Закохайся в мене, якщо наважишся

EXCLUSIVE ARTICLES10.09.201207:17 Кохати - це не виклик, це заклик. І якщо нема бажання себе цьому присвятити - то краще самітником блукати і спостерігати, а ніж гонорово крокувати, переконуючи себе, що почуття змінюються частіше погоди і немає сенсу кохати вічно. «Все одно ж все зміниться і ми розійдемось...».


Якщо не цінувати дару кохання, однієї з перших сходинок на підйомі до подружньої любові, то ми ніколи не будемо щасливі і нікого не зможемо ощасливити. Ми так думаємо, що нічого нам не бракує: друга (подругу) маю, гуляти ходимо, каву п'ємо, вечірки відвідуємо - чого ще треба? Стосунки, як у більшості молодих людей... Все класно, живемо сучасно і без обмежень. Але видно самі не помічаємо, що все це і є обмеження, бо надто примітивно розцінюємо дар кохання, не стоїмо відчайдушно на тій службі, яка приносить колосальну насолоду від того, що від тебе залежить комфортне і натхненне самопочуття коханої людини.

Якщо не вирости із того «перехідного віку» (на якому зупинились навіть ті, кому далеко за двадцять років),  - то як можна припускати думку про єднання з людиною протилежної статі і йти разом? Коли вже зріла особа, утвердилась у певних переконаннях, а все далі не наважується клопотатись заради майбутньої долі, благословенної Богом у шлюбі, то хіба ти не «доросла дитина»? Ця боязкість проявити себе у відповідальності і жертовності є, вибачте,  ганебною.  Бо коли відчуваєш потяг до людини, коли приваблює тебе щиро юнак чи юначка, а ти здатна (-ий) тільки злегка натякнути чи запропонувати щось незрозуміле, а часом і легковажне - то ти не зовсім тямиш, що таке кохання...

Це ті самі слова виклику, яке чутно через динаміки: «закохайся у мене, якщо наважишся...». Наважитись побути разом, пережити спільно кілька миттєвостей життя і... розбігтись... Наважся... Ні? Неприємно? То ж і не йди на цей крок, зроби зауваження, засвідчи, що це не гра у шахи, і ти - не пішак. Ти хочеш реальної відповідальності, реального прояву почуттів і реального захоплення.

Перш ніж зробити пропозицію вступити у стосунки, подумай, що ти пропонуєш, куди кличеш за собою, що можеш дати. І звісно, що мова йде зовсім не про матеріальну сторону, а про духовну, людяну, християнську... Дай значно більше! Пообіцяй і виконай, а не кажи комусь іншому, хвалячись: «а тобі, слабо (?)». Думаю, що зараз мало кого може вразити і здивувати купівля дорогих подарунків і поїздки на екзотичні курорти, особливо коли чути: «та він її цим і взяв». Зараз існує такий брак у даруванні поваги та закоханості, що супроводжуються додатком: «я так тобою захоплююсь... ти моє натхнення...», що зовсім не хочеться звертати увагу на розкоші. 

Можна пізнати і створити більше у стосунках, впевнено йти до мети, яка засвідчить оте палке бажання все життя йти пліч-о-пліч, а не за шаленої юності бавитись в ігри і врешті, коли вони застаріють – обрати нові і заново прокрутити слова: «закохайся в мене, якщо наважишся...». Так, наче, тобі зовсім байдуже хто поруч тебе і хто тебе покине, чи кого покинеш ти, бо то був просто експеримент на те, чи є готовність і жага закохатись.

Таким чином, перш ніж хтось поранить тебе, ти сам себе пораниш, бавлячись у дорослі ігри, коли треба чинити змістовно.

Не бійся кохати! Не бався у кохання, а бери на себе відповідальність у коханні, бо як зумієш виховати стосунки, так і досягнете любові.

© Анастасія Колосовська

Фото: favim.com

Теги: кохання
Рейтинг: 4.5 Голосів: 14 Переглядів: 2039
Ваша оцінка: 9054

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар