І Книга Царів


І Книга царів: 22. Війна з араміями 1-4; лже-пророки 5-12; Міхей - правдивий пророк 13-28; смерть Ахава 29-40; Йосафат царем в Юдеї 41-51; Ахазія - цар в Ізраїлі 52-54



  1. Минуло 3 роки спокійно і не було війни між Арамом та Ізраїлем.
  2. На третьому ж році прибув Йосафат, цар юдейський, до царя ізраїльського.
  3. Цар ізраїльський сказав до своїх слуг: «Чи ви знаєте, що Рамот гілеадський нам належить? Ми ж мовчимо, не відбираємо його з рук царя арамійського.»
  4. Потім сказав Йосафатові: «Підеш зо мною на війну проти Рамоту гілеадського?» Йосафат відповів цареві ізраїльському: «Я - як і ти, мій народ, як твій народ, мої коні, як твої коні.»
  5. Однак же Йосафат сказав до царя ізраїльського: «Спитай, будь ласка, сьогодні ж про це Господа.»
  6. Зібрав цар ізраїльський пророків, щось із 400 чоловік, і спитав їх: «Чи йти мені проти Рамоту гілеадського на війну, чи облишити?» Ті відповіли: «Іди, Господь видасть його цареві в руки.»
  7. Та Йосафат спитав: «А чи немає тут часом ще й Господнього пророка, щоб нам його спитати?»
  8. Цар ізраїльський відповів Йосафатові: «Є ще один такий, через якого можна б спитати Господа, та я його не люблю, бо він нічого доброго мені не пророкує, саме лихе. Це - Міхей, син Їмли.» Йосафат же каже: «Не говори так, царю!»
  9. Покликав цар ізраїльський одного скопця й повелів: «Іди скоро по Міхея, сина Їмли.»
  10. Тим часом цар ізраїльський і Йосафат, цар юдейський, одягнені в пишні шати, сиділи на площі перед брамою в Самарії, кожний на своєму престолі, а всі пророки віщували перед ними.
  11. Седекія, син Ханаани, зробив собі навіть залізні роги та й каже: «Так говорить Господь: Цими ти виколеш араміїв геть до одного!»
  12. І всі пророки пророкували так само й казали: «Іди на Рамот гілеадський! Пощастить тобі, Господь дасть його цареві в руки.»
  13. Посланець же, що пішов кликати Міхея, каже йому: «Усі пророки в один голос віщують цареві добро, нехай же й твоє слово пристає до гурту, віщуй і ти добро.»
  14. Міхей же відповів: «Так певно, як живе Господь! Тільки те, що скаже мені Господь, те скажу я.»
  15. Як же прийшов він до царя, питає в нього цар: «Міхею! Чи нам іти війною на Рамот гілеадський, чи облишити?» Той відповів йому: «Іди, пощастить тобі, Господь дасть його цареві в руки.»
  16. Цар же сказав йому: «Скільки то разів маю тебе заклинати, щоб ти говорив мені іменем Господнім лише правду?»
  17. Тоді Міхей сказав: «Я бачу всього Ізраїля розсипаного по горах, неначе вівці, що в них пастуха немає. Господь сказав: Нема в них пана! Хай кожний в мирі повертається додому!»
  18. Цар ізраїльський сказав Йосафатові: «Чи я ж не казав тобі, що він не віщує мені нічого доброго, тільки лихе?»
  19. І каже Міхей: «Вислухай слово Господнє: Я бачив Господа, що сидів на своєму престолі й все небесне військо праворуч і ліворуч коло нього.
  20. Господь спитав: Хто підманив би Ахава, щоб вирушив під Рамот гілеадський і там загинув? Той з них говорив так, а той інакше.
  21. Тоді приступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його. Господь спитав: Чим?
  22. І відповів той: Я вийду й зроблюсь духом неправди в устах усіх його пророків. Господь сказав: Тобі вдасться його підманути; іди й зроби так.
  23. Оце ж, як бачиш, Господь уклав в уста усіх цих твоїх пророків дух неправди, бо Господь виповів лихо на тебе.»
  24. Тоді Седекія, син Ханаани, приступив і вдарив Міхея по щоці та й каже: «Як? То дух Господній відійшов від мене, щоб говорити в тобі?»
