ІI Книга Царів


ІІ Книга царів: 17. Останній ізраїльський цар Осія 1-6; здобуття Самарії 7-23; самаритяни 24-41



  1. На дванадцятому році Ахаза, юдейського царя, став Осія, син Ели, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 9 років.
  2. Він чинив те, що Господеві не довподоби, однак не так, як ізраїльські царі, що були перед ним.
  3. Проти нього виступив Салманассар, асирійський цар, і Осія зробивсь його підданим і платив йому данину.
  4. Як же асирійський цар викрив, що Осія був зрадливий, - він послав був послів до Со, єгипетського царя, і не платив асирійському цареві звичайної щорічної данини, - то посадив його зв'язаного в тюрму.
  5. І рушив асирійський цар проти усього краю, наступив на Самарію і держав її в облозі 3 роки.
  6. На дев'ятому році Осії здобув асирійський цар Самарію й одвів Ізраїля в Асирію й оселив їх у Халаху, при Хаворі, річці в Гозані, та по мідянських містах.
  7. А сталось так тому, що сини Ізраїля согрішили перед Господом, Богом своїм, що вивів їх з Єгипетської землі, з-під руки фараона, єгипетського царя, і шанували інших богів,
  8. і ходили звичаями народів, яких Господь вигнав з-перед синів Ізраїля.
  9. Сини Ізраїля чинили недобрі речі перед Господом, своїм Богом, і зводили собі узвишшя по всіх своїх містах, почавши від вартових башт до міст-твердинь.
  10. Вони ставили собі кам'яні стовпи й ашери на кожному високому горбі й під кожним деревом зеленим,
  11. і кадили там на всіх узвишшях так, як народи, яких Господь вигнав був перед ними, і чинили погані вчинки, викликаючи гнів Господній.
  12. Вони служили бовванам, про яких Господь наказав їм: “Не чиніть цього!”
  13. Все ж таки Господь остерігав Ізраїля й Юду через усіх своїх пророків і всіх видючих, кажучи: “Наверніться від ваших лихих доріг та пильнуйте заповіді мої та установи мої, згідно з усім законом, який я заповідав вашим батькам і який послав вам через моїх слуг, пророків.”
  14. Але вони не слухали, вони були більш тугошиї, ніж батьки їхні, що не вірили Господеві, Богу своєму.
  15. Вони відкинули його установи й його завіт, що він заключив був з їхніми батьками, і перестороги його, якими остерігав їх, і пішли за марнотами та й самі стали марнотою, наслідуючи народи, що були навкруги них, хоч Господь забороняв їм чинити те, що вони чинили.
  16. Вони покинули всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі вилиті подоби, двох бичків; зробили собі ашери й поклонялися усім військам небесним, і служили Ваалові.
  17. Вони провадили через вогонь своїх синів та своїх дочок, ворожили й чарували; вони пускались на те, що Господеві не довподоби, викликаючи його гнів.
  18. І розгнівався Господь вельми на Ізраїля, і відкинув його від свого обличчя. Зосталось тільки коліно Юди.
  19. Але й Юда не пильнував заповідей Господа, Бога свого, і пішов звичаями, що завів Ізраїль,
  20. і Господь відкинув усіх потомків Ізраїля, покарав їх, видав їх у руки хижакам, і нарешті прогнав їх з-перед себе.
  21. Коли ж ізраїльтяни відлучилися від Давидового дому, і зробили царем Єровоама, сина Навата, Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і ввів їх у тяжкий гріх.
  22. Сини Ізраїля ходили в усіх гріхах Єровоама, які він чинив; вони не відступали від них,
  23. аж покіль Господь не відкинув Ізраїля від лиця свого, як казав був через своїх слуг, пророків. Він виселив Ізраїля з його землі в Асирію аж по цей день.
  24. І привів асирійський цар людей з Вавилону, з Кути, з Авви, з Хамату і з Сефарваїму та й оселив замість синів Ізраїля по самарійських містах; вони зайняли Самарію й жили по її містах.
  25. Але що в перші часи, як почали там жити, вони не шанували Господа, Господь наслав на них левів, що їх роздирали.
  26. І дано знати асирійському цареві: “Ті народи, що ти переслав і осадив по самарійських містах, не знають закону тамтешнього Бога, тому й наслав він на них левів, що їх вигублюють, бо вони не знають закону тамтешнього Бога.”
  27. Тоді асирійський цар повелів: “Виправте туди одного із священиків, що ви виселили звідти; нехай піде й живе там та нехай навчить їх закону тамтешнього Бога.”
  28. От і прийшов один із священиків, що були виселені з Самарії, та осівсь у Бетелі й вчив їх, як їм шанувати Господа.
  29. Та, попри те, кожний народ наробив собі власних богів і поставив їх у капищах по узвишшях, що їх звели були самарійці, - кожний народ по містах, де осілись.
  30. Люди з Вавилону зробили Суккот-Бенота, люди з Кути зробили Нергала, люди з Хамату зробили Ашіму;
  31. аввії зробили Нівхаза й Тартака, сефарвії ж палили своїх дітей у вогні на честь Адрамелеха й Анамелеха, богів сефарвійських.
  32. Разом з тим вони почитали Господа й поставили собі з-поміж себе священиків по узвишшях, що й приносили жертви у капищах по узвишшях.
  33. Господа вони почитали, але й богам своїм служили звичаєм народів, із-між яких виведено їх.
  34. Аж по цей день чинять вони давнім звичаєм. Вони не шанують Господа й не чинять за уставами й за обрядами його, та за законом і за заповіддю, що Господь наказав синам Якова, що йому дав ім'я Ізраїль.
  35. Господь уклав був з ними союз і повелів їм: “Не почитайте інших богів, не поклоняйтесь їм, не служіть їм і не жертвуйте їм
  36. а Господа, що вивів вас з Єгипетської землі великою потугою й простягнутою рукою, - його почитайте. йому поклоняйтесь і йому жертвуйте,
  37. й установи та обряди, закон та заповіді, що він написав вам, пильнуйте, щоб виконували їх по всі дні, а інших богів не почитайте.
  38. Союзу, що я уклав з вами, не забувайте й інших богів не почитайте.
  39. Лише Господа, Бога вашого, почитайте, і він визволить вас із руки всіх ворогів ваших.”
  40. Та вони не слухали й чинили за давніми своїми звичаями.
  41. Отак народи ті почитали Господа й служили також своїм бовванам. Та й діти їхні й діти дітей їхніх чинять так, як їхні батьки чинили, аж по цей день.