Статті

    •  news image
    • 13 листопада - Міжнародний день сліпих 13 Листопада 2010

      Рейтинг:

      13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї (фр. Valentin Haüy) - відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для сліпих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я саме ця дата відзначається як День сліпих. До XVIII століття у світі не було навчальних закладів для сліпих. Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання сліпих за допомогою винайденого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств у власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня сліпих працівників». Першим учнем Валентина Гаюї був хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу вступили ще 11 його безпритульних однолітків. Навчання та виховання сліпих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. За допомогою «унціала» можна було навчати сліпих дітей читати і друкувати книги для сліпих. Шрифт був пересувний і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї. Незважаючи на значні матеріальні труднощі, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом - «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайля. Пригадаємо, що у 1829 році француз Луї Брайль, вихованець Паризького національного інституту для сліпих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що поширився у всіх країнах світу.
    •  news image
    • Свята Тайна Сповіді 13 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Чому так багато християн призвичаїлося приступати до Святої Тайни Сповіди лише кілька разів на рік або навіть один раз, у часі Великого посту? Така тенденція свідчить про те, що вони несвідомі того, наскільки велике значення має Свята Тайна Сповіди для християнина. Кожного разу, коли людина грішить, вона вмирає для вічного життя. Св. ап. Павло пише: «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим. 6,23). Проте Господь, Котрий постраждав на хресті, відкупивши людський рід, дарує людині спасіння і вічне життя. А наше покаяння є відповіддю Богові, воно дає можливість остаточно вибрати життя. Ісус Христос закликає до покаяння: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Боже» (Мт.4,17). Тим дає зрозуміти, що воно необхідне для осягнення Царства. Це покаяння перед Богом дає можливість здійснити Христова Церква, установивши Тайну Сповіді.
    •  news image
    • Живи теперішньою миттю!6 12 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Один лікар розказав цікаву історію, котра трапилась у лікарні. Одного разу він зайшов у реанімаційну палату і побачив кількох осіб. Вони були дуже хворі і було не секретом, що всі стояли на порозі смерті. Але вони були дуже особливі ще тим, що кожен поводився тепер якось дивно. Один тихо співав, інший писав лист, а ще інший дивився у вікно і усміхався сонцю, дехто молився. Лише один просто плакав і ледь було чути тихе: прости. Коли цей лікар почав спілкуватися, виявилось, що кожен з них робив те, що найбільше любив робити за життя і кожен вкінці повторював: ціную момент, коли ще можу це зробити – хочу насолодитися цим сповна! Цього ранку у палаті був священик і ніхто не знає, що саме він говорив кожному на сповіді, але після нього щось таки змінилось… Кожен почав цінувати те, що ще мав. Може мав мало, але це мало хотів прожити добре.
    •  news image
    • Послання Катерини Білокур2 12 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Прем’єра фільму «Катерина Білокур. Послання» відбулася 17 травня цього року в Червоному залі Будинку кіно. Зал був повний. Під час перегляду плакали. Один із завсідників зауважив: «Таких оплесків не пам’ятаю». Та ж реакція — у Будинку вчених, на вечорі пам’яті художниці. А на Міжнародному кінофестивалі «Золотий витязь» і журі, і преса, і глядач назвали фільм кращим (у розділі неігрового кіно). Нагорода — «Срібний витязь». Чому ж неігровий, малобюджетний фільм викликає таку емоційну реакцію? Причому й у звичайних глядачів, і у професіоналів. НЕ ТІЛЬКИ ПРО КІНО Хто він, «герой нашого часу»? Невже той, хто кочує з бойовика в бойовик, з серіалу в серіал, iз шоу в шоу, хто заповнює сьогодні наше кіно і телеекрани, завойовує наші розуми і душі, хто «за склом», у «вікнах», «гаремах»? Хто вони, сьогоднішні кіно-, теле- і шоу-«зірки»? І хто вони, «ліпники» людських душ? Творці? Художники? Чи не занадто висока плата, наша плата, за їхні «витвори»? Надто багато в нашому житті спотворено: почуття, ідеї, слова, вчинки… саме життя. Що істинно, а що помилково? Які цінності нам потрібні, а які ні? І чому в світі так явно домінують руйнівні, а не творчі тенденції? Запитання, запитання, запитання… Багато з них по суті риторичні. Чи не тому так мало сьогодні справді творчих людей і так складно і незатишно їм жити у добу такої «свободи» і такої «демократії».
    •  news image
    • ЗНІМАЙТЕ КАПЦІ4 12 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Здається, то був святий Августин… Він писав, що книжка – це добрий друг, який говорить з тобою, коли ти до нього приходиш, і чекає, скільки потрібно, коли тебе нема. Але цей вислів читається не гірше й справа наліво: друг – це книжка, завжди розгорнута для тебе, коли ти поруч, і той, хто чекатиме, навіть якщо ти відвернувся й пішов. Розгорнутою книжкою бути дуже непросто. Бо коли відкриваєш душу, не знаєш, хто в неї може ввійти. Але якщо не відкриєш, то згодом твоє серце перетвориться на карцер, де не буде ні входу, ні виходу. Отже, для того, щоб відкриватися, треба мати багато мужності, щедрості й сміливості. Також треба вміти входити в інших. На одній із виставок відвідувач підійшов до автора образу Ісуса, який ілюстрував слова з книги Одкровення “Ось Я стою під дверима і стукаю…”, і сказав, що там є помилка: на дверях, у які хоче увійти Христос, немає клямки. “Усе правильно, – сказав автор, – клямка є, просто з іншого боку, і двері можна відчинити лише звідти”. Друг завжди пам’ятає, що “двері можна відчинити лише звідти”.
    •  news image
    • Як вберегти шлюб і подолати сімейну кризу2 12 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Головне усвідомити, що це та людина, з якою ви збиралися жити до кінця життя, та людина, з якою ви маєте прожити найважливіші моменти в житті кожної людини і зрозуміти, чому і навіщо ваш шлюб варто рятувати. Якщо бажання є, буде і результат. "Не зійшлися характерами" - так найчастіше відповідають розлучені українці на запитання про причини розриву шлюбу. Соціологи підкреслюють, що в списку причин саме психологічна несумісність займає першу сходинку, а вже за нею йдуть зрада, залежність одного з партнерів від алкоголю чи наркотиків, сексуальна невдоволеність тощо. Психологи в свою чергу говорять, що словосполучення "психологічна несумісність" не відображає справжніх причин розлучення, а є нічим іншим як зручним поясненням незручних обставин. Навіть тоді, коли перешкодою для щасливого сімейного життя стає конкретна проблема, наприклад, зрада або сексуальна невдоволеність одного з партнерів, не варто поспішати з розлученням, адже найлегше - це піти, значно важче зберегти сім'ю, розібратися, вирішити проблему та пробачити. Але немає нічого неможливого.
    •  
    • Сучасні кіножахи: страшна казка чи жахлива реальність? 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Помітною кінотенденцією останніх п’яти років стала масова поява трилерів, побудованих не за традиційними канонами „страшної казки”, а за методами реконструкції реальності Кіномистецтво, як продукт масового споживання, завжди було чутливим до суспільних настроїв і уподобань. Домінантна складова комерційного успіху стрічки змушує кінотворців вловлювати хвилю суспільного інтересу, відшукувати ті прийоми та мистецькі образи, які користуються попитом саме у даний проміжок часу. Цей принцип стосується і такого специфічного жанру кінематографії як horror. Умовно кажучи, культура страху сучасного кіномистецтва живиться із двох джерел. Перше – це міфологічне тло, так звані „казки біля вогнища”: оповіді про духів, привидів, демонів та інших надприродних істот (сюди відносяться фільми на тему вампірів, перевертнів, чорної магії і т.п.). Друге – страшні історії з реалістичним підґрунтям, які траплялися або за певних умов могли трапитися насправді (фільми про серійних убивць, маніяків, генетичних мутантів, віруси, лабораторних істот, що вирвалися на волю і т.п.). Сучасним каталізатором першого є художня література і кіно, другого – передовсім, щоденний інформаційний контент тривожного характеру в ЗМІ: теракти, катастрофи, стихійні лиха, вбивства.
    •  news image
    • "Свідків... молитва яких ламає кригу і ломить залізо - таких нині потрібно!", - Владика Йосиф 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Ми, як новий Ізраїль, дальше торуємо стежку із єгипетської неволі у свою суверенну, незалежну, рідну і щасливу Батьківщину Україну. І ніхто з нас не знає, чи вистачить нам сорок літ, як вибраному народові, і ніхто з нас не зможе сказати, що те, що відтворив Франко у своїй поемі «Мойсей» або наш великий митрополит у своїх пастирських творах продовжить нам або скоротить нам того «прочанського віку» до очікуваного і бажаного щастя. Цей рік - рік особливий, бо посвячений еміграції, заробітчанам, як сьогодні популярно говорити. Тому, перегортаючи сторінки повчань великого митрополита, котрий в особливий спосіб звертається до людей, які виїжджають у Канаду, Бразилію, Америку, чуємо. «Це нормально шукати кращого, це нормально їхати і заробити, так само нормально заробити і повернутися», - але митрополит перестерігає: «Не продавайте землі - це найбільший скарб, тримайтеся віри, Церкви, Бога. Не пустіться на легкі хліби, не йдіть за приманливим світом». Богослови говорять, що митрополит - «екуменічний рух». Рух за об'єднання святих Божих Церков, розділених у світі, випередив ІІ Ватиканський собор, який відбувався у 1960-х роках у Ватикані на 50 років. Він на початку століття, у Велиграді, в Моравії започаткував Велиградські з'їзди. Вони сьогодні продовжуються нашим Блаженнішим патріархом Любомиром кардиналом Гузаром і цього року кілька днів продовжаться у Болгарії у м. Софії. Чому митрополит був таким мудрим? Чому вмів передбачити труднощі емігрантського життя аж до сьогодні? Бо він був духовним чоловіком, близьким до Бога, можливо, через своє каліцтво, через свою хворобу. Мав добре родинне виховання, добру християнську маму, добрі гени, мав добрий родинний фундамент, мав релігію у генетиці і розвивав її, як добре зерно, і воно давало плоди, з яких користаємо до сьогодні.
