Буття


Буття: 42. Подорож у Єгипет 1-5; строгий управитель 6-28; про те все повідомляють Якова 29-38



  1. І коли Яків довідався, що в Єгипті є хліб, каже до своїх синів: "Чого перезираєтесь один з одним?
  2. Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть там хліба, аби нам жити, а не повмирати."
  3. І вирушили десятеро братів Йосифа купити збіжжя в Єгипті.
  4. Веніямина ж, Йосифового брата, Яків не пустив з його братами, казав бо сам до себе: щоб не сталася з ним, мовляв, якась знегода.
  5. Між іншими, що приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голоднеча була в Ханаан-краю.
  6. Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли отож Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.
  7. Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко. Спитав їх: "Звідкіля ви?" А вони; "З Ханаан-краю прийшли, купити хліба."
  8. Йосиф пізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
  9. І згадав він тоді сни, які йому снились, та й каже до них: "Ви підглядачі! Прийшли ви розвідати, що безборонне в країні."
  10. А вони відрекли: "Ні, владико! Твої раби прийшли харчів купити.
  11. Всі ми сини одного чоловіка, ми люди чесні; раби твої ми, а не підглядачі."
  12. Та він до них: "Ні", каже, "ви прийшли оглянути, що відкрите у країні."
  13. Вони ж відповіли: "Дванадцять нас, твоїх рабів; ми сини одного батька в Ханаан-краю. Найменший тепер з батьком, а одного немає."
  14. А Йосиф до них і каже: "Так воно є, як я сказав вам: ви підглядачі!
  15. Ось тому перевіримо вас: як жив фараон, не вийти вам звідсіля, хіба що прийде сюди ваш найменший брат.
  16. Пошліть одного з вас, нехай він приведе брата, ви ж сидітимете в'язнями у темниці. Так випробуються ваші слова, чи вони правдиві. Як же ні, - жив фараон! - ви підглядачі."
  17. І посадив їх усіх на три дні в темницю.
  18. На третій день, каже до них Йосиф: "От що зробіть, - і залишетеся живими, бо ж я боюся Бога.
  19. Як ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в'язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували.
  20. Та приведіть до мене вашого найменшого брата; тоді справдяться ваші слова, й ви не помрете." Вони так і зробили.
  21. Але заговорили вони один до одного: "Направду провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав ласки в нас, а ми не послухали; тому й найшло на нас це нещастя."
  22. А Рувим відповів їм: "Чи ж я вам не говорив: Не грішіть, кажу, проти дитини! Та ви не послухали. Ось тому й домагається (від нас) його крови."
  23. Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо між ними був перекладач.
  24. А він відвернувся від них і заплакав. Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув'язнити.
  25. По тому наказав Йосиф наповнити їхні лантухи збіжжям і повернути кожному в мішок їхні гроші та й дати їм ще харчів на дорогу. Так і зроблено.
  26. І нав'ючивши своїх ослів збіжжям, відійшли звідти.
  27. Коли ж один (із них) на ночівлі розв'язав свій мішок, щоб всипати ослові корму, побачив свої гроші в мішку зверха;
  28. тож каже він до своїх братів: "Звернули мої гроші, й вони навіть у моєму мішку!" Серце в них охляло, й вони, тремтівши, говорили один до одного: "Що це Бог учинив нам?"
  29. Прибули вони до Якова, свого батька, в Ханаан-край, і оповіли йому все, що спіткало їх, кажучи:
  30. "Промовляв до нас той чоловік, господар цього краю, шорстко та й узяв нас за підглядачів у краю.
  31. Але ми казали йому: Ми чесні люди, ми не підглядачі.
  32. Нас дванадцятеро братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший тепер з нашим батьком у Ханаан-краю.
  33. Але той чоловік, господар краю, відповів нам: От по чому я знатиму, що ви чесні: зоставте одного з ваших братів у мене, візьміть для ваших голодних родин збіжжя та й рушайте.
  34. І приведіть вашого найменшого брата до мене; тоді я знатиму, що ви не підглядачі, а чесні люди. Тоді й віддам вам брата вашого, й будете приходити в цей край."
  35. Та коли вони заходилися випорожнювати свої лантухи, аж тут торбинка кожного з грішми була в його мішку. Як же побачили вони й їх батько гаманці з грішми, то налякалися.
  36. Тоді каже до них Яків, їхній батько: "Ви робите мене бездітним. Немає Йосифа й немає Симеона, ще й Веніямина хочете забрати. Все падає на мене!"
  37. Тоді промовив Рувим до свого батька: "Вбий", каже, "двох моїх синів, як не приведу його (Веніямина) назад до тебе! Вручи його мені, і я поверну його назад тобі."
  38. Та той промовив: "Не піде мій син з вами, бож брат його вмер і він сам зостався. Як скоїться й з ним якесь лихо в дорозі, в яку пускаєтесь, то смутком зведете мене, сивоголового, до Шеолу."