  25. Міхей же: «Ти взнаєш про це того дня, як бігатимеш від покою до покою, щоб сховатись.»
  26. А цар ізраїльський повелів: «Візьми Міхея й одведи його до Аммона, міського начальника, та до Йоаса царевича,
  27. і скажи їм: Так говорить цар: Посадіть його в тюрму та давайте хліба скупо та води скупо, покіль я повернуся щасливо.»
  28. А Міхей сказав: «А що ти справді повернешся щасливо, того Господь не говорив через мене.»
  29. От і вирушили цар ізраїльський та Йосафат, цар юдейський, на Рамот гілеадський.
  30. Цар ізраїльський і каже Йосафатові: «Я перевдягнусь і піду до бою, ти ж будь у твоїй одежі.» І перевдягнувся цар ізраїльський і пішов до бою.
  31. Цар же арамійський повелів 32 отаманам своїх колісниць: «Не нападайте ні на малого, ні на великого, тільки на одного царя ізраїльського.»
  32. Як тільки отамани колісниць побачили Йосафата, то подумали: «Це напевне цар ізраїльський!» І обернулись у його бік, щоб ударити на нього, але Йосафат закричав.
  33. Коли ж побачили, що то не цар ізраїльський, то перестали за ним гнатись.
  34. Один же чоловік нап'яв навмання лука й поцілив царя ізраїльського між поясом та бронею. Той повелів своєму візникові: «Поверни віжки й вивези мене з бою, бо почуваю себе погано.»
  35. Та битва того дня дедалі більш закипала. Цар стояв на колісниці проти араміїв, а ввечорі сконав. Кров з рани стікала в колісницю.
  36. А як заходило сонце, рознісся по таборі крик: «Кожний повертайся у своє місто; кожний у свою землю!
  37. Цар помер!» Привезли царя в Самарію й поховали в Самарії.
  38. Як же обмивали колісницю в ставу в Самарії, - в нім милися блудниці, - пси лизали його кров, за словом, що сказав був Господь.
  39. Решта дій Ахава, все, що він чинив, про будинок із слонової кости, що збудував, про всі міста, що збудував, - усе це записано в літописній книзі царів ізраїльських.
  40. І спочив Ахав зо своїми батьками, а замість нього став царем його син Ахазія.
  41. Йосафат, син Аси, став царем у Юдеї на четвертому році Ахава, царя ізраїльського.
  42. Було Йосафатові 35 років, як став царем і царював він 25 років у Єрусалимі. Матір його звалась Азува, дочка Шілхі.
  43. Він ходив у всьому дорогою батька свого Аси, не звертав з неї, і чинив те, що Господеві було довподоби.
  44. Однак узвиш він не усунув, народ усе ще жертвував і кадив на висотах.
  45. Йосафат жив у мирі з царем ізраїльським.
  46. Решта дій Йосафата, і подвиги, що вчинив, і війни, які провадив, записані у літописній книзі царів юдейських.
  47. Він вигубив із землі залишки гієродулок, що були зостались із часів його батька Аси.
  48. Не було тоді наставленого царя в Едомі.
  49. Цар Йосафат набудував таршішських кораблів, щоб ходити в Офір за золотом; та не міг туди піти, бо кораблі розбились у Еціон-Гевері.
  50. Казав тоді Ахазія, син Ахава, Йосафатові: «Нехай мої слуги йдуть із твоїми слугами на кораблях.» Йосафат же не схотів.
  51. І спочив Йосафат зо своїми батьками, і поховали його коло його батьків у місті Давида, його предка. Замість нього став царем син його Йорам.
  52. Ахазія, син Ахава, став царем у Самарії над Ізраїлем у 17 році Йосафата, царя юдейського, і царював 2 роки над Ізраїлем.
  53. Він чинив те, що Господеві не довподоби, і ходив дорогою батька свого й дорогою матері своєї, і дорогою Єровоама, сина Навата, що ввів Ізраїля у гріх.
  54. Він служив Ваалові, падав перед ним ниць і доводив до гніву Господа, Бога Ізраїля, цілком так само, як чинив його батько.