Отець Василь Рудейко про Майдан: спогади і сподівання. Частина 2

EXCLUSIVE ARTICLES03.12.201415:11 Під час Живої Internet-зустрічі з отцем Василем Рудейком піднімались дуже непрості питання. Наприклад, як пробачити собі, що Небесна сотня загинула, а ми живі... І відповіді на них ви все ж знайдете – у черговій порції висловлювань отця Василя про Майдан.


Кожен з нас в міру своїх сил працював на Майдані, і працює далі. Тут не йдеться про Майдан як центр міста Києва. Майдан давно поширився на життя, на життєві ситуації. Людина забирає Майдан із собою – той досвід, який вона там здобула.

Ми повинні бути свідомими, що хтось віддає своє життя, щоб ми могли жити.

Святі отці часто говорили таку фразу: "Дуже просто вмерти для Христа... Набагато складніше – жити для Христа".

Жертва Небесної Сотні була миттєвою. Жертва наша є довгою. І вона ставить перед нами виклики.

Ми бачимо наслідки жертв "Небесної сотні": зараз сотні, тисячі наших людей захищають країну на Східному кордоні від російського агресора.

Ті, хто молилися, також зробили свою справу, я вважаю – дуже сильну, серйозну справу.

Хтось помолився на сцені – і пішов відгрібати сніг, хтось помолився на сцені – і пішов нарізати канапки, хтось обійшов по периметру сотників чи самооборону Майдану. Вони також потребували цієї розмовної, духовної підтримки.

Спів під час Майдану – він недооцінений. Це щось чисто українське: нас побили, а ми відповіли піснею, поезією. Були російськомовні, які декламували українською Симоненка зі сцени, і навпаки: приходили люди, які російською мовою співали, щоб підтримати цей дух. Це щось надзвичайне! Це показало цілому світові Україну як культурну націю.

Революція Гідності – це як Таїнство Хрещення для християн. Воно відбувається один раз. А потім є постійна актуалізація цього Таїнства: через моління в храмі, через милостиню, через читання і поглиблення для себе Євангелія… Процес не повинен зупинитися.

Ми повинні відвикнути від того, що хтось вкрав багато, а хтось краде потрошки, маленькими частинками, і що це не має значення. Що хтось проїхав кортежем і зупинив рух весь, а хтось – перейшов пішки через перехід на червоне світло і також зупинив рух…

Східнохристиянська традиція не розділяє великих і малих гріхів, тяжких і легких. Ти порушуєш – ти вже на боці неправди!

Зроби Майдан у своєму поводженні! Не лише Майдан своєму сусідові.

Нещодавно я побачив у Фейсбуці допис "Матюки, які роблять з тебе українця"… То ж треба: після Майдану, після Революції Гідності ми дійшли до того, що існує феномен лайки, який з тебе ніби робить українця! Не матюкайтеся російською, а матюкайтеся українською… Абсолютно неправильно! Не матюкайтеся в принципі! Тоді ви станете українцями.

Нашим завданням сьогодні, щоби бути дійсно справедливими до Небесної сотні і всіх інших тих сотень, які загинули за наше життя – бути непримирими з будь-якою брехнею, будь-якою неправдою. Хай вона буде маленька: "перехід на червоне світло" – не можна! Крапка. Все! З цього починається оновленя. З цього починається внутрішній, власний маленький Майдан. І ми тоді маємо право виходити на інші, на більші майдани. Вимагати від когось, щоб він на своєму рівні, набагато важливішому, можливо, ніж наш, також цього не робив.

Далі буде

Отець Василь Рудейко про Майдан: спогади і сподівання. Частина 1

Повну версію відеозапису ЖІЗ з о. Василем Рудейком дивіться тут.

Рейтинг: 4.5 Голосів: 8 Переглядів: 1392
Ваша оцінка: 104728

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар