Вільна воля. Користуйся розумно — розмова з екзорцистом

26.08.201514:06 Майже завжди це виглядає однаково: ворожка, маг, чорнокнижник скажуть — дай я тобі поворожу. Тобто «забажай», погодься на те, щоб я скористався знанням про тебе… Про окультизм, цілителів і духовне поневолення — розмова з о. доктором Богуславом Яворовскім MSF.


— «Це все через слабкість людської натури» — Ви, отче, певно, чули цю відмовку сотні разів?

— Чув, чув. Однак я наполягатиму, що все насправді залежить від нас самих. У людському серці схрещуються чотири світи: окрім світу матерії та світу духа, ще є світ добра і світ зла. Людина живе на перехресті. І то її воля визначає, до якого з цих світів вона бажає належати. А відповідно — наскільки ми піддатливі на спокуси, гріх і духовне поневолення? Настільки, наскільки самі відкриваємося на діяння зла.

— Недарма ж кажуть: воля — брама душі.

— Так, це безсумнівно ключове поняття. Все пов’язане з розумом і вільною волею, тобто двома прекрасними дарами, отриманими від Творця. Розум — це сила пізнавання і судження, яка в людському серці відлунює наказом: роби це, воно добре, а того уникай, воно погане. І в цей момент я ухвалюю рішення своєї волі: роблю вибір або одного, або другого. Якщо я вибираю зло, то тим самим відчиняю браму душі на його дію.

— Завдяки первородному гріху сатана прекрасно знає наше м’якеньке черевце…

— Все починається, ясна річ, від спокуси. Окрім розуму та вільної волі, ми ще маємо так звані нижчі влади, тобто пам’ять та уявлення. Через ці чуття сатана може мати доступ до людини. Може їй щось нагадувати, створювати різні образи в уяві, заохочувати до порушення Божого закону. І якщо я розпізнаю, що це зло, то як християнин маю обов’язок відкинути цю спокусу. Якщо я цього не зроблю, то вступаю на територію зла, даючи на це свою свідому згоду.

— Але крадіж пляшки молока відрізняється від, наприклад, походу до ворожки.

— Звісно, одні вчинки небезпечніші за інші. У Біблії, у 18 розділі книги Второзаконня, наведено цілий канон учинків проклятих і заборонених. Серед них «почесне місце» посідає ворожбитство і всілякі спроби контактів із духами.

— Дехто каже: а, то лиш забава!

— Це ніколи не забава. Якщо Біблія як Книга Об’явлення показує нам певну дійсність і каже, що так небезпечно, то це означає, що так і є. Бо весь цей світ таємних знань, окультних практик, дивних явищ і надзвичайних енергій — це простір, у якому найчастіше проявляються демонічні духовні сили. Там ми безпосередньо входимо на територію зла.

У нинішньому земному матеріалізмі ми геть не усвідомлюємо, що довкола нас існує світ духовний, у якому точиться безперервна боротьба. А той світ має великі знання про нас. Знає кожний наш гріх, кожну трагедію, кожне нещастя. Але не може самовільно користуватися цими знаннями. Бо на всі має бути так званий «Божий дозвіл». Також і на те, аби сатана міг скористуватися знаннями про мене.

— Ось тільки Господь Бог передовірив цей дозвіл людині…

— Саме так! То я можу дозволити злу, аби скористалося знаннями про мене. Це майже завжди виглядає однаково: чи то буде ворожіння, чи чорнокнижництво, чи якісь спіритичні практики — ворожка, маг або чорнокнижник скажуть: дозволь, дай, аби я тим скористався. Те ж саме буде з цілителем, який скаже: ти маєш відкритися, щоб я тебе обстежив, щоби вдихнув у тебе мою енергію зцілення… Ось у цю мить ти даєш свій дозвіл. Відкриваєш чужому свою волю. Хочеш, аби в тобі щось почало діятися.

— Це звучить непривабливо.

— І насправді воно дуже небезпечне. Бо тим самим порушується закон Божий, порушується біблійний наказ, свідомо скоюється тяжкий гріх. Так народжується поневолення, яке нерідко провадить до тяжких духовних ускладнень. І тоді вже може допомогти тільки екзорцист.

— А якщо я не усвідомлюю, що роблю щось недобре?

— Тоді я не скоюю гріха у розумінні стягнення на себе провини за цей учинок. Ось тільки це не гарантує мені безпеки від діянь сатани і їх наслідків! Стратегія сатани це насправді стратегія дикого звіра, який до кінця прагне залишитися невидимим і нечутним. Аби щось уполювати, він має підкрастися до жертви. Шляхи, якими дістається зло нас, різноманітні. Інколи це захоплення іншими культурами, філософіями, інколи захват окультизмом або медитаціями, а ще інколи це якась надприродна енергія, завдяки якій я нібито можу допомагати іншим та зцілювати їх. Однак завжди ключ буде той самий: людина прагне чогось більшого не з Божої волі, а за власними забаганками, «поза» Богом.