    •  news image
    • Як Церква ставиться до моди? 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Археологічні знахідки доводять та показують, що люди вже у 3500 років до Христа любили елегантно убиратись, носити намисто та звабливі зачіски. Краса – те, хто її такою вважає! Звичка та бажання «виглядати красивим та елегантним» закладено в наших генах і залишиться з нами до скінчення віків. Сама Біблія наголошує на тканині-одягу й аксесуарах, котрими люди мали звичай прикрашуватись Коли треба було принести пожертву на святиню, то люди поприносили ― чоловіки й жінки ― «пряжки, ковтки, намиста, всякого роду золоті речі», а з-посеред дорогоцінних каменів ― «блават, порфіру», із тканин ― «кармазин, тонке полотно, козячу шерсть, червоні баранячі шкури» (Вихід 35,22); «золоті речі: обручки, сережки й намиста, ланцюжки»; «кільчики та намиста» (Число 31,50).
    •  news image
    • Чим є Світові Дні Молоді4 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Христос кличе молодих! Світові дні молоді. Світові дні молоді – це велике свято віри, котре щороку збирає мільйони молодих християн з усіх куточків світу. Ці дні єднають молодь не лише зовнішньо, стираючи кордони, а й внутрішньо – даруючи відчуття радості від можливості бути християнином. Детальніше про це велике свято віри та любові читайте далі. Що таке Світові Дні Молоді?  Світові Дні Молоді (СДМ) – це велика зустріч молоді цілого світу з Вікарієм Христа, папою Римським. Церква за допомогою цих Днів постійно несе послання Христа до молодих. СДМ – це вияв постійного піклування Церкви про молодих людей. Саме тому Церква, об’єднана навколо Наступника Петра, повинна щораз більше у цілому світі звертати увагу на молодь, виходячи назустріч їх очікуванням, вказуючи їм на певність, якою є Христос, правду, якою є Христос і любов, якою є Христос. (Іван Павло ІІ, Слово до Колегії Кардиналів, 20 грудня 1985 р.)
    •  news image
    • Миті життя, що змінюють світ1 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Нещодавно у мене був цікавий день. Почалося з ранішнього підйому. Я почувала себе ненайкраще. Проте швидко встала, поснідала і помітила, що ще встигаю на автобус. У вухах звучало Слово Життя: "Господи, хай буде Твоя воля". Я присвятила цей день Ісусові і просила Його допомогти мені любити і свідчити про Нього. Саме під час цього короткого діалогу з Христом я почула з кухні голос діда: "Поспішай, бо спізнишся на автобус!" Виявилось, що мій годинник запізнюється, і я мусіла зупиняти автобус, що саме від'їздив. В автобусі коївся страшений розгардіяш, бо на зупинці увійшли контролери, а більшість пасажирів ніяк не могли одержати від водія квитки. Серед цього безладдя мене окликнула бабуся моєї подруги і дуже просила принести їй свяченої води, бо її чоловік серйозно хворий. Я прийшла до лікаря. Коли стояла у черзі, повз мене проходили багато людей, які іноді про щось запитували, потребували якоїсь інформації або просто починали розмову. Потім мені закортіло купити булочку. За прилавком стояла немолода жінка, як мені здалося, зі своїм онуком, який дуже радів, коли міг подати комусь щось із товару. Раптом продавщиця майже зовсім без причини почала сварити хлопчика за те, що він нібито погано подав мені булочку. Я усміхнулась до нього, а він якусь мить уважно дивився на мене, після чого теж усміхнувся з вдячністю у своїх темних маленьких оченятах. Я не спроста описала всі ці моменти. Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, я усвідомлювала, що кожна мить вимагає виконання Божої волі.
    •  news image
    • Молодь - надія людства! Cкарби, що зберігає двотисячолітня християнська культура 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Тільки виплекана молодь може зберегти Україну і примножити її інтелектуальний і моральний потенціал, а головне, зберегти духовність народу. Така молодь стає світлом для світу, що дає надію на відродження родини як єдиного Дару, яким я прийшов на світ! Ще перед Різдвом Христовим, у IV ст. грецький філософ Сократ ганьбив афінян за моральну зіпсованість, але пізніше висловив сподівання, що молодь врятує націю і на неї треба звернути особливу увагу. Подібна ситуація і сьогодні. Сьогоднішні небезпеки в житті молоді - це непогамована свобода й невміння користуватися нею, поширення злочинності, насильства і розпусти, активний вплив чужоземної і своєї масової культури через телебачення, кіно, пресу, що спричинює процес дегуманізації молоді. Брак міцної християнської культури й переконань є головними причинами поширення насильства й нетолерантності.
    •  news image
    • Сторіччя Марії Приймаченко: бестіарій художниці як феномен першомистецтва2 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      2009-й — за рішенням ЮНЕСКО — визнано роком Марії Приймаченко — геніальної української майстрині. Рік Приймаченко… А може, «вік Приймаченко»? Вік, який увібрав у себе і її художні пошуки, і її життєві драми. За старожитнім римським правом, дитя не вважали народженим, доки воно не окричало стін дому, в якому народилося. Шістдесятники заявили про себе голосно, гонорово й ексцентрично, — дивись, український світе, ми прийшли! Це трохи нагадувало таке ж голосне й ризиковане «окричання стін» у пореволюційні двадцяті… Що з того вийшло, ми знаємо. Катерина Білокур і Марія Приймаченко – це символи, відкриті новою добою. Білокур не стало 1961 року, при самому початку шістдесятництва. Але він збігся з початком світової слави Марії Приймаченко, чий талант заворожив і вже згаду­ваного Пікассо, і Марка Шага­ла, і всіх тих, хто захоплювався творчістю залізничного кондуктора й бляхара Ніко Піросмані, митника Анрі Руссо, Никифора Дровняка з Криниці, швейцарського лісоруба Адольфа Дітріха, французької пралі Серафіни-Луїз із Санлі, селюка Івана Генералича з Югославії, польського гірняка Теофіла Оцепки, Ганни Собачко й усіх тих, кого охрещено було «примітивістами» — тобто виведено за межі професійних художників, — але визнано потім авторами світових шедеврів! Це люди, про яких можна сказати, що вони малювали так, як малювали б перші художники землі — доби Адама і Єви. Ці першохудожники й були творцями цивілізації, цілком відмінної від існуючої цивілізації, яку, як загадкову Атлантиду, ще колись відкриють. Бо спілкувалися ці першомитці не із замацаними цінностями, — їхніми співавторами були Бог, Краса і Природа.
    •  
    • Біблія і ми1 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Саме слово "Біблія" походить від грецького слова «табібліа», що означає "книжечки". В українську мову воно прийшло через латинську, в якій існує в жіночому роді (в грецькій же стоїть в чоловічому). Біблія складається з книг Старого і Нового Завітів. Відразу потрібно звернути увагу на велику різницю між союзом і завітом, що особливо добре показано у перекладі Біблії о. Хоменка. Дуже часто на українську мову слово союз перекладають з єврейського «беріт» власне як слово заповіт, але це не завжди одне і те ж. В одному контексті воно означає саме союз, в іншому ж заповіт. Союз це те, що Бог зробив з людиною, співвідношення Бога і людини. Основною метою союзу є добровільне виконання людиною Божої волі - людина дбатиме про Божі справи на землі, а Бог бере під опіку людину і всі її турботи. Заповіт же - це тестамент, це дещо кимось залишене нам для певної мети.
    •  news image
    • Екс-керівник МЗС Польщі Ротфельд: Шептицькому повинні присвоїти титул «Праведника світу» 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Адам Ротфельд, екс-міністр закордоних справ Польщі стверджує, що Митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький повинен отримати титул «Праведника світу». Цей впливовий польський політик наголошує, що неодноразові несправедливі рішення ізраїльського музею «Яд ва-Шем» щодо Шептицького лягають тінню на авторитет цієї установи. Професор Адам Ротфельд – дуже зайнятий політик. Він – співголова польсько-російської комісії з важких питань та член так званої «групи мудреців» Північноатлантичного блоку. Саме ця група створила проект нової стратегії НАТО. Проте пан Ротфельд знайшов час, щоб узяти участь у варшавській дискусії «Праведики та забуті. Брати Климентій та Андрей Шептицькі». На думку Ротфельда, надання титулу праведника Андрею Шептицькому – справа честі для тих, хто зобов'язаний митрополитові життям.
    •  
    • Мої читачі – люди, які дружать із книжкою та інтелектом 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      “Найніжніша скрипка України” – так назвала молодого Малковича-поета в рецензії на його першу поетичну збірку “Білий камінь” Ліна Костенко. Торік львівський Форум видавців визнав І. Малковича найкращим директором видавництва в Україні. Крім того, цей поет і книговидавець є кавалером Міжнародного ордену усмішки (свого часу цю нагороду отримували Папа Іван Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґєй Образцов, Дж. Роулінґ та ін.). А ще, вже тричі Іван Малкович входить у “Топ-100 найвпливовіших людей України” щорічного рейтингу журналу “Кореспондент”. У нашій розмові з редактором, упорядником, автором і перекладачем кількох десятків книг для дітей ми не говоритимемо про жодні регалії та титули. Ба більше, “Газета” перелічила їх задля того, аби показати читачеві, наскільки щирим і людяним є Іван Малкович, попри низку регалій. Нещодавно, під час авторського вечора у Львові, якого львів’яни очікували понад два роки, поет презентував поетичну збірку вибраного “Все поруч”. Саме тоді “Газеті” й вдалося поспілкуватися з видавцем.
    •  news image
    • Свята Роза з Ліми – сила молитви 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Перша американська свята, покровителька СДМ, яка посвятила своє життя найслабшим. Свята Роза з Ліми (справжнє ім'я – Ізабель Флорес де Оліва (Izabela de Flores del Oliva) народилася в 1586 році в Лімі (Перу), в родині дрібних землевласників. Дитинство і молодість провела у лоні родини, де з перших років життя виховувалася у дусі християнських цінностей. Роза, названа так через свою вроду, бере активну участь у духовному житті спільноти Домініканського монастиря в Санто Домінго, одному з духовних осередків колоніальної Ліми. Саме там вона щоденно приймає Христа у Святій Євхаристії та навчається молитви. У 20-річному віці Роза, будучи на роздоріжжі життєвої дороги, відкриває для себе покликання до контемплятивного життя і остаточно вибирає шлях вступити до ІІІ чину Святого Домініка в Санто Домінго. В саду своїх батьків ставить капличку, де проводить більшість свого часу в молитві. Саме там вона приймає та вислуховує бідних і хворих мешканців Ліми, які прихоять до неї за допомогою і з проханнями. Життя Рози оперте на глибоку духовність через молитву та умертвлення. У своїх листах пояснює, що умертвлення тіла є потрібним до повного насичення Божим Духом, а також Святим Духом. Через незліченний час проведений у молитві, Роза заслужила образ святості. Все більше людей підходить до неї через те, що Роза стала показником вартості молитви. Протягом 15 років Роза свідчила повне духовне відпущення у незвичній витривалості та вневненості у молитві, яке ще більше зміцнило її віру в Бога.
    •  news image
    • Покликання жінки або кілька крапель еліксиру щастя24 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Існує дивна порода жінок, які, ніби, не здатні коритися, які все життя присвячують боротьбі... Вони часто успішні, такі жінки, вони освічені та розумні, володіють мистецтвами музики, театру, кіно... Лише одне мистецтво ніяк не бажають осягати – мистецто жити. У сучасному світі жінка вважає себе незалежною, вільною від усіх й усього, рівною з чоловіком. Ця емансипація, яка, на жаль, перетворилася у фемінізм, має свої наслідки, які не завжди є позитивними для жінки та суспільства вцілому. Це має суттєвий вплив на роль жінки у соціумі, починаючи від ролі доньки та дружини і закінчуючи даром материнства.
    •  
    • Мир серця та духовне життя 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Який вплив на наше життя має релігія? Чи духовне життя допомагає втихомиритися моєму серцю? Чому буває так, що ти ходиш у храм, молишся, а все ж таки, миру немає у тобі, твоє серце неспокійне та нещасливе? Може, неодноразово запитуєш себе: чому не втихомирюється моє серце в Божому храмі, де лунає молитва, де збір людей прославляє Всевишнього? Подібні та інші запитання можуть бентежити тебе. Однак я, все таки, хочу спонукати Тебе не боятися себе, не лякатися глибини свого серця, але відважно поставити собі декілька суттєвих запитань: чому мені так лячно бути із собою? Чому без причини нехтую молитвою? Чому байдуже ставлюся до себе? Чому неспокій тривожить мене? Чи віра моя є насправді живою, чи може лише не до кінця усвідомленою звичкою?
    •  
    • Олександер СУГОНЯКО. Призначення України Ч.2 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      ІІ. ІДЕЯ–ВИМОГА. «МОЛОДЕ ВИНО», АБО ЩО І ЯК МАЄ БУТИ В УКРАЇНІ «Поза ціннісним виміром будь-яка політика, по-перше, стає аморальною, по-друге, втрачає свій надихаючий потенціял, сталі орієнтири, вироджується в суто кон‘юнктурну діяльність за елементарною схемою павлівського типу – «стимул – реакція» (О.Шумилов). Постає питання: навіщо українському суспільству влада, або яку спільну мету хоче суспільство досягти за допомогою цього інструменту? Іншими словами, яке «молоде вино» збирається українське суспільство вливати у нові суспільні і владні інституції ? Правдива відповідь на нього – крок до об’єднання суспільства, до його цілеспрямованости і моральности. Якщо ж в суспільстві не з’ясована мета, для досягнення якої потрібна нова форма влади, альтернативна існуючій, то нема чого, як то кажуть, і тин городити. Не запропоновано політичною силою чи політиком такої ціннісної мети — немає у них справжніх підстав претендувати на політичну владу. 1. ВІД Я-СПРЯМОВАНОСТИ ДО ЦІЛЕ-СПРЯМОВАНОСТИ 18 років «керують» Україною люди, що навіть не задумувались про її призначення. Одні говорять, що ведуть Україну в ЄС, інші — що в ЄЕП, не розуміючи, що то не мета і навіть не засіб реалізації справжньої стратегії. А в той час «автомобіль» дикуни розбирають. Подібні «стратегії» мету від засобів не відрізняють. Таких політиків не спільне благо громадян турбує, а приватні, корпоративні інтереси. Тому, вибираючи чиєсь «Я», а не суспільну мету, виборці фактично голосують за подальше розграбування країни, леґітимізують дальше розповзання біди.
    •  
    • Олександер СУГОНЯКО. Призначення України Ч.13 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Можна ствердити, що ця філософсько-політологічна праця Олександра Сугоняко, фраґменти з якої тут подаємо, є давно очікуваною в суспільній свідомості, а отже сучасною — тобто час в ній знайшов своє одухотворене  втілення і своє світло, яке відкрило бачення межової ситуації і простір за межею. Й оте просвітлене виявлення  межі, як лінії критичної й вирішальної, відбулося вельми вчасно, засвідчивши також, в особі автора, ту нову зрілість національної свідомости, якої давно потребує  українська реальність. Олександер Сугоняко дивиться на Україну  і всесвіт очима людини нового часу, просвітленої й по-справжньому вільної, очима доброго садівника. Тому ця спроба сягнути правдивої ясности  в означенні українського шляху, коли світло летить попереду слів, сповіщаючи про час великих дій в Україні, особливо важлива тим, що  автор ставить прозірливо надхненні й складні завдання в цьому небувалому процесі доконечного перетворення людини, нації, суспільства. Раїса ЛИША
    •  
    • Унів. У молитві і праці. 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      У теплу пору року село Унів, що на Львівщині неподалік Перемишлян, завжди людне: сюди приїжджають з далеких міст і сіл, а хтось просто здійснює піше паломництво. Святоуспенська Унівська лавра – одна з найбільших греко-католицьких святинь України. Тут ушановують ікону Пресвятої Богородиці, п’ють джерельну цілющу воду, милуються монастирським комплексом і просто моляться у тиші. Навіть якщо ви приїдете до Унева невеликою групою, або ж із кількома друзями, монахи-студити охоче зроблять для вас екскурсію, відкриваючи цікаві сторінки з історії цього паломницького місця. Святоуспенська лавра належить греко-католицьким монахам, ченцям Ордену Студитів. Тут, у цій унікальній архітектурній пам’ятці східного чернецтва, вони не тільки моляться, а й працюють. Якщо окинути оком монастирську територію, то можна вгледіти кілька пасік. Але це – лише частина зайнятості монахів. Бо вони трудяться ще й на фермі, на кухні, самі випікають хліб. І у ставках поблизу Лаври навіть розводять рибу. Крім того, у монастирі є ще свічкова майстерня, де у роботі теж зайняті ченці. Так, у молитві й праці, минає в Уневі день за днем.
    •  
    • АРТЕМ ВЕДЕЛЬ (1767-1808) - композитор, співак, диригент, скрипаль 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Праведник Артемій Ведель. Мученик... Прекрасний, геніяльний... Таким закарбувався він у серцях людей. Народився майбутній світоч у золотоверхому Київі, в сім’ї художника-різьбяра іконостасів Лук’яна Ведельського. Змалку співав у архиєрейському хорі. Освіту здобув у філософському класі Київо-Могилянської академії, яка зміцнила й поглибила в юнакові виплекану з дитинства побожність. Господь обдарував Артема голосом рідкісної краси й діяпазону та винятковим відчуттям музики. В Академії він стає диригентом студентського хору й оркестру, а самотужки опанувавши скрипку, — одним з найкращих скрипалів свого часу. Портрета Веделя не збереглося, проте зберігся у спогадах сучасників словесний образ: «Вродливий, із чудовими променистими очима, що пала­ють особливим вогнем великого душевного благородства й натхнення. Він мав ніжний голос і спокійну вдачу, задумливе обличчя і надзвичайну тактовність» /В. Зубковський/. «Ведель був поставний вродливий юнак, з очима, що випромінювали світло. Вдачею тихий, лагідний, привітний, але над усе віддавав перевагу усамітненню... Молитва не сходила з його вуст. Хоч би що він робив, хоч би куди йшов, завжди стиха промовляв Псалтир, який знав напам’ять, і часто заливався сльозами, декламуючи нарозспів пісні Царя-псалмоспівця... У розмовах був стриманий, більше мовчав і завжди був задумливий» /В. Аскоченський/.
    •  news image
    • На допомогу першокурснику-чи потрібен конспект?1 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Надворі ХХІ століття, час інформаційних технологій та інновацій. Але процес отримання вищої освіти ще далекий від досконалості. Вузи не встигають за нововведеннями й здебільшого працюють за старими принципами. Підростаюче покоління прагне до використання нових розробок та технологій, а от викладачі не поспішають змінювати свої звичні методи викладання. Тому в більшості навчальних закладів викладачі вимагають від студентів написання лекцій. Що ж робити? Писати або не писати лекції - кожний для себе вирішує сам. З одного боку, це дійсно величезна втрата часу, іноді й насправді пошук. Але є в цій вимозі також зворотний бік, який грає на руку студентам. Наведу кілька причин, з яких лекції писати все ж таки потрібно.
    •  
    • ОЛЕКСАНДР КОШИЦЬ — ЗНАМЕНИТИЙ ДИРИГЕНТ 10 Листопада 2010

      Рейтинг:

      ОЛЕКСАНДР КОШИЦЬ - ЗНАМЕНИТИЙ ДИРИГЕНТ Світ тримається на людях, які життя своє присвячують одній справі і не зраджують собі ніколи. Скільки таких людей ми знаємо і пам’ятаємо їх — не перелічити. Це — визначні державотворці, полководці, науковці, письменники, художники, поети, музиканти, люди різних часів та епох, діла яких зберігаються в людській пам’яті. Але є і такі імена, що згадуються незаслужено зрідка, тільки тоді, коли відзначаються їхні ювілейні дати чи ще якась нагода. Кожного року у вересні ми відзначаємо річницю від дня народження славного сина України, геніального диригента, визначного композитора і вченого-етнографа, педагога, засновника і керівника Української республіканської капели, яка залишила нам колосальний творчий доробок, людину з добрим гумором і нелегкою долею. Цю визначну особу, поета у хоровому мистецтві подарувала нам українська земля. Він народився (як сам пише у своїй «Короткій біографії») 30 серпня, а за новим стилем 12 вересня 1875 року в селі Ромашки Канівського повіту, краю Тараса Шевченка та Івана Нечуя-Левицького. Син священика, Антіна Гнатовича, і його дружини, Євдокії Михайлівни (з роду Маяковських). Через два роки після народження Олександра батько переїхав на нову парафію в село Тарасівка Звенигородського повіту, що поруч із Кирилівкою, батьківщиною великого Кобзаря, навіть приятелював з родичами Тараса. Фактично Тарасівка і стала батьківщиною Олександра Кошиця, колискою його творчого і духовного натхнення.
    •  news image
    • "Вітаю з Днем української мови!", - Ольга Недавня 09 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Будучи реалісткою, звертаюсь до тих, для кого вона має значення: давайте будемо послідовними. Цінуймо все і всіх, хто підтримує українську мову, продовжує їй життя. А до того й тих, що і хто її ігнорує (вже не кажучи – утискує й поборює), ставимося так само, якщо тільки нема хисту переагітовувати. Жодної нашої копійки, секунди, жодної підтримки або часточки нашої душі не вкладаймо в те/тих в Україні, хто пропонує чи нав'язує нам щось без належної поваги до української мови (чи то товар, чи послуги, чи щось інше). А коли бачимо/чуємо дурниці, бруд, речі некорисні, написані/висловлювані цією мовою, тим паче не проходьмо, по можливості, байдужими.
    •  news image
    • Церкві бракує нового Дона Боско1 09 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Останнім часом все більш популярні "шлюби на віру": молоді люди не узаконюють своїх стосунків, щоб, як вони вважають, спершу їх перевірити. Як до цього ставиться Церква та чому потрібно укладати церковний шлюб – у розмові із заступником директора Інституту родини і подружнього життя Українського католицького університету, керівником громадської організації "Рух за життя" Петром Гусаком. - Чому, на вашу думку, кількість "шлюбів на віру" в Україні зростає? Чим керуються молоді люди, створюючи такі сім'ї? - У глибині душі люди не довіряють одне одному, вони не впевнені, що партнер буде вірним до кінця життя, і тому, як кажуть, не спалюють мостів. Одного разу я почув, що перед укладенням шлюбу майбутнє подружжя сперечалося, кому буде належати спільно нажитий автомобіль у разі їхнього розлучення. Якщо такі питання піднімаються до шлюбу, відразу закладається думка, що він не буде тривалим. - Де в Біблії сказано про те, що не можна жити "на віру"? Чому потрібно укладати церковний шлюб? - Першим подружжям були Адам і Єва. На спільне життя їх поблагословив Бог, а не вони вирішили собі спільно жити. Покійний Папа Римський Іван Павло ІІ у своїй катехизі "Богослов'я тіла" називає подружжя першим таїнством, бо коли жили Адам і Єва, інших таїнств ще не існувало.
