Тут не кидають своїх

EXCLUSIVE ARTICLES30.04.201516:06 …Молодий патріотичний університет бажає познайомитися. Згоден на переїзд :)


В період масових нарікань на сесію-іспити-ЗНО ("така весна нарешті, а ми…") студентству або кандидатам на цю непосидючу верству населення найважче усвідомлювати цінність навчання. Ще роки два тому луганські студенти не відрізнялися в цьому плані ні від львівських, ні від київських чи то хмельницьких. Доки не виявили, що сесія – це насправді ще не кінець світу. А от коли приходиш вчитися, а твоє місто – вже не твоє, а "еЛеНеР", справи погіршуються. І звичному світу в буквальному значенні настає кінець… Ну добре, переселилися. Вимушено. А вчитися ж тепер де?..

Їдемо в Харків!

Історія, як Луганський національний аграрний університет переїхав до Харкова, певно стане колись окремою книгою. Книгою про те, як молоді луганчани та їхні викладачі зуміли з честю захистити слово "національний", яке, здавалося би, завжди було звичайнісіньким формальним штампом.

У Харкові майбутні аграрії опинилися волею Мінаргополітики. 20 жовтня 2014 р. – дата відповідного міністерського указу, а вже наступного дня ректор та помічник ректора ЛНАУ зустрілися за двома порожніми столами, щоби з двома мобільними телефонами почати все знову.

Так почався квест "знайди студентів", адже багато з них нічого про Харків не знали, але вже встигли роз’їхатися по цілій Україні. В Луганську взагалі панував хаос. Паралельно розшукували викладачів, що теж не було простою справою. На два мобільні й чотири вуха – 9 800 людей, студентів та викладачів, яких треба було принаймні поінформувати про ситуацію.

Коли перші працівники знайшлися, можна було створювати робочу групу з відновлення ЛНАУ. Коли цю новину рознесли медіа, почався цілодобовий телефонний штурм: дізнавшись про воскресіння Alma Mater, до Харкова почали пакувати рюкзаки майбутні аграрії, продовжували з’їжджатися й працівники вишу. Без матеріально-технічної бази, в дивних умовах – але знову разом! Так луганська академічна спільнота стала на дорогу відновлення.

Студенти з України, а особливо викладачі неймовірно тішилися, коли до Харкова почали їхати й студенти-іноземці: з далеких країн вони з тривогою спостерігали за подіями у нас, але туга за друзями й наукою перемогла страх. Сьогодні ЛНАУ – це 4 500 студентів, 1 000 з яких постійно перебуває в Харкові. Це штат із 200 викладачів (в тому професорів та докторів наук), які забезпечені стабільним навчальним навантаженням.

...З далеких країн студенти-іноземці з тривогою спостерігали за подіями у нас,

але туга за друзями й наукою перемогла страх.

Коли біда єднає

Студентів та працівників мало зібрати, про них ще, як виявилося, потрібно й дбати. Проблеми з житлом, забезпеченням тут тепер спільні, адже більшості студентів вже не можуть допомагати батьки. І адміністрація закладу б’є в усі дзвони та стукає в усі двері, щоби бути почутою. У Харкові луганчан прийняли два університети-партнери – ім. Докучаєва та ім. Василенка. Але аудиторій все одно бракує. Інша, ба навіть складніша проблема нам всім знайома: це брак місць у гуртожитках. Зрештою, на Харківщині, яка прийняла на себе чи не найпотужніший удар за кількістю вимушених переселенців, цього би було дивно не очікувати.

Все це труднощі, але саме вони змушують консолідувати сили й розвиватися. Тим більше, що серед студентів є осиротіла молодь, а у деяких студенток вже народилися власні малюки. Всі ці фактори змушують швидко приймати рішення та рухатися вперед: наприклад, молоду маму-студентку, яка сама є сиротою, не поселиш до гуртожитку з двома дітками. Але й не залишиш напризволяще. Трагікомічно, але перцю в цю ситуацію досипали кредитори, які розшукали університет та вимагають виплат за 2013-2014 навчальний рік, по факту – за період бойових дій.

Всі ці фактори змусили керівництво університету звертатися не лише до влади, але й до благодійників. Так їм відкрив двері харківський центр роботи з переселенцями Міжнародного благодійного фонду "Карітас України". Тут надають матеріальну й психологічну допомогу найбільш незахищеним переселенцям (вагітним, самотнім матерям, багатодітним, вдовам і сиротам, пенсіонерам та людям із особливими потребами), окремі категорії яких є і серед студентів ЛНАУ. Адже це звичайне життя, й статус студента або викладача не захищає від інвалідності та поранення, не перешкоджає створювати родину; не страхує від того, щоби дівчина опинилася сама з дитиною на руках, а вагітна жінка – беззахисна перед лицем труднощів… Виборювати право на життя, коли важко – гідна справа, тому в таких випадках благодійники завжди поспішають на допомогу. У Німеччині, в Україні, в США й по всьому світі щохвилини хтось опускає кілька купюр в благодійну скриньку "Карітасу" – а цей час в Харкові або у Слов’янську, в Краматорську чи в Запоріжжі отримує допомогу ще один маленький українець. Але це ще не кінець історії…

А давайте виборемо грант?..

Інша програма, яку запропонували луганчанам у Карітасі, стосується розвитку й підтримки підприємництва для переселенців. Це би дозволило університету запропонувати студентам можливості та працевлаштування за фахом, які їм вкрай необхідні. З початкових роздумів народилася велика ідея центру соціальної адаптації студентів-переселенців. Амбітний та цікавий план включає в себе відкриття хостелу, дитячого центру-світлиці, студентської їдальні, юридичної консультації, ветеринарної клініки (відповідний факультет існує в ЛНАУ), міні-ферми, свого господарства (з теплицями, кроликами та птахофермою), пасіки…

Студенти ветеринарного факультету ЛНАУ

Цей потужний студентський комплекс вирішив би й питання працевлаштування, і питання студентської практики. Є проект і універсального медичного центру, який виник завдяки тому, що серед студентів вже є досвідчені середні медичні працівники. Натомість зараз свого медпрацівника ЛНАУ не має, а ситуація з медичною допомогою студентам теж не така проста, як хотілося би. На будівельному факультеті університету "рвуться в бій" молоді будівельники, тож всі ці цілі починають набирати ще реальніших обрисів.

Цей проект, консультації щодо якого зараз тривають у харківському "Карітасі", має на меті не тільки організувати фактично ціле студмістечко з власним виробництвом, але й допомогти психологічній адаптації студентів. Від їхнього переживання бойових дій минув час, але… Особливість пост-травматичних станів у тому, що подальша відсутність цілей та розвитку може штовхати молодь до депресивних станів. Викладачі знають про це і шукають всіх можливих перспектив та варіантів, щоби такого не сталося. При тому адміністрація планує обов’язкові ставки для добрих психологів у майбутньому медичному центрі, а до того намагаються справлятися самі.

Академічний рік: на старт!

Тепер ЛНАУ шукає друзів, спонсорів, благодійників, інвесторів. Починати свою справу їм допомагають працівники Карітасу, ділячись своїм досвідом та знаннями щодо опанування роботи з документами та ведення багатьох формальних процедур. Так твориться свого роду міст між переселенцями та тими, хто може їм допомогти. Адже щоби ідея декількох міні-грантів, об’єднаних спільною ціллю, стала реальністю, потрібно багато організаційної праці, спільних зусиль, мільйон мозкових штурмів та купа стратегічних напрацювань. Кожна ініціатива має зібрати власну команду, націлену на плідну спільну працю. Молоді аграрії прагнуть охопити допомогою не лише переселенців, але й всіх, хто буде потребувати їхньої допомоги – і в цьому наслідують найкращі традиції гуманітарних організацій України й світу.

Молоді аграрії прагнуть охопити допомогою не лише переселенців,

але й всіх, хто буде потребувати їхньої допомоги

І, до речі, Луганський національний аграрний університет оголошує новий набір! У Харкові вже повноцінно функціонує і студентське дозвілля, і КВК, і хорові та танцювальні колективи. Тут досі шукають загублених, а новоприбулим самим своїм існуванням щиро запевняють: "Приходьте!.. Тут не кидають своїх!"

Ірина Максименко

Фото: lnau_in_ua

Рейтинг: 4.8 Голосів: 13 Переглядів: 2225
Ваша оцінка: 105483

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар