Книга Іова


Книга Іова: 31. Чеснота Іова



  1. «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!
  2. І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?
  3. Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?
  4. Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
  5. Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?
  6. Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!
  7. Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,
  8. то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
  9. А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, -
  10. то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!
  11. Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,
  12. вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.
  13. Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,
  14. то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?
  15. Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
  16. Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?
  17. Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?
  18. Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!
  19. Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,
  20. хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
  21. А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, -
  22. то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!
  23. Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!
  24. Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти - моя безпека,
  25. коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,
  26. коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,
  27. і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, -
  28. це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.
  29. . Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, -
  30. я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?
  31. Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м'ясом?
  32. Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.
  33. Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,
  34. боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
  35. О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
  36. Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.
  37. Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!
  38. Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,
  39. бо я його врожай з'їдав без грошей, | смутив життя його робітників, -
  40. то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю - бур'ян!»