Буття


Буття: 21. Ісаак і його відлучення 1-8; Син Агарі 9-16; рятунок їх 17-21; Умова з Авімелехом у Версавії 22-34



  1. Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був.
  2. Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому.
  3. І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.
  4. Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.
  5. Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак.
  6. А Сара сказала: "Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися."
  7. Та й додала: "Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина."
  8. Підросло ж хлоп'ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака.
  9. Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака;
  10. тому вона сказала до Авраама: "Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком."
  11. Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина,
  12. але Бог сказав до Авраама: "Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство.
  13. Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина.
  14. Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії.
  15. Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп'я під корчем,
  16. сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: "Не можу дивитися на смерть дитини!" І сиділа навпроти та й плакала вголос.
  17. Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: "Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить.
  18. Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ."
  19. Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві.
  20. І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником,
  21. Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю.
  22. І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: "Бог з тобою в усьому, що ти дієш.
  23. Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе."
  24. Авраам же відповів: "Я клянусь."
  25. Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові.
  26. На те Авімелех відповів: "Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні."
  27. Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз.
  28. Авраам поставив окремо сім ягниць з отари.
  29. Авімелех же спитав Авраама: "Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо."
  30. А той відповів: "Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю."
  31. Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва.
  32. Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян.
  33. Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім'я Господа, Бога вічного.
  34. У краї філістимлян перебував Авраам довго.