Олександер СУГОНЯКО. Призначення України Ч.1

10.11.201010:06 Можна ствердити, що ця філософсько-політологічна праця Олександра Сугоняко, фраґменти з якої тут подаємо, є давно очікуваною в суспільній свідомості, а отже сучасною — тобто час в ній знайшов своє одухотворене  втілення і своє світло, яке відкрило бачення межової ситуації і простір за межею. Й оте просвітлене виявлення  межі, як лінії критичної й вирішальної, відбулося вельми вчасно, засвідчивши також, в особі автора, ту нову зрілість національної свідомости, якої давно потребує  українська реальність. Олександер Сугоняко дивиться на Україну  і всесвіт очима людини нового часу, просвітленої й по-справжньому вільної, очима доброго садівника. Тому ця спроба сягнути правдивої ясности  в означенні українського шляху, коли світло летить попереду слів, сповіщаючи про час великих дій в Україні, особливо важлива тим, що  автор ставить прозірливо надхненні й складні завдання в цьому небувалому процесі доконечного перетворення людини, нації, суспільства. Раїса ЛИША


Якщо хтось може ясно довести мені,
що я неправильно суджу або дію, то я радо буду  
змінюватися. Бо я шукаю  істини, від якої ще ніхто
ніколи не мав шкоди. Зате шкодить собі той,
хто вперто тримається своїх оман і свого неуцтва. Марк Аврелій

Україна та її люд днює і ночує у просторі зла з понівеченими моральними дороговказами. Добро  замкнено по окремих заповідниках і тому не світить загалу. Люди змушені вибирати  не між добром і злом, а між  більшим або меншим лихом.  Така «альтернатива» накинута українцям, і вони поки що терплять  її, навіть після Майдану. Накинута і утримується існуючою владною системою, генетичним спадкоємцем свого совєтського попередника, що вправлявся у богоборстві і душогубстві. До того ж спадкоємець приєднав до безбожно-комуністичної пітьми ще й капіталістичний морок необмежених тілесних бажань і пристрастей, у яких тоне Захід. Всі духовні виразки сучасної і попередньої епох у соціюмі однієї країни, на її території! Чи було щось подібне десь і колись?

Слуги темряви безкарно чинять зло. Кради, бреши, спокушайся і спокушай, пали, пияч — в Україні це «круто». А цнота, поміркованість у споживанні, добродійність у просторі зла, що огорнув країну, виглядають наче відхилення від норми. Саме тому ці традиційні, зрозумілі нормальній людині чесноти передбачливо локалізовані й відсунуті на задвірки суспільної свідомости.

…Україна увійшла у другий  людомор, і не помічає цього, на радість душогубові. І Україну, здається, вже майже переконали, що не жити, а помирати вона повинна.
Проте то лише так здається. Подібне ненормальне животіння,   нав‘язане воріженьками, геть чуже  українському духові, який нині постає з новою силою. Майдан не закінчився. Він триває.

Політична температура, тиск та інші доконечні  чинники є. Потрібна закваска. Це функція згаданих вище (називайте їх лицарями чи аристократами духу) творчих особистостей. Добродіїв.

Настала доба творення іншої, альтернативної щодо сьогоднішньої, української суспільної реальности. Велика доба України. 

1.1. Непідготовлений належно старт 1991 року

…Всяке нове об’єднання людей створюється заради здійснення якоїсь мети. Незалежність була сприйнята як досягнута мета, а не як засіб для самореалізації української нації. 
…Навіть несміливі уявлення «Народної Ради», тодішньої демократичної фракції парламенту, про те, якою має бути незалежна Україна, що і як треба робити, ігнорувалися комуністичною фракцією (так звана «Група 239»), яка взагалі жодних уявлень щодо цього не мала. Нова дійсність не була належно осмислена й усвідомлена в тогочасному українському суспільстві. Були патріотичні ілюзії, а здатність домислювати до кінця і робити діяльні кроки ще не виробилася в інтеліґенції. За таких умов годі було сподіватися становлення України на нову путь.

1.2.Перетворення комуністичної влади в клептократію

«Благородна особа пізнає справедливість, а мала людина — вигоду», — каже Конфуцій. «Ми не були обтяжені  виконанням десяти заповідей», — згадує один із скоробагатьків. «Мій принцип – не повертати боргів і не платити податків», — нахабно проголошує інший. Без гризот сумління  отакі бізнес-молодики почали шматувати суспільну і державну власність за сприяння людей у владі при завмерлому від їхнього хамства народі. Вони обрали собі широчезну неправедну дорогу, і пориву їм не бракувало. З ними співпрацювали і конкурували бувалі комноменклатурники, теж вільні від моральних обов’язків.

Владна машинерія набирала оберти — краяла, паювала, привласнювала країну, створюючи нестерпні умови для більшости людей, позбавляючи місць праці, вкорочуючи життя. Тих, хто  продав душу дияволу і взяв її «понятія» до вжитку, вона наділяла маєтністю, шматками «пирога», допускала до «корита», в обмін вимагаючи душу, як той Великий Інквізитор Достоєвського, що обіцяв людям хліб, мир і землю, вимагаючи взамін совість і свободу.

1.3. Полюс моральної пітьми

Контроль кланів, цього владно-бізнесового мутанта, над адмінресурсом, виробничими потужностями, фінансами, судами, ЗМІ позбавляє основну масу громадян будь-якої змоги досягти справедливости чи то в цивільних, чи в господарських справах. Ці потуги спрямовуються на обдурення населення, що само по собі є злочином. Добро-дія науковців, письменників, вчителів, винахідників, фермерів, журналістів, господарів, кращих фахівців інших галузей  суспільного життя продумано применшується, локалізується і витискується зі свідомости суспільства. Власне приховується від широкого загалу.  Якщо брати інформацію з їхніх ЗМІ, то в Україні нічого, крім горя, нещасть, смертовбивств, кримінальних злочинів, які чомусь не караються, нема і бути не може.  Якщо ж наші митці, промисловці, аграрії, спортсмени або  науковці когось випередять, переможуть, то це буде подано у ЗМІ так, ніби то не українці сильніші, а суперник був слабкий. Це робиться для того щоб:

— лиходійство чільників і гвинтиків владно-бізнесової системи покривалося сірістю і не вирізнялося на тлі добро-дії українського люду,  розчинялося і не контрастувало;
— створити враження, ніби в Україні може перемагати лише більше або  менше зло, а не його альтернатива;
— позбавити суспільство самої думки про можливість результативної боротьби.
І це їм поки що вдається.  В свідомості виборців політики діляться не на чесних і безчесних, добрих і злих, а на тих, що подобаються і на тих, що —  ні, на «своїх» і «чужих». Люди збиті з пантелику в умовах відсутности справжнього ціннісного вибору.

Виник феномен «аморальної більшости», коли велика частина населення вважає більшість співгромадян позбавленими етичних принципів – чесности, порядности, гідности. «Саме тому, що жити в умовах постійного відчуття  масової аморальности нестерпно для більшости людей, стан анемії не може в суспільстві тривати як завгодно довго» (Н.Паніна).

Людина є моральна істота, — саме з цим не погоджуються наша зло-чинна система влади і її слуги.

Жадоба власности та мода жити в борг, продумано  нав’язані через ЗМІ діючою  владою, стали суспільними хворобами. Чим більше в країні приватної власности, здобутої шляхом «прихватизації», тим глибше падає суспільна мораль і тим потужніше утверджується диктат користолюбства, цієї суспільної антицінности. Податківець, пожежник, представник санепідемстанції, жеківець, міліціонер, суддя у відповідності до свого призначення мали б бути втіленням справедливости. Нині вони – зрештою, як і будь-який бюрократ, що має виписати громадянинові якогось потрібного   папірця, — стали зло-чинцями для людей, за кошти яких вони утримуються.  Більшість із них. Круговерть лиха з епіцентром у владі, яка висмоктує все більше і більше життєвих сил суспільства. Народ же платить їй податок своїм життям, безуспішно поки що шукаючи рятівні острівці правди.

Дивні речі відбуваються. Владці чинять зло, переступаючи норми моралі, вони фактично є злочинцями, проте залишаються безкарними. Формально вони не є «прєступніками», порушниками законів, які самі ж для себе і понаписували. Але в українській мові немає слова «прєступнік», є – зло-чинець, зло-дій; в українській мові і в душі закон і мораль — одне ціле!

Закони дозволяють рекламу, яка заохочує пияцтво, паління, нав’язує неякісні й просто шкідливі продукти та товари. Вони дозволяють спокушувати і розбещувати людей  чужими ЗМІ, які споживання, а не працю зробили суспільною цінністю. Закони виморюють  фермерів, дрібних господарів. Медицина і фармакологія змінили своє призначення: замість оздоровлення людей – заробляння прибутку на їхньому нездоров’ї. Як наслідок  таких діянь «законотворців», в суспільстві ширяться наркоманія, СНІД, епідемія туберкульозу, гинуть діти при щепленнях... Недоробки чи може – якісь помилки? Ні, все це – наслідки зло-чинства людей влади. А вони при тому не «прєступнікі», бо своїх законів не переступали, хіба що закони моралі.. Але мораль в Україні поза законом!

Євангелія вчить: «Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. Тому той, хто противиться владі, противиться  Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він — Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти» (Ап. П. до Рим.). Українці  прагнуть такої влади, але у них вона діяметрально інша.  Їхні сьогоднішні начальники страшні не для злих. Вони самі зло чинять і інших спонукають. Вони слуги людям на привласнення чужого, на не-правду, на зло, а не на добро. І месники вони не злочинцеві, якого оберігають,  а слабим і незахищеним,  яких злочинці гноблять. За своїм призначенням така влада протилежна  тій, яку закликав поважати апостол Павло. «Мерзота для царів – діло беззаконне, тому що правдою утверджується престол» (Притч.16.12.) Правдою, а не кривдою! Запам’ятаємо це.

1.4. Розмежування

Згадайте дух Майдану і порівняйте його з духом політико-бізнесового мутанта.  Розмежування між цими суспільними сутностями-суб’єктами має принциповий,  світоглядно-моральний  характер.  Це той виняток, коли  народ вже кращий, ніж його нинішня влада, і він доведе це, змінивши її.

У народу мета – організація суспільного життя на Богом даній українцям землі за Його ж законами. У його політичного суперника, що контролює сьогоднішні владні структури в Україні, мета така сама, як і у тих, хто контролював її до Незалежности — утримання в покорі українського народу,  вилучення у головного свого  конкурента належних йому природних ресурсів, економічного потенціялу країни, а отже — позбавлення змоги бути самим собою.

Це політичне розмежування стає явним, очевидним в матеріяльній сфері: декілька  десятків сімей контролюють, мабуть, 90 відсотків багатств України.  Настав час відмежуватися суспільству від політичного полюсу зла, від його носіїв в дусі і розумі, повернути  у бік справедливости, як моральної основи формування нового суспільного життя, — час дії. Добро-дії.

Зрозуміло, що подолання несправедливостей, від яких страждає українське суспільство, прямо залежить від внутрішнього перетворення української людини, яка лише і здатна створити нову, іншу систему управління суспільством. І прообраз такої людини засвітився на Майдані. Проте, з іншого боку, і творення нової системи влади не є визначальним для становлення дієздатної держави. Вироблення «молодого вина» і пошиття «нових бурдюків» влади – два завдання націєтворчого процесу. Вони є нероздільними і різними. І носіям духу Майдану треба опікуватися обома одночасно. Влада без проясненої суспільної мети і з‘ясована мета без відповідної  влади не принесуть блага українцям.

«Наша Віра», січень 2010 року

Рейтинг: 5.0 Голосів: 2 Переглядів: 585
Ваша оцінка: 516

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (3)

+

Додати коментар



    • 12 Листопада, 2010 10:02Лідія Губич Відповісти
    • "Вироблення «молодого вина» і пошиття «нових бурдюків» влади – два завдання націєтворчого процесу. Вони є нероздільними і різними. І носіям духу Майдану треба опікуватися обома одночасно. Влада без проясненої суспільної мети і з‘ясована мета без відповідної влади не принесуть блага українцям".


    • 12 Листопада, 2010 10:01Лідія Губич Відповісти
    • "Настала доба творення іншої, альтернативної щодо сьогоднішньої, української суспільної реальности. Велика доба України".


    • 12 Листопада, 2010 10:01Лідія Губич Відповісти
    • Якщо брати інформацію з їхніх ЗМІ, то в Україні нічого, крім горя, нещасть, смертовбивств, кримінальних злочинів, які чомусь не караються, нема і бути не може. Якщо ж наші митці, промисловці, аграрії, спортсмени або науковці когось випередять, переможуть, то це буде подано у ЗМІ так, ніби то не українці сильніші, а суперник був слабкий. Це робиться для того щоб:

      — лиходійство чільників і гвинтиків владно-бізнесової системи покривалося сірістю і не вирізнялося на тлі добро-дії українського люду, розчинялося і не контрастувало;
      — створити враження, ніби в Україні може перемагати лише більше або менше зло, а не його альтернатива;
      — позбавити суспільство самої думки про можливість результативної боротьби.
      І це їм поки що вдається. В свідомості виборців політики діляться не на чесних і безчесних, добрих і злих, а на тих, що подобаються і на тих, що — ні, на «своїх» і «чужих». Люди збиті з пантелику в умовах відсутности справжнього ціннісного вибору.