Зарваниця - благословенне місце прочан

02.08.201209:00 Для Української Греко-Католицької Церкви Зарваниця – більше, ніж знакове місце. Так, 4 серпня 1987 року група українського духовенства, ченців, черниць і мирян на чолі з Преосвященним Владикою Кир Павлом Василиком заявила на весь світ про свій вихід із підпілля до повнокровного релігійного життя. Заява була скерована Святішому Отцеві Іванові Павлові ІІ та Президенту Союзу Радянських Соціалістичних Республік Михайлу Горбачову. 17 липня 1988 року у Зарваниці єпископ катакомбної УГКЦ Павло (Василик) у співслужінні зі священиками відправив Архиєрейську Службу Божу, в якій взяло участь майже 30 тисяч вірних (КДБ нарахував 40 тисяч). Нині Зарваницю прикрашає величавий собор Зарваницької Божої Матері, який було збудовано у  2000 році на схилі гори на західній околиці села. Собор освятив і провів у ньому першу Архиєрейську Літургію Глава Української Греко-Католицької Церкви Любомир Кардинал Гузар. Архітектор М. Нетриб'як та конструктор Т. Григель із Тернополя поєднали сучасні архітектурні символи з традиціями давньоукраїнської архітектури, що є синтезом центробанної круглої та багатокутної будівлі. В інтер'єрі Собору висота до центру купола сягає 28 метрів. Над приміщеннями, що прилягають до внутрішніх куполів хреста, є чотири малі бані. У цоколі собору розміщена нижня церква з двома каплицями. Верхня і нижня церкви мають виходи на тераси.


Навпроти Собору, в центрі майдану, споруджено архітектурну композицію ікони Матері Божої 3арваницької Prosh4a z_Sambora_do_Zarvanyci_(скульптори О. Маляр, Д. Пилип'як; архітектор Д. Чепіль). На гранітному постаменті — декоративна монументальна відкрита каплиця, в центрі якої стела із зображенням ікони (з італійського білого мармуру). Композицію увінчує корона із хрестом.

Неподалік - чотириярусна дзвіниця (висота із хрестом - 75 м). Перший ярус дзвіниці прямокутний, інші — восьмигранні. Дзвіниця завершена куполом. Внизу розміщені крипти, виставковий зал, медпункт, крамниця. П'ять дзвонів виготовлені в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у польському Перемишлі. Між собором і дзвіницею вимуровані бювети, де прочани можуть брати воду із цілющого джерела.

Біля річки Стрипа збудована надбрамна церква Благовіщення, яка має широкий центральний і два бічні входи, чотирипелюстковий купол. У південній частині села збудовано Співоче поле для мистецько-духовних заходів у вигляді амфітеатру, яке може вмістити до 50 тисяч глядачів. Зарваницький духовний центр створено на пожертвування вірних України та діаспори. Велику допомогу надали державні органи, Prosh4a z_Sambora_do_Zarvanyci_3громадськість області.

До 3арваницького духовного центру належать парафіяльна церква Святої Трійці (1754 року), де зберігається Чудотворна ікона. Зарваницька Божа Мати постає у колишній красі, звільнена нарешті від пороху і кіптяви, вікових нашарувань, бруду і спотворень. Ми бачимо Небесну Царицю такою, якою бачили її наші предки. Короновані Мати і Немовля на образі – як Небо і Земля, а Її лагідний погляд звернений до кожного з нас.

Особливий спосіб поваги до цього чудотворного місця люди виявляють через прощу. Так, вже у 2003 році молодіжна проща до чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері мала статус Всеукраїнської, оскільки зібрала паломників з усієї України під гаслом: «Ось Мати Твоя!». Напередодні самої прощі спеціально був створений з такого приводу організаційний комітет на рівні Патріаршої та єпархіальної Тернопільсько-Зборівської комісій УГКЦ у справах сім'ї та молоді. Був запланований перший Всеукраїнський форум молодіжних християнських об'єднань задля тіснішої співпраці молоді та Церкви. А сама тогорічна проща була присвячена сім'ї. Блаженніший Любомир під час Божественної Літургії з нагоди Всеукраїнської прощі до Зарваниці 10 серпня 2003 року наголосив на молитві у такі дні: «У Святому Письмі є дві важливі правди, що стосуються сім'ї. Перша – у Книзі Буття (Старий Завіт), у якій йдеться про те, що Господь Бог створив людей чоловіком і жінкою. Отож, подружжя, сім'я походить від Бога. А друга – записана в Новому Завіті. І полягає вона в тому, що Ісус Христос підніс цю подружню спілку до гідності Святого Таїнства. Він сам її благословив. Ці два моменти показують, що Бог хоче, щоб існували подружжя, родини, щоб вони були джерелом освячення. А тому молімося щиро, щоб Господь Бог за заступництвом Пресвятої Богородиці, благословив нас, допоміг нам усвідомити, що подружжя – це справа не тільки чоловіка і жінки, але до тої спілки належить також Господь Бог, який у Святому Таїнстві Подружжя зобов'язується бути з тими, хто це Таїнство прийняв. Ідімо додому з Prosh4a z_Sambora_do_Zarvanyci_2переконанням, що в Божих руках подружжя, яке відкриється на Божу благодать, справді може бути щасливе. Будьмо впевнені: все, що зробимо згідно з Божею волею, буде для добра нам, нашим сім'ям, нашому народу і на Божу славу!».

Скласти доземний поклін Зарваницькій Божій Матері спішать як ієрархи, так і миряни. Представники влади й опозиції. Наприклад, до двадцятиріччя Незалежності України одна з громадських організацій у Марійському духовному центрі в Зарваниці висадила липову алею. Благе, без сумніву, діло, бо через декілька років стане у спекотні дні чудовим затінком.

У різний календарний період коло Зарваницької Божої Матері людно. У різдвяний час Марійський духовний центр у Зарваниці якось по-особливому приваблює паломників, а Зарваниця у ті дні стає воістину «Вифлеємом», в якому спраглі отримують духовну радість, спокій та умиротворення серця та душі. Напередодні Різдва спеціально облаштовують вертепи: один у підземній церкві, і ще один – на площі перед Собором Зарваницької Матері Божої.

У інші дні до Матері Небесної спішать зі своїми клопотами. На реколекції і наукові конференції, на молитву і навіть з'їзди організовують. Кожен йде зі своїм до Своєї Порадниці, а Мати Божа не жаліє своїх ласк і щедро обдаровує кожного.

Кожен рік проща тематична. У 2012 році вона присвячена Патріярху Йосифу Сліпому.

Проща - це насамперед одна із форм прославлення Бога живого! Це своя дорога кожного до Бога, наша дорога Його слідами, де ми Спасителю співчуваємо, каємося щиро, постійно перебуваємо в контакті з Богом! Це не тільки пізнавальна екскурсія й розважальний похід! Насамперед, проща – це є духовна праця християнина! Тому вона як особлива форма душпастирської опіки і «прижилася» у заробітчан.

Україна як держава заробітчанам майже не допомагає. За Конституцією правова, демократична і соціальна Prosh4a z_Sambora_do_Zarvanyci_1держава «розписалася» у своїй непрофпридатності як тільки її громадянин задумався про заробітки. Прикро вголос визнавати, але інші держави набагато більше допомагають нашим співвітчизникам, бо Україна, яка неспроможна була своїм громадянам зарадити вдома, не дуже прагне опікуватися ними і надалі.

За такої ситуації про людей мусить дбати Церква, бо, як і колись, і нині людей рятує віра. Віра в Бога на чужині – це велике щастя! У цьому вже є певна традиція в українців. Ще наші прадіди, із першої хвилі, приїжджали до Гамерики з порожніми кишенями, але з вірою у Бога. Вони будували церкви направду швидше, аніж свої власні хати. Нинішні наші українці талановиті не менше. І враження на чужині їх переповнюють, може, ще більше. Навіть Шевченка переспівують: "Не називаю її раєм... тої Італії!".

Церква щодня молиться за тих, хто виїхав з України в пошуках «хліба насущного». Складовою системної роботи УГКЦ щодо душпастирської опіки мігрантів є прощі у намірах сімей заробітчан та їх родин, які зорганізовує від моменту створення Пасторально-місійний відділ Церкви.

Проща «Самбір-Зарваниця» - це не разова акція у рік для її паломників, а скоріше всього ціль життя. Багато є в Україні благословенних місць, а заробітчани собі облюбували й вибрали Самбір і Зарваницю. Між іншим, Блаженний Папа Іван Павло ІІ, відвідуючи десять років тому Україну, свою апостольську подорож до нашої країни поручив Зарваницькій Богоматері, і попросив у Неї заступництва для «усіх християн, усіх чоловіків і жінок доброї волі, які живуть у цій великій Країні».

Церква таку прощу організовує вже всьоме. А 24 липня 2005 року, як пригадують самі мігранти, то були їхні перші кроки в Україні. Тоді в Дрогобичі вони зорганізували першу свою зустріч з дітьми, на яку з'їхалися з усієї України. Далі була перша піша проща від Самбора до Зарваниці. «Це були не просто піші десять днів, це було десять днів родинності!», - пригадує пані Оксана. Організаторами тієї Прощі була церковна громада УГКЦ м. Болоньї (Італія) та Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ.

© Надія Князев

Початок публікації: Велика сила заступництва Пресвятої Богородиці

Рейтинг: 3.3 Голосів: 7 Переглядів: 3682
Ваша оцінка: 8706

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар