Книга Іова


Книга Іова: 36. Четверта промова Елігу



  1. І знову Елігу взяв говорити:
  2. «Зажди но трошки, і я тобі з'ясую, | бо ще чимало можна сказати про Бога.
  3. Сягну знанням моїм далеко | і визнаю Творцеві моєму слушність.
  4. Воістину в словах моїх нема неправди, | і звершений знанням стоїть біля тебе.
  5. Так! Бог силою великий, однак, не гордує чистим серцем.
  6. Він не дає грішникові жити, | він бідолашним чинить правосуддя,
  7. і праведника не позбавляє права. | Він царів ставить на престолі, | саджає їх назавжди! Але що загорділи,
  8. тому вони закуті в кайдани, | обплутані мотуззям нужди!
  9. Він виявляє їм діла | й переступи їхні, бо вони загорділи.
  10. Він відкриває їм вухо на навчання, | від беззаконства велить відвернутись.
  11. І як вони послухаються, почнуть йому служити, | то проведуть свої дні у щасті, літа свої в утісі.
  12. А коли не послухаються, то пройдуть через Яму | і пропадуть у невіданні.
  13. Щождо лукавих серцем, що гнів свій зберігають, | і що не звали на допомогу, коли їх в'язано,
  14. то їхня душа загине замолоду, | життя їхнє - між розпусниками.
  15. Він бідного рятує власною його бідою | і в злиднях об'являється для його вух.
  16. Отож і тебе він вирве з пащі скрути, | її тобі заступить достаток щедрий, | і стіл твій буде повен туку.
  17. А наповнишся нечестивими осудами, | то спіткають тебе суд і розправа.
  18. Вважай, отже, щоб не звели тебе достатком | і щоб дар великий не збив тебе з дороги!
  19. Хіба твої багатства безконечні щось тобі допоможуть? | Або твоєї сили всі потуги?
  20. О, не бажай тієї ночі, | коли народи з своїх місць ізникають!
  21. Остерігайсь, не нахиляйсь до кривди: | тим бо й випробувано тебе стражданням.
  22. Бог, справді, силою великий, | і хто такий учитель, як він?
  23. Хто йому вкаже його дорогу? | Хто скаже: Ти дієш кривду.
  24. Тож пам'ятай: ти маєш величати його діло, | яке оспівують люди.
  25. Усі люди над ним розважають, | кожний здалека дивиться на нього.
  26. Так! Бог великий, не нам його збагнути! | Число його років не має ліку.
  27. Він притягає води краплі | і прочищує їх на дощ у парі;
  28. спускають його хмари, | і на натовп людей виливають.
  29. . Хто зможе зміркувати, | доки сягають хмари | або гуркіт грому у його наметі?
  30. Він розстелює над ним свій оболок | і вкриває вершини гір.
  31. Ними годує він народи, | дає поживу подостатком.
  32. Він бере блискавицю обома руками, | велить їй бити у ціль.
  33. Він нею чабана попереджає, | та й скот, що нюхом чує бурю.»