаються.
  16. Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах!
  17. Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають.
  18. Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла.
  19. Залізо йому - солома, | мідь - дерево трухляве.
  20. Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі - то йому полова.
  21. Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється!
  22. Під ним - черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті.
  23. Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі.
  24. По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива.
  25. Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним.
  26. Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»