Хто хоче – шукає можливості, а хто не хоче – шукає виправдання! – Олег Пастернак

02.03.201515:37 У кожного з нас є свої таланти та здібності. Але часто ми про них забуваємо, коли виникає потреба допомогти іншим. У більшості людей існує стереотипне уявлення, що найкращою допомогою є матеріальна, а хто не має певних фінансових можливостей, тому і нічим поділитися. Проте насправді волонтерство не має рамок чи меж. Один з героїв випуску "Служіння" проекту "ТОП 10 УГКЦ" – Олег Пастернак, молодий медик, який, окрім сім’ї, роботи, відпочинку, також знаходить час, щоб своїми навиками та здібностями послужити іншим.


- Розкажи про свою роботу, де і ким Ти працюєш?

- Я працюю фельдшером Львівської швидкої медичної допомоги на третій підстанції на Сихові вже 6-тий рік. Робота цікава, енергійна, багато адреналіну. Щоразу, коли їдеш на виклик, до кінця не знаєш, що на тебе там чекає. Ситуації бувають дуже різними, також є велика відповідальність. Але скажу відверто, що задоволення від роботи отримую просто шалене! Наші медичні бригади зазвичай складаються із трьох осіб: це лікар, фельдшер і санітар. Також може бути два фельдшери і лікар. І дуже важливо, щоб команда була спрацьована, адже діяти потрібно оперативно й злагоджено. Зокрема в нашій бригаді буває так, що лише з погляду свого лікаря я вже знаю, які препарати готувати і що потрібно робити.

- В чому полягає Твоя волонтерська діяльність?

- Оскільки я медик, то моя волонтерська робота теж пов’язана із медициною. Все почалося із того, що три роки тому друзі запропонували мені супроводжувати пішу прощу до Унева в ролі медика. І якось не довго роздумуючи, я все-таки погодився. А по її завершенні, на моє приємне здивування, до мене стали надходити вже нові пропозиції щодо медичного супроводу інших прощ. Так я почав працювати у цьому напрямі
Коли ж відбувалась Революції Гідності й виникла велика необхідність в інструктажі з надання першої домедичної допомоги, почав активно проводити тренінги для людей, які їхали в Київ. Після цього відкрив для себе ще один напрям волонтерства – це навчання. Зараз також їжджу на прощі та проводжу тренінги, наприклад, для аніматорів, які організовують дитячі літні табори; студентського товариства «Обнова»; молодіжного проекту «Квиток до успіху» тощо. Також я є учасником громадського формування «Скеля», яке займається охороною Львова. Там я штатний медик.

- Ти пам’ятаєш свій перший досвід? Все вдалося, що планував?

- Як я вже згадував, мій перший досвід – це була піша проща Львів-Унів. Я її супроводжував як медик у велогрупі. Скажу відверто: було важко, насправді дуже важко. Перший раз не знаєш, що тебе чекає, відповідальність велика. Боявся, що не впораюсь із чимось. А ще дистанція, незвичний темп. Це ж було не просте катання на велосипеді. Також до мене зверталось багато людей, яким потрібна була медична допомога: здебільшого  перев’язки, зняття сонячних опіків чи натертостей ніг. Наче і не складна справа, але це був для мене незвичний формат. Але… впорався! І був дуже задоволений. Мабуть, найбільшу сатисфакцію отримав в той момент, коли на третій день прийшов до Унева: втомлений, але задоволений. От проходиш крізь браму і тільки тоді усвідомлюєш, яку відстань ти подолав і що зробив.

- Яким є Твоє ставлення до релігії та Церкви?

- Оскільки я є християнином, тому ставлення у мене позитивне. А якщо говорити відверто, то вважаю, що віра – це фундамент кожної людини. Без неї дуже легко втратити орієнтири й ціль у житті. Також люблю ходити на прощі чи то як медик, чи просто звичайна людина. Це час, коли можна подумати, щось переосмислити чи почути нове.

- Як вдається знайти час, щоб поєднати сім’ю – роботу – волонтерство – відпочинок?

- Робота роботою, вона є позмінах, має свій графік. А поміж роботою завжди можна знайти і час для сім'ї, і для відпочинку, і для будь-чого. Головне  – це мати бажання! Люблю фразу: "Хто хоче – шукає можливості,  а хто не хоче – шукає виправдання!". І це правда.

Моя волонтерська діяльність (провести тренінг чи надати медичну допомогу) не забирає надмірно багато часу. Звичайно, є виїзди і на довший час, інколи на кілька днів, але це все цілком реально сумістити.

Дружина та більшість друзів позитивно ставляться до цього. Вони, мабуть, вже змирилися з тим, чим я займаюсь (посміхається). Хоча є також люди, які кажуть: «Навіщо тобі це? Лише витрата часу та власних грошей». Але це тільки поверхневе враження. Насправді моя волонтерська діяльність – це нові знайомства, нові емоції та  власний ріст. Щоразу поїхадеш на одну прощу, познайомишся з новими людьми, а тут вже й запрошують в інше місце.

Ти якось проявляєш себе, змінюєшся, ростеш. Ось це відчуття, коли допомагаєш іншим, можеш бути корисним – воно можливо і не вимірюється матеріальними мірками, але задоволення від цього отримуєш просто надзвичайне!

Інколи, для того, щоб бути корисним і допомагати іншим, не потрібно далеко шукати, щось вигадувати. Достатньо мати велике бажання. А ще – зазирнути в себе, розгледіти власний талант, здібності чи хобі і мати сміливість поділитись ним із іншим.

А як ти служиш своїм ближнім ???

Довідка

«ТОП 10 УГКЦ» – новий молодіжний проект Української Греко-Католицької Церкви. Основна мета проекту – інформування та залучення молоді до маловідомих, проте унікальних, цікавих і корисних проектів і заходів, які відбуваються при парафіях УГКЦ. Організаторами проекту є Комісія у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ за підтримки Фундації духовного відродження.

Оскільки основна цільова аудиторія – це молодь, то головними осередками розповсюдження інформаційних матеріалів є заклади навчання та харчування, парафії і соціальні мережі. Відповідно до кожного осередку розроблено свій спосіб подачі матеріалів, а саме буклети для кафе та кав’ярень, афіші для університетів та парафій, статті на власному сайті та відео для соціальних мереж. Кожен випуск має чітку тематику, складається з 10 топових заходів, проектів чи об’єктів і виходить щодва місяці.

За матеріалами: top10ugcc.org

Рейтинг: 5.0 Голосів: 9 Переглядів: 2413
Ваша оцінка: 105223

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар