Книга Іова


Книга Іова: 4. Еліфаз картає Іова



  1. Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
  2. «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
  3. Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.
  4. Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.
  5. Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
  6. Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання - путів твоїх невинність?
  7. Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?
  8. Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.
  9. Від Божого подуву вони гинуть,| від подиху гніву його зникають.
  10. Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.
  11. Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.
  12. І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,
  13. серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.
  14. Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,
  15. і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.
  16. Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:
  17. Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
  18. Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,
  19. оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
  20. Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.
  21. Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»