Книга Іова


Книга Іова: 27. Остання промова Іова



  1. І повів Іов далі свою мову, кажучи:
  2. «Клянуся Богом, що позбавив мене права, | і Всесильним, що напоїв гіркотою душу мою!
  3. Покіль мій дух у мені, | і Божий подих у моїх ніздрях,
  4. мої уста не говоритимуть неправди, брехні язик мій не промовить.
  5. Не бувати тому, щоб я та визнав за вами слушність! | Покіль не вмру, я досконалости моєї не зречуся.
  6. Триматимусь моєї правди, я її не облишу. | Совість моя ні одним моїм днем мені не докоряє!
  7. Нехай з моїм ворогом буде як з безбожником, | а з тим, хто встає проти мене - як з беззаконником!
  8. Яку безбожний має надію, коли молиться, | коли підносить душу свою до Бога?
  9. Чи ж вислухає Бог його взивання, | коли прийде на нього нужда?
  10. Чи буде відрадою йому Всесильний? | Чи буде прикликати Бога повсякчасно?
  11. Я пояснюю вам поведінку Божу, | я не таю Всесильного задумів.
  12. А якщо усі ви те бачили самі, | то чого марнотою пустословите?
  13. Ось яка злій людині від Бога доля, | й участь, що від Всесильного насильникові випадає!
  14. Як матиме синів багато, під меч підуть; | і його потомки не будуть мати досита хліба.
  15. Тих, що зостануться по ньому, мор забере до гробу, | їхні вдови плакати по них не будуть.
  16. Хоч він і назбирає, немов пилу, срібла, | й одежі, мов болота, наскладає,
  17. з наскладаного праведник буде вдягатись, | срібло наслідує невинний.
  18. Він будував дім собі, немов гніздечко; | немов курінь, що робить собі сторож.
  19. Багатим ляже, та востаннє; | відкриває очі: нічого більш немає!
  20. Удень прийде страх на нього, | а вночі вхопить його буря.
  21. Його підійме східній вітер, і геть піде; | він вихопить його із його місця.
  22. На нього непощадно кидатимуть камінням, | від караючої руки він утік би радо.
  23. Над ним плескатимуть у долоні; | де б він тільки був, його висвистуватимуть.»