Буття


Буття: 28. Вислання Якова 1-5; Ісав бере жінку з Авраамового роду 6-9; сон про небесну драбину 10-22



  1. І прикликав Ісаак Якова, поблагословив його й наказав йому, кажучи: "Не бери собі жінки з дочок Ханаану.
  2. Встань, іди в Паддан-Арам, у господу Бетуела, батька матері твоєї, і візьми жінку звідтіля, з-поміж дочок Лавана, брата твоєї матері.
  3. А всемогутній Бог нехай поблагословить тебе й нехай зробить тебе плідним та розмножить тебе, щоб з тебе вийшла громада народів.
  4. І нехай він дасть тобі благословення Авраама, тобі й потомству твоєму з тобою, щоб ти володів землею, на якій пробуваєш, що її Бог дав Авраамові."
  5. І відослав Ісаак Якова та й пішов він у Паддан-Арам, до Лавана, сина Бетуела, арамія, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.
  6. Як Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова й послав його в Паддан-Арам, щоб узяв собі звідти жінку, та благословивши його, наказав йому не брати жінки з дочок Ханаану,
  7. і що Яків послухав батька-матері і пішов у Паддан-Арам,
  8. то зрозумів Ісав, що дочки Ханаану не подобались Ісаакові, його батькові.
  9. Тому й пішов Ісав до Ізмаїла, і до жінок, що їх уже мав, узяв собі за жінку Махалат, дочку Ізмаїла, Авраамового сина, сестру Невайота.
  10. Тоді вийшов Яків із Версавії і пішов у Харан.
  11. Дійшов він на місце й заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв камінь з-поміж каміння, яке було на місці, поклав собі під голову та й ліг (спати) на цьому місці.
  12. І сниться йому, що ось драбина спирається об землю, а вершком сягає неба, і оце ангели ступають по ній вгору й сходять наниз.
  13. А над нею стояв Господь і мовив: "Я - Господь, Бог Авраама, твого батька, і Бог Ісаака. Землю, що на ній ти лежиш, я дам тобі й твоєму потомству.
  14. Твоє ж потомство буде численне, як земний порох. Ти поширишся на захід і на схід, на північ і на південь. Усі народи землі будуть благословенні через тебе і твоє потомство.
  15. Оце я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, і поверну тебе назад у цю землю, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що я тобі обіцяв."
  16. Коли ж Яків прокинувся зо сну свого, то промовив: "Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав."
  17. І злякався він і каже: "Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!"
  18. Рано-вранці встав Яків, узяв камінь, що його був поклав собі під голову, і поставив його як стовпа та й налив олії вгорі його.
  19. І назвав він те місце - Бетел, однак раніше те місто звалося Луз.
  20. Тоді Яків пообіцявся, кажучи: "Як Господь буде зо мною і збереже мене в цій дорозі, що її верстаю, і як дасть мені хліба їсти та й одежі одягтися,
  21. так що вернусь я живим-здоровим у господу мого батька, то Господь буде мені Богом,
  22. а камінь цей, що його я поставив як стовпа, буде дім Божий, і з усього, що даси мені, напевно дам тобі десятину."