Втрачена людина

31.01.201107:49 Нерідко ми чуємо про людей, поведінка яких (бандитизм, крадіжки, розбещеність) спричинює нас мислити таким штибом: як Бог його терпить? Чого Він його не карає? І т.п. Одного разу я бачив фільм, у якому ватажок мафії, вже дуже літня людина, неповносправний на візку, віз до Ватикана 30 діамантів, щоб відплатити таким чином за своє грішне життя. Велетенська сума... Звісно, що ватажок мафії завжди винний у крадіжках і вбивствах, тобто до нього цілком можна застосувати оті  наші, людські, запитання... ...На готель, де спинився ватажок мафії, нападають бандити, щоб украсти діаманти. Зав'язується перестрілка, протягом якої на підлогу випадає немовля. Воно от-от загине під перехресним вогнем, бо нападники і охорона готелю відстрілювалися через ту кімнату.


Так ось,  згідно з фільмом цей ватажок мафії кидається щодуху, а він - інвалід на візку, до немовлятка, щоб прикрити його своїм тілом. І гине...

Я розумію, що це все фільм.

Але якщо б уявити можливість такого становища, то можна тоді побачити, чому Бог протримав фактично без покарання ту "прокляту" людину аж стільки років у достатку, теплі й добрі. Бо Бог ждав тієї миті, коли цей (тепер уже) "бандит" (у лапках) плюне на власне життя і майбутню сповідь і, отже, власне спасіння - все заради життя іншої людини. Бог ждав цієї миті стільки років...

Богові виявилися цілком непотрібними ті 30 нещасних діамантів... Бога цікавив діамант самозречення...

Не раз і мені кортить сказати про когось: втрачена людина.

Але тоді нехай я згадаю про цю вигадану історію і запитаю себе, чи часом не може такого відбутися насправді...

Бо Бог усесвіт пройде і вічність перетерпить, аби тільки врятувати мою нікчемну грішну душу.

 

Джерело: Блог Юрія В. на Сatholicmates

Рейтинг: 5.0 Голосів: 18 Переглядів: 935
Ваша оцінка: 2069

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (1)

+

Додати коментар



    • 31 Січня, 2011 11:18Уляна Журавчак Відповісти
    • Якщо хочемо сказати про когось "втрачена людина", то тоді велике питання: а хто ми?.. якщо так малодушно підводимо риску під життям іншого...