Книга Іова


Книга Іова: 30. Теперішні злидні



  1. «А тепер глузують з мене менші віком від мене, | яких батьками я нехтував занадто, | щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
  2. Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася? | Міць їхня ж цілковито заниділа.
  3. З-за браку страви та страшного голоду | вони гризли у степу коріння; | їхня мати - пустка та пустиня.
  4. Вони мальвію й листя на кущах збирали, | коріння з дроку - це хліб їхній.
  5. Їх із громади проганяли, | на них гукали, наче на злодіїв.
  6. Вони жили у байраках при потоках, | у земних печерах та по скелях.
  7. Вони ревіли поміж кущами, | під будяками тулилися в купу.
  8. Рід упосліджених, нащадки безіменних, | вигнані з землі!
  9. І нині я став їхньою піснею, | зробився байкою їхньою!
  10. Вони гидують мною, тікають геть від мене, | не стримуються мені плювати в вічі.
  11. Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив, | то вони розгнуздуються передо мною.
  12. Праворуч від мене підводиться ота наволоч, | у петлю спрямовує мої ноги | і вимощує путь свою згубну проти мене.
  13. Вони зіпсували мені стежку на мою погибель; | вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
  14. Мов крізь пролом широкий, прибувають, | викочуються з-під руїн.
  15. Великий страх напав на мене, | вітром розвіялася моя гідність, | і щастя моє зникло, немов хмара.
  16. І душа моя нині ниє в мені, | дні смутку мене посіли.
  17. Уночі крутить мені у костях, | жили мої не дають мені спочити.
  18. Він потужно схопив мене за одежу, | мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
  19. кинув мене в болото, | і я взявся попелом та пилом.
  20. Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш; | встаю - та ти до мене уваги не прихиляєш.
  21. Став єси до мене жорстоким, | твоєю сильною рукою мене бичуєш.
  22. Здіймаєш мене вітром летіти, | в бурі спускаєш мене вниз водою.
  23. Знаю, що ти ведеш мене до смерти, | дому, де збираються всі живучі.
  24. Але я не здіймав руки на сіромаху, | як він кричав до мене у своєму горі.
  25. Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко? | Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
  26. Я сподівався щастя - і прийшло лихо; | я чекав світла - і наступила пітьма!
  27. Нутро моє кипить, не угаває: | дні смутку надійшли на мене.
  28. Ввесь ходжу почорнілий, без сонця; | встаю, кричу серед громади.
  29. . Братом зробився я шакалам, | і приятелем струсям.
  30. Шкіра на мені почорніла, | кості мої горять від жару.
  31. Цитра моя голосить, | сопілка моя плаче.»