Буття


Буття: 2. Суботній відпочинок 1-3; Едем 4-9; джерела та ріки 10-14; доручення людині 15-17; людина й тварини 18-20; жінка 21-25



  1. Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.
  2. Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.
  3. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.
  4. Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. - Коли Господь Бог творив небо й землю,
  5. не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.
  6. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
  7. Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
  8. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.
  9. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
  10. З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.
  11. Ім'я першої - Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.
  12. А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.
  13. Ім'я другої ріки - Гіхон; вона обтікає ввесь Куш-край.
  14. Ім'я третьої ріки - Тигр; вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка - Ефрат.
  15. Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.
  16. Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;
  17. з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."
  18. Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього."
  19. І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.
  20. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.
  21. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.
  22. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.
  23. І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."
  24. Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.
  25. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.