Книга Іова


Книга Іова: 13. Даремні зусилля друзів Іова



  1. «Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.
  2. Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.
  3. Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.
  4. Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі - усі ви!
  5. Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.
  6. Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.
  7. Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?
  8. Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?
  9. Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?
  10. Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.
  11. Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?
  12. Ваші гадання - думки з попелу, | і відповіді ваші - відповіді з глини.
  13. Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.
  14. Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.
  15. Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.
  16. Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з'явитись нечестивий.
  17. Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.
  18. Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!
  19. Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.
  20. Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!
  21. Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!
  22. І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.
  23. Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!
  24. Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?
  25. Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?
  26. Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;
  27. заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.
  28. Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»