Книга Іова


Книга Іова: 34. Друга промова Елігу



  1. Елігу почав говорити далі й мовив:
  2. «Слухайте мої слова, о мудрі, | нахиліть до мене вухо, о розумні!
  3. Бо вухо слова розрізняє, | як піднебіння куштує страву.
  4. Розсудім разом, що є справедливе, | і визнаймо між нами, що є добре.
  5. Ось Іов мовив: ,,Я правий, | та Бог відмовив мені суду.
  6. Проти свого права мав би я брехати? | Рана моя невигойна, хоч я й невинний!"
  7. Чи є десь такий чоловік, як Іов, | що глум глитає, немов воду,
  8. що з лиходіями товаришує | та що з безбожниками ходить?
  9. Він бо сказав: Нема з того користи | людині, коли догоджає Богу.
  10. Тим слухайте мене, мужі розумні! | Не може бути зла у Бозі | й у Всесильному - неправди!
  11. Він людині відплачує згідно з її ділами; | як кожний ходить, так у Бога знаходить.
  12. Воістину Бог зла не чинить, | Всесильний суду не кривить.
  13. Хто йому довірив землю? | Хто доручив йому всесвіт?
  14. Якщо він візьме дух свій знов до себе, | до себе забере своє дихання, -
  15. усяке тіло зараз же загине, | людина повернеться у порох.
  16. Отже, як маєш розум, слухай! | Вважай на моїх слів голос!
  17. Чи ж міг би правити, хто ненавидить право? | Чи ж ти Сильного та Праведного осудив би?
  18. Того, що до царя мовляє: Негодящий! | А до вельмож: Безбожні! -
  19. що не зважає на князів особу, | не сприяє радше багатому, ніж бідному, | бо всі вони діло рук його.
  20. Раптом вони вмирають, і більше їх немає; | народ бунтується посеред ночі, | без труднощів могутнього скидає.
  21. Бо його очі над путями чоловіка, | він бачить кожен його крок.
  22. Нема ні темряви, ані глухої тіні, | де б лиходії могли заховатись.
  23. Він не накладає на людину строку, | щоб та ставала на суд із Богом.
  24. Він розгромлює без допиту вельможних, | і ставить на їхнє місце інших.
  25. Він знає добре їхні вчинки | скидає їх одної ночі, - і топчуть їх.
  26. Як беззаконних карає їх передочима інших
  27. за те, що відхилилися від нього | й ніколи про путі його не дбали,
  28. так що дійшов до нього зойк злиденних, | і він почує крик смиренних.
  29. . Коли він спочиває, хто потривожити його посміє? | Коли обличчя своє сховає, хто його побачить? | Він на народи й одиниці поглядає,
  30. щоб лицемір не царював, глузуючи з народу.
  31. І коли він до Бога каже: Мене обдурено! | Зла не чинитиму вже більше!
  32. Навчи мене, якщо я помилився! | Якщо вчинив несправедливість, більш не буду! -
  33. то чи він, гадаєш, має тим самим відплатити? | Через те, що зневажаєш суди, | через те, що то ти вибираєш, а не я, | - скажи, отже, що знаєш!
  34. Розумні люди мені скажуть, | і мудрий муж, що мене чує:
  35. Іов говорить нерозважно, | в його словах нема глузду!
  36. Коли б то Іова розсліджено докладно | за відповіді, що личать людям нечестивим,
  37. бо він до гріхів своїх додає ще бунт | і затискає кулаки при нас, | і множить слова проти Бога!»