Книга Іова


Книга Іова: 15. Еліфаз говорить удруге



  1. Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
  2. «Хіба ж відповідає мудрий пустим знанням, | сповняє своє нутро східнім вітром,
  3. сперечаючись недоречними словами, | промовами, в яких немає користи?
  4. Ти навіть відкидаєш богобоязливість, | і касуєш побожність перед Богом.
  5. Твоя вина навчає уста твої, | ти вибираєш бесіду лукавих,
  6. тим і осуджує тебе рот твій, а не я! | І власні твої уста свідчать проти тебе.
  7. Хіба ти перший з людей народився, | побачив світ перед горбами?
  8. Хіба ти слухав Божої наради, | присвоїв собі мудрість?
  9. Що знаєш ти, чого б ми не знали? | Що розумієш, чого б ми не розуміли?
  10. Є сивий та старий також між нами, | що перейшов віком і твого батька.
  11. Хіба для тебе мала річ - Божа втіха | та тихе слово, сказане до тебе?
  12. Чого пориває тебе твоє серце? | Чому очима гордо позираєш,
  13. коли звертаєш проти Бога гнів твій | і твоїм ротом верзеш такі речі?
  14. Що таке людина, щоб була чистою? | Як бути справедливим тому, хто родиться від жінки?
  15. Якщо й своїм святим не йме він віри, | і небеса нечисті перед його очима,
  16. оскільки більш гидка й зіпсована людина, | що, наче воду, п'є беззаконня.
  17. Я поясню тобі, мене послухай! | Я оповім те, що сам я бачив,
  18. що оповідають мудрі, | не таївши нічого, за предками своїми.
  19. Їм одним земля дана була, | і ні один чужинець не скитався між ними.
  20. Поки віку у злого - себе самого мучить; | протягом призначених гнобителеві літ
  21. жахливий крик лунає у його вухах; | серед повного спокою на нього нападає грабіжник.
  22. Не сподівається, що повернеться із пітьми, | і всюди меч перед собою бачить.
  23. Його кидають на їжу коршакові. | Він знає, що над ним біда нависла.
  24. День темряви його жахає, | нужда й тіснота на нього насідають, | немов той цар, готовий кинутись до бою.
  25. Він здіймав свою руку проти Бога, | він хоробрував із Всемогутнім.
  26. З випростаною шиєю біг проти нього | захоронений грубими щитами.
  27. Обличчя його набрякло салом, | боки поросли жиром.
  28. Він жив у зруйнованих містах, | у домах, де ніхто більше не жив, | бо вони були готові завалитись.
  29. . Не забагатіє він, розвіється його достаток, | і не простягнеться його тінь по країні.
  30. Він не втече від мороку, | вогонь спалить його ніжне галуззя, | а цвіт його обіб'є вітер.
  31. Нехай не покладається на свій зріст високий, | знаємо бо, що то - марнота.
  32. Віття його зів'яне передчасно, | його галуззя не буде зеленіти.
  33. Мов виноградина, він скине недоспілі грона | і, наче маслина, цвіт свій зронить.
  34. Так! Кодло нечестивого буде безплідне, | і вогонь пожере шатра продажних.
  35. Хто зачав зло, той породить нещастя; | нутро його готує злуду».