    •  
    • Як допомагають грошові премії фінським вчителям 09 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Фінські школи у цілій Європі ставлять за приклад. Та аби заохотити викладачів до навіть стараннішої роботи, для них запровадили грошові премії.

      Вже 10 років Міікка Паайанен викладає в початковій школі у східній частині Гельсінкі. Під час уроків він намагається дати дітям якомога більше вільного простору. Вони мають самостійно вчитися, а не просто повторювати за ним, як папужки. Так діти вчаться брати на себе відповідальність. «Я люблю працювати з дітьми, з людьми, які мають власні амбіції. Я відразу бачу, чи дає моя робота результат, коли діти фактично чомусь навчаються. Це мій маленький успішний досвід», - каже вчитель.  Фінські школи вважаються в Європі зразковими. Дослідження Організації з економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) регулярно виставляють фінській шкільній системі високий бал. Школярі особливо добре виявляють себе під час іспитів. Досягати цього результати також належить до обов'язків учителя. Викладачі особливо мотивовані – в тому числі через гроші. Мііка Паайанен щомісяця отримує бонус, оскільки працює понаднормово і його учні демонструють гарні результати.
    •  news image
    • «Сьогодні я можу сказати: «Мені є за що бути вдячною» 09 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Дивлячись на цю гарну мініатюрну жінку, в якої сьогодні є коханий чоловік і п'ятимісячний син Давид, складно повірити в те, що колись життя Тетяни Малої було зовсім іншим. Що протягом 14 років увесь свій час і сили вона віддавала наркотику. На те, щоб позбутися залежності, їй знадобилося близько семи років, протягом яких вона щодня мріяла, як, прокинувшись одного разу вранці, зможе подумати про щось інше. І це сталося. Нині 35-річна Таня живе в Макіївці Донецької області і є співробітницею громадської організації Спілка «Амікус». Здійснює медико-соціальний супровід пацієнтів з потрійною проблемою (ВІЛ/ТБ/СІН), веде групи самодопомоги в Громадському центрі для ЛЖВ, а також працює з ВІЛ-інфікованими вагітними. І хоча у зв'язку з народженням малюка вона не має змоги приділяти роботі стільки часу, як раніше, її особиста історія може надихнути не тільки тих, хто має подвійну проблему.
    •  
    • Іван Павло Великий: пастир, який навчив свою паству не боятися 09 Листопада 2010

      Рейтинг:

      "Без нього комунізм не закінчився б, або принаймні це сталося б набагато пізніше і з великою кров’ю". (Лех Валенса) "Не бійтеся! Відчиніть, відчиніть двері навстіж Христу! Відчиніть двері його спасенній владі, відкрийте їй кордони держав, економічні і політичні системи …дозвольте Христові промовляти до людини!" (Іван Павло ІІ) За двадцять століть, протягом яких існує Престол святого Петра, лише четверо з 264 римських пап, які посідали його, удостоїлися (зрозуміло, що тільки після смерті) імені Великого. Лев І жив у V столітті, Григорій І — у V—VІ, Миколай І — у ІХ ст. І лише через тисячоліття з’явився ще один Великий Папа — наш сучасник Іван Павло ІІ. Він був римським понтифіком у 1978—2005 роках. А у червні 2001 року сотні тисяч українців могли бачити його, чути його слова в Києві та Львові. Відвідання Биківнянського лісу на околиці Києва, де колись сталінські кати потай закопували свої жертви, не було передбачене офіційною програмою візиту Івана Павла ІІ в Україну. Відтак коло пам’ятного хреста зібралося тільки десятків зо два людей. І Папа пройшов буквально за метр чи два від автора цих рядків. Десяток метрів, які він мав подолати пішки від автомобіля до підніжжя хреста, були для Папи надзвичайно важкими. Іван Павло ІІ ледь-ледь, повільно переставляв ноги, руки його помітно трусилися, а каламутні очі мали такий вираз, ніби він не дуже добре розумів, де перебуває і що з ним діється. Я відчував тоді лише жаль і співчуття до цієї вже дуже немолодої і дуже хворої людини, в якої, на мить тоді здалося, усе вже в минулому. І лише обставини, чиясь воля примушують його витримувати навантаження, яких він не здатен нести вже суто фізично.
Сторінка:121122123124
Читають
No articles
Коментують
No articles