Буття


Буття: 39. У домі Потіфара 1-6; підступ 7-12; помста 13-18; у в'язниці 19-23



  1. Йосифа ж приведено в Єгипет, де купив його Потіфар, двірський вельможа фараона, начальник вартових, єгиптянин, у ізмаїльтян, що привели його туди.
  2. А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина.
  3. Бачив же його пан, що Господь був з ним і що щастив йому Господь у всьому, що робив,
  4. тож Йосиф знайшов ласку в очах свого пана й слугував йому, й цей наставив його над своїм домом і все, що мав, дав йому в руки.
  5. З того часу, як він поставив його над своїм домом і усім, що мав, Господь поблагословив дім єгиптянина заради Йосифа та й Господнє благословення було на всьому, що було в нього вдома й на полі.
  6. Він передав усе, що мав, Йосифові в руки й, маючи його при собі, не клопотався нічим, окрім харчів, які сам їв. Йосиф же був поставний і гарний з виду.
  7. І сталося по тім, що сказано, жінка його пана кинула оком на Йосифа та й сказала: "Візьми лишень мене."
  8. Але він відмовив і сказав до жінки свого пана: "Ось мій пан, маючи мене, не знає, як я знаю, що в домі, й усе, що він має, дав у мої руки.
  9. Він сам не більший від мене у цім домі й не застеріг собі нічого, крім тебе, бож ти його жінка. Як же мені вчинити таке велике зло і згрішити перед Богом?"
  10. І було, що коли вона день-у-день підмовляла Йосифа, він її не слухав, щоб узяти її, щоб бути з нею.
  11. Та одного дня, коли він увійшов у дім виконувати свою службу, а там у домі не було нікого з домашніх,
  12. вона вхопила його за одежу й каже: "Візьми ж бо мене!" Але він залишив свою одежу в її руках і втік та й вийшов надвір.
  13. Як же вона побачила, що покинув він свою одежу в її руках, а сам утік надвір,
  14. то гукнула за домашніми та й сказала до них: "Глядіть, привів нам єврея, щоб насміхався з нас! Ба, увійшов до мене, щоб узяти мене, та я голосно крикнула,
  15. і він, почувши, що я зняла крик, покинув свою одіж коло мене, а сам утік геть із дому."
  16. І поклала вона його одежу біля себе, поки не прийде його пан додому.
  17. І повідала вона йому такими словами: "Прийшов," каже, "до мене той раб, той єврей, якого ти привів до нас, щоб насміятися з мене.
  18. Та коли я зняла мій голос і закричала, то він покинув свою одежу біля мене й утік геть із дому."
  19. Як зачув його пан слова своєї жінки, яка говорила йому: "От таке то робив твій раб зо мною!" - спалахнув він гнівом;
  20. та й узяв пан Йосифа й вкинув його в темницю, у місце, де ув'язнювали царських в'язнів. І перебував він там у темниці.
  21. Та Господь був з Йосифом, зглянувсь на нього й виявив йому ласку в очах наглядача тюрми.
  22. Цей головний тюремник доручив Йосифові всіх в'язнів, які були в темниці, і все, що там робилося, робилось через нього.
  23. Отож головний тюремник не глядів ні за чим, що було доручено Йосифові, бо Господь був з ним, та й що б він не робив, тому Господь щастив.