Лист Василя Стуса до сина

07.11.201510:57 Український письменник, перекладач, правозахисник, який свої дитинство й молодість провів у Донецьку, наприкінці життєвого шляху перебував у засланні в Пермському краї, Росія. Там і написав цього листа синові Дмитрові 14 вересня 1981 року


Поразка – це не тільки біда. Це ще й благо, добро.

Поразка мусить стимулювати на чергову перемогу – це логіка сильних (а Ти – мужчина!).

У поразці опускають руки лише слабкі.

Освіта потрібна людині не для іспиту і вступу до технікуму, а для неї самої. Ти повинен бути освіченою людиною.

Освіта – це вид гігієни. Письмо з помилками – то як невмиті руки чи зуби. Бо теперішня людина – тільки освічена.

Людина – це обов’язок, а не титул (народився – і вже людина). Людина твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирої, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни – доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте.

Уяви, що Бог, який творить людей – це Ти сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час – Творися ж!

За матеріалами: Територія твого розвитку, Вікіпедія

Рейтинг: 4.8 Голосів: 42 Переглядів: 6337
Ваша оцінка: 106231

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар