Філармонія: як вберегтися від п'яти найпоширеніших помилок

10.02.201613:06 Класика вимагає особливого ставлення. Чого не можна робити на концертах академічної музики? Яких правил слід дотримуватися? Ми вам про це розповімо!


Класична музика – найбільш вибаглива зі всіх мистецтв у сенсі умов її презентації у живому виконанні. Усі її «забаганки» так чи інакше мають стосунок до звуку як такого, бо вона й сама – звук, лиш організований. Тому настільки важливою для концертів класичної музики є відповідна, з акустичної точки зору, просторова локація, інакше кажучи, далеко не кожен зал підходить для виконання класики, в академічному розумінні.

Наприклад, столичний Палац «Україна» для цього не підходить. Його збудовано в 1970-ті роки не як повноцінний концертний зал, а передусім як місце проведення урочистих подій, зокрема партійних з’їздів. І хоча там інколи виступають оперні співаки із класичними програмами і навіть симфонічні оркестри, це навряд чи йде на користь самій музиці.

Свої вимоги, що стосуються суворої заборони на різноманітні звуки, шуми, а також інші відволікаючі моменти, класична музика пред’являє і слухачеві. Мова про етикет та неписані правила поведінки. Музиканти і бувальці концертів класичної музики ці правила знають. Ця стаття для тих, хто не в курсі: незнання законів, як відомо, не звільняє від відповідальності.

Не запізнюватися

Якщо початок концерту о 19:00, то о 19:05 двері зали вже можуть бути ізсередини замкненими, дарма що у вас дорогий квиток у перших рядах партеру чи персональне запрошення, і взагалі, ви вперше в житті у філармонії. Київські концертні організації, щоправда, рідко проявляють таку пунктуальність. Але часом трапляється.

Пригадується, це був, здається, виступ диригента Романа Кофмана із німецькими музикантами у київській філармонії. Чи через німців, чи з інших причин концерт, як не дивно, почався точно в зазначений час, ані на хвилину пізніше, а тих, хто спізнився на п’ять хвилин, до залу вже не впустили, довелося слухати за дверима, доки скінчиться перше відділення. Є варіант, що вам люб’язно запропонують піднятися на балкон, але ж прикро як – у вас дорогий квиток у перших рядах партеру чи персональне запрошення, і взагалі, ви перший раз у філармонії...

Не забувати вимикати мобільний телефон (або встановлювати беззвучний режим) 

Для академічних музикантів-виконавців концерт – не розвага, це своєрідна містерія, що вимагає неймовірної концентрації, зібраності. Взагалі будь-який зовнішній подразник – від дзвінка мобільного телефону до будь-яких інших звуків і навіть різких запахів (наприклад, парфумів) – може негативно позначитись на якості виконання музики. Не від одного гарного артиста доводилося чути, що він уявляє себе в ролі провідника ідей композитора, можете собі уявити, наскільки цей процес відповідальний і складний – у метафізичному сенсі.

Якось під час сольного концерту одного дуже доброго київського піаніста у залі почав розриватися мобільник. Піаніст припинив грати. Відтак із деяким презирством окинув поглядом публіку (думалося, зараз щось скаже чи взагалі встане і піде), потім ще якусь мить дивився перед себе, ніби в потойбіччя, і, дочекавшись повної тиші, продовжив концерт.

Не аплодувати між частинами музичного твору

Річ у тому, що, наприклад, класична крупна форма (соната, симфонія, варіації тощо) складається із кількох самостійних частин, переважно трьох-чотирьох. Між ними – коротка пауза, буквально пару секунд. Наївний слухач думає, що це кінець, особливо, якщо закінчується якимось життєствердним акордом, і починає радісно аплодувати.

Артистів це дуже відволікає, хоча найдосвідченіші із них можуть неоднозначно всміхнутися (оплески посеред твору, прямо скажемо, – ознака невігластва слухача), а навіть ледь вклонитися публіці. Але якось, коли виступав струнний квартет, невчасні аплодисменти обурили одного з музикантів, і він майже диригентським жестом, тримаючи в руці смичок свого інструмента, наказав публіці припинити це свавілля.

Не брати із собою на концерт маленьких дітей

Без коментарів.

Не фотографувати артистів під час виступу,якщо у вас «гучна» дзеркальна камера

Це можна робити лиш в одному випадку: коли музика звучить у декілька разів голосніше за клацання техніки. Але якщо це, наприклад, – концерт із творів Валентина Сильвестрова або Гії Канчелі, то професійним фотографам, які прийшли на концерт як на роботу, доведеться запастися терпінням, очікуючи, коли ж закінчиться «тихо» і почнеться «голосно».

Олеся Найдюк

За матеріалами: cultprostir.ua

Рейтинг: 4.8 Голосів: 11 Переглядів: 1009
Ваша оцінка: 106624

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар