Буття


Буття: 29. Пастухи при криниці 1-8; Рахиль 9-14; служіння за Рахиль 15-20; Лаван обдурює Лією 21-24; викриття обману 25-27; одруження з Рахиллю 28-30; Рувим, Симеон, Леві та Юда 31-35



  1. По тому пустився Яків у дальшу путь і прибув у землю синів сходу.
  2. Дивиться він - аж ось криниця в полі й овець три отари лежать коло неї, бо з тієї криниці напували отари. На ній великий камінь.
  3. Коли ж зібралися туди отари, пастухи відкочували камінь від отвору й напували овець та й клали його назад на місце.
  4. І сказав Яків до них: "Браття, звідкіля ви?" Вони ж відрекли: "Ми з Харану."
  5. Тоді він каже до них: "Чи знаєте Лавана, сина Нахора?" Вони кажуть: "Знаємо."
  6. Тож питає їх: "Чи він жив-здоров?" відповіли: "Здоров, ось і Рахиль його дочка йде з вівцями."
  7. "Ще дня багато", сказав Яків, "ще не пора зганяти докупи худібку. Понапувайте вівці й ідіть пасти."
  8. Та вони мовили: "Не можемо, доки не зберуться всі отари докупи й не відкотять каменя з-над криниці, тоді й понапуваєм овець."
  9. Поки він говорив ще з ними, Рахиль надійшла з вівцями свого батька, бо вона пастушкою була.
  10. От як тільки Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, з вівцями того ж Лавана, приступив Яків і відкотив камінь від криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.
  11. Опісля поцілував Яків Рахиль та й заплакав уголос.
  12. Він розповів Рахилі, що він родич її батька, бож він син Ревеки, а вона побігла й розповіла те своєму батькові.
  13. Як же ж Лаван почув вістку про Якова, сина своєї сестри, то вибіг йому назустріч, обійняв його, поцілував його й увів до себе в господу, а він оповів Лаванові про всі речі.
  14. Тоді Лаван мовив до нього: "Направду, ти кість моя і тіло моє!" І пробув Яків у нього місяць часу.
  15. Тоді Лаван сказав до Якова: "Хіба тому, що ти мій родич, маєш дармо на мене працювати? Скажи мені, скільки тобі платити?"
  16. Було ж у Лавана дві дочки: старша, на ім'я Лія, та менша, на ім'я Рахиль.
  17. Очі ж у Лії були тьмяні, а Рахиль була поставна й гарна з виду.
  18. Тому сподобав собі Яків Рахиль і каже: "Служитиму тобі сім років за Рахиль, твою молодшу дочку."
  19. На це Лаван відповів: "Ліпше мені дати її тобі, ніж комусь іншому. Живи зо мною."
  20. І вислужив Яків за Рахиль сім років, а здавалось йому, наче кілька днів, тому що він любив її.
  21. Тоді Яків і каже до Лавана: "Приведи мою жінку, бо дні мої сповнилися: нехай я ввійду до неї."
  22. Тож Лаван зібрав усіх місцевих людей і зробив учту;
  23. а ввечері взяв він Лію, свою дочку, та й привів її до Якова, й той увійшов до неї.
  24. Лаван же дав їй, дочці своїй Лії, за слугиню Зілпу, свою служку.
  25. Коли ж настав ранок, то й виявилося, що то Лія, тим то й каже Яків до Лавана: "Що це ти мені заподіяв? Хіба не за Рахиль служив я в тебе? Чому ж ти мене обманув?"
  26. А Лаван і каже: "Немає в нашому краї звичаю видавати молодшу перед старшою.
  27. Та вже кінчи цей тиждень, а я дам тобі і другу за службу, що її робитимеш мені ще других сім років."
  28. Яків так і зробив. Закінчив цей тиждень з нею, і Лаван дав йому Рахиль, свою дочку, за жінку.
  29. Рахилі ж, дочці своїй, дав він за слугиню Білгу, свою служку.
  30. Увійшов Яків також до Рахилі й полюбив її більше, ніж Лію, і служив у Лавана других сім років.
  31. Та Господь побачив, що Лія менше люблена, тож обдарував її плодовитістю, а Рахиль була неплідна.
  32. Отож зачала Лія і породила сина та й назвала його ім'ям Рувим: "бо Господь", сказала, "зглянувсь на моє горе. Тепер мій чоловік буде любити мене."
  33. І знову зачала й породила сина та й сказала: "Господь почув, що я ненавидна, то дав мені ще й цього; і назвала його Симеон."
  34. І знову зачала і породила сина та й сказала: "Тепер, цим разом, мій чоловік пристане до мене, бо я породила йому трьох синів." Тому й назвала його ім'ям Леві.
  35. Зачала ж вона ще раз і породила сина та й сказала: "Цим разом буду хвалити Господа", тому й назвала його ім'ям Юда. Та й перестала родити.