Книга Іова


Книга Іова: 38. Слово Боже



  1. Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив:
  2. «Хто то такий затемнює мої задуми | нерозважливими словами?
  3. Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі: | бо я питатиму тебе -спробуй мене навчати!
  4. Де був єси, як я закладав землю? | Скажи, як маєш розум.
  5. Хто визначив їй міру, - може знаєш, | або хто простягнув лінію над нею?
  6. На чім підвалини її оперто, | або хто поклав її наріжний камінь
  7. під радісні співи ранніх зір, | під оклики веселі всіх синів Божих?
  8. Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона?
  9. Коли я зробив для нього одіж-хмару | і пелену для нього - густу мряку?
  10. Границю я йому призначив, | поклав засуви й ворота
  11. й мовив: Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! | Ось тут розіб'ються твої надимані хвилі!
  12. Чи на віку твоєму ти повелів колинебудь ранкові, | вказав зорі належне місце,
  13. щоб вона ухопила за краї землю | і щоб безбожників струсила з неї?
  14. Вона міняє вид свій, мов глина для печатки, | стає барвистою, немов одежа.
  15. І в грішників відібрано їхнє світло, | і ломиться піднесена рука.
  16. Чи ти зійшов колись до джерел моря? | Походжав дном безодні?
  17. Чи відкрилися тобі ворота смерти? | Чи бачив єси брами смертельної тіні?
  18. Чи обійняв оком світ широкий? | Скажи, коли усе те знаєш!
  19. Де та дорога - до світла оселі, | і темрява, - де її місце,
  20. щоб привести їх до їхнього житла, | направити їх до їхнього дому?
  21. Ти знаєш, бо ж ти вже тоді народився, | і число днів твоїх велике.
  22. Доходив ти колись до сховищ снігу? | Чи, може, бачив склади граду,
  23. що я тримаю на час-пору смутку, | на день війни та битви?
  24. Де та дорога, що нею світло ділиться | і шириться по землі східній вітер?
  25. Хто зливі канали риє, | дорогу гуркотові грому,
  26. щоб дощ послати на безлюдну землю, | пустиню, де нема нікого?
  27. Щоб напоїти пустизну та пустелю, | щоб виростити в степу тирсу?
  28. Чи має дощ батька? | Хто родить роси краплі?
  29. . З чийого лона лід виходить? | І іній з небес, - хто його породжує?
  30. Мов камінь, тверднуть води, | обличчя безодні замерзає.
  31. Чи міг би ти зв'язати вузли Квочки? | Чи Косаря мотуззя розв'язати?
  32. Чи вивести у свій час ранню зорю, | Віз із його дітьми повести?
  33. Чи знаєш ти небес закони? | Чи можеш їхній порядок на землі встановити?
  34. Можеш зняти голос твій до хмари, | щоб рясний дощ спустивсь на тебе?
  35. Чи можеш розсилати блискавиці, щоб вони пішли | й тобі сказали: Ось ми!
  36. Хто вклав в ібіса мудрість? | Хто півневі дав розум?
  37. Хто мудро може зчислити хмари | і бурдюки небесні вихиляти?
  38. Як пил стає болотом | і як грудки злипаються до купи?
  39. Невже то ти полюєш для левиці здобич | і голод левенят заспокоюєш,
  40. коли, причаївшися, вони лежать у барлогах, | сидять, в гущавині засівши?
  41. Хто воронові харч готує, | як його діти пищать до Бога, | блукаючи без поживи?»