— Приказка каже, що цікавість — перша сходинка в пекло…

— Знаю людей, яким вистачило буквально одного візиту до ворожки, аби їхній світ розвалився. Одна жінка розповіла мені колись історію свого життя. Її трагедія розпочалася, коли вона мала двадцять з лишком років. Була тоді заручена з порядним чоловіком із глибоко віруючої сім’ї. Але один-єдиний раз дала себе намовити подружці й піти до ворожки, яка ще й була чорнокнижницею. Нібито мала перевірити, чи її наречений це насправді той «єдиний». Усе здавалося таким невинним, банальним, хоча і ворожка, і її кімната викликали неспокій. Тоді вона й почула: дозволь, я побачу твоє майбутнє. Відкрий серце, щоб я могла у нього подивитися.

— І вона дозволила…

— На жаль, так. Тоді ворожка стала розповідати у найдрібніших деталях історію її життя. А потім сказала: бачу, що ти заручена, але не цей написаний тобі на роду, ти би з ним була нещаслива. Біля тебе з’явиться інший мужчина, з яким ти збудуєш сім’ю, і лише тоді будеш щаслива. Зрештою сатана покерував усім так, що насправді дійшло до скасування заручин. А за деякий час з’явився повністю відмінний від нареченого чоловік, який точно відповідав описам ворожки.

Я слухав цю розповідь із великою увагою, але в цей момент перервав її: скажіть мені, пані, отак одним словом, хто то був? А вона, хвилину замислившись, відповіла: маю враження, що вийшла заміж за самого диявола. Ну то я саме так і думав, — відповів я. Бо то саме цей був посланий, аби знищити те, що добре. І знищив. Та жінка вже не зуміла відбудувати зв’язку з колишнім нареченим. Втратила все.

— Я чув про ворожок, які після ворожінь радять: і обов’язково багато молися!

— Окультисти і ворожбити цілком нерідко заохочують до побожності, можливо, навіть із власними добрими намірами, хто не усвідомлює джерела своїх умінь. Але, на жаль, у цьому й полягає обман. Це ніщо інше як сатана, який ошукує і обдурює людину. Така людина нібито ще ходить до церкви, ніби ще молиться, тільки вже з’являються наслідки, яких ми не зауважуємо. Ну, посварилися вдома, ну, діти починають бути проблемні, ну, близькі щоразу частіше хворіють… Перш ніж сатана нападе на знаряддя, яке використовує, він вціляє у близьких.

Зрештою рано чи пізно така гра на два фронти переростає у вибіркову побожність, «свою власну». Я вірую, але вже не як християнин, попри те, що надалі ходжу до церкви.

— І навіть приступаю до таїнств?

— Навіть. Таїнства ніколи не діють магічно. То лише ми думаємо, що приймемо Святе Причастя, і все зміниться, як від доторку чарівної палички. Але ж і Юда прийняв хліб із руки Господа Ісуса вже з рішенням зради у серці…

Інколи я зустрічав людей, які довгі роки святотатськи приступали до Причастя, не визнавали деяких гріхів, не сповідалися. А потім раптово щось із ними починало «діятися». Доходило до дуже серйозних духовних мук. Такі, на жаль, наслідки того, що людина відкривається на дію зла. Про це потрібно неустанно нагадувати, бо, як випливає з неофіційної статистики, близько 30% практикуючих католиків мають «у багажі» щонайменше один візит до ворожки.

— Перепрошую, скільки?!

— Вражає, чи не так? Вочевидь часто це форма розваги або доморощеного ворожіння «по-сусідськи». Але це зовсім не обов’язково закінчується весело.

Дуже багато залежить від того, яке духовне життя такої людини. То не так, що раптом диявол може робити з людиною все, що хоче. Ми ж бо маємо ангела-хранителя, перебуваємо у зв’язку з Богом, живемо у стані освячувальної благодаті — це нас захищає, може дати там світло, певне застереження. Але остаточно про все вирішує, як я вже казав, вільна воля людини.

— Чи існує ще якась система «раннього сповіщення»?

— Якщо людина входить у якийсь глибший зв’язок із сатаною, це дуже швидко виявляється у зіткненнях з езотеричними практиками. Під час парафіяльних місій я часто мав такі ситуації, що, благословляючи та освячуючи воду, або читаючи екзорцизм до св. Архангела Михаїла, бачив людей, які раптом спотикалися або непритомніли. Пам’ятаю молоду дівчину, яку принесли в сакристію, скручену як плід в утробі. Ми почали за неї молитися, за хвилину настало певне послаблення, дівчина підвелася. Але вже по кількох реченнях розмови я зорієнтувався, що вона не бажає цього позбутися. Не має цього необхідного рішучого прагнення порвати зі злом.

— Та ситуація не допомогла їй задуматися?

— Що ж, дівчина була тільки на початку шляху поневолення. Деструкція настає пізніше. Але вона настає завжди. Сатана раніше чи пізніше нищить своє знаряддя, підштовхує людину до саморуйнування. Це страшні історії.

Лукаш Казьмєрчакdeon.pl

Джерело: CREDO
Рейтинг: 5.0 Голосів: 15 Переглядів: 2472
Ваша оцінка: 105912

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар