Важкі розмови: чесно і відверто

15.10.201513:47 Рано чи пізно це стається. Це має статися у християнській родині. Важка доросла розмова, hard talk. А може, краще не починати?.. Бо це розмова про речі, які колись називали «табу»


Непомітно для своїх батьків діти дорослішають, їх починають цікавити «дорослі теми», пов’язані зі статевістю. Більшість батьків хочуть відтягнути цю розмову якнайдалі у часі. Ще краще — узагалі уникнути. Не раз таку розмову між батьками й дітьми з успіхом висміювали в анекдотах, фільмах, книжках… Але все це не позбавляє нас, батьків, обов’язку рано чи пізно (краще рано) почати говорити зі своїми дітьми про певні цінності, які мають стосунок до нашої віри і статевості. Як же можна уникнути моралізаторства й достукатися до серця та розуму підлітка, який більше часу проводить із друзями на вулиці, у школі чи за спілкуванням в Інтернеті, ніж із власними батьками?..

Важливо вчити, а не наказувати

Напевно, треба для початку призадуматися, чи ми є авторитетом для власної дитини. Чи батько, який забороняє синові палити, не палить сам? Чи мама, яка відпроваджує доньку до церкви, ходить туди? Чи батьки, які підводять дітей до Причастя, причащаються? 

Довіра становить підставу для стосунків

Тобто чи слова та вчинки тата й мами не розходяться з тим, чого вони вимагають від свого сина чи дочки. Слова ніколи не сформують світогляду дитини, якщо не будуть сказані людьми, які вірять у сказане і живуть сказаним.

Довіра становить підставу для стосунків на будь-якому рівні: чоловік-жінка, друг-друг, учитель-учень, а особливо – батьки-діти. Без взаємної довіри годі чекати добрих плодів від спілкування. Треба пам’ятати, що спілкування є діалогом, подекуди – непростим. А от стати моралізатором можна запросто. Достатньо безкінечно говорити самому…

Справжня розмова — бесіда — полягає в тому, щоби тато чи мама вчилися слухати свою дитину. Навіть якщо та говорить явні нісенітниці. Відкинути чиїсь аргументи й навести свої — неправильний шлях. Мудрий батько намагатиметься зробити так, щоби його дитина у часі розмови сама зробила слушні висновки.

Так, наприклад, хлопець або дівчина, яких батьки «застукали» за переглядом порносайтів чи еротики, мали би почути від батьків не лайку чи прокльони, а щось зовсім інше. Наприклад, те, що в мережі немає анонімності. Нашу відвідуваність легко прослідкувати. Так, є Бог, Він бачить і знає все. Але є і сотні людей, які точно дізнаються, куди й для чого ми «лазимо». Зрештою, для молодої людини природно цікавитися особами іншої статі. Але при цьому можна уникати гріха. Шкода тільки, коли її батьки самі не живуть Євангелієм та водночас навпомацки і вибірково хочуть вчити, що добре, а що зле…

Налагодження комунікацій

Якщо ж задатися питанням, як реально допомогти, той же Інтернет може допомогти — уже як джерело корисної інформації. Прекрасно, коли батьки розкажуть синові чи доньці про досвід тисяч молодих людей в Україні та світі, які плекають дошлюбну чистоту і чесноти, що протистоять хтивості та розпусті.

Щирість нівелює багато прогріхів

Ще краще, якщо самі тато й мама можуть розповісти про власний досвід приготування до подружжя, про те, як вони боролися з пристрастями і спокусами. Це нагода збудувати міст, який зветься «довіра». Так, важко дібрати слова, розкритися перед дитиною. Проте щирість нівелює багато прогріхів. Якщо батьки до того не мали часу на спілкування з дитиною, вони можуть не відразу втішитися очевидним успіхом такої бесіди. Але з часом все вдасться — а в разі мовчання може вже не вдатися ніколи.

Багато може дати молодій людині щира участь у Таїнствах Церкви. Навіть неідеальне виховання треба не боятися доручати в руки Божі. Варто порадити синові чи дочці хорошого духівника, чиї слова для них були б авторитетні.

Часта і щира сповідь, Святе Причастя роблять людину чутливою до гріха, охороняють від диявольських тенет пристрасних бажань. Тоді навіть нечиста думка сприймається як гріх, який веде за собою інші, діяльні, гріхи. Власне, вони і можуть зруйнувати молоде життя.

Поради священика, чоловіка і тата

Як допомогти дитині зростати у чистоті?

● Спілкуватися на різноманітні теми, які цікавлять моїх дітей. Саме спілкуватися, а не «розповідати».

● Молитися разом, читати Біблію. Не боятися молитися вголос у родині, висловлюючи слова подяки, прохання чи прослави. Учитися вголос молитися про те, що турбує.

● Разом із дітьми приступати до Святих Таїнств Покаяння і Євхаристії.

● При нагоді розповісти про молодь із цілого світу, яка належить до руху «Справжня любов чекає» (або «Чистих сердець»). Інтернет допоможе знайти свідчення української молоді, яка належить до цього руху, групи в соціальних мережах, відео тощо.

● Щиро поділитися своїм досвідом приготування до шлюбу. Тут цінне саме свідчення, хоч би як там було. Головне, щоби воно йшло від серця.

Коли дитина згрішила…

● Опанувати себе й спокійно роз’яснити зроблене. Якщо це незначне прогрішення, пояснити наслідки. Якщо ж важкий гріх, то вказати на його суть і плоди.

● Знайти в собі силу вислухати, чому син чи дочка піддалися спокусі. Важливо, щоби молода людина сама вчилась аналізувати вчинок, усвідомлюючи наслідки (залежність, хвороба тощо).

● Підвести дитину до потреби покаяння перед Господом та до постанови виправитися.

● Не миритися з гріхом, не йти на компроміси. Але робити це з любов’ю, без фанатичного підходу. Не боятися провести розмову з сином разом із його дівчиною чи з дочкою та її хлопцем, аби розставити крапки над «і».

● Порадити скласти обіцянку перед Богом дотримуватися чистоти до шлюбу й спілкуватися з християнською молоддю, яка живе за такими ж принципами.

 

о. Олег Кобель

Джерело: olehko.blogspot.com

За матеріалами: credo-ua.org

Фото: uaua.info

Рейтинг: 4.8 Голосів: 17 Переглядів: 3621
Ваша оцінка: 106127

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар