Безтурботність

22.08.201412:20 Дехто перевантажує своє авто, і цим сповільнює швидкість, нищить мотор та й все. А ти?


Якщо не хочемо передчасно "знищитись", треба жити безтурботно. Але труднощі життя нападають на нас, атакують нас іззовні, вдираються в наше внутрішнє життя та втомляють наше серце й наш дух. Ми не можемо довго протиставлятись труднощам і долати їх, якщо не вміємо дати їх усіх, поквапно та вповні, Христові. Не коротка й не легка це річ, але незаступна: треба нам на кожнім кроці нашого життя замінити нашу неміч на Божу силу. І раз ми дійшли до зречення своєї немочі, знаходимо спокій і гарні наслідки в Бозі.

Ти не кладеш брудної білизни з чистою, ні гнилих яблук із добрими. Якщо ти хочеш жити в мирі, чистий і сильний, силкуйся не тримати в собі жодної турботи: ні минулої, ні теперішньої, ні майбутньої, бо те все, що зачинене — квасніє, а далі смердить, отруює.

Не треба добувати всіх зусиль, щоб забути свою турботу, потоптати її, заперечити її. Розтрощена, вона, може, вже не рухатиметься якийсь час, але колись знову заворушиться, бо вона не померла. Натомість придивись до неї добре, розглянь її у всіх деталях, в її початку, причині, як вона тебе переслідує; але не дозволь собі жити з нею віч-на-віч, а ще менше — боротися з нею. Візьми її і дай Господеві.

Ти не визволишся від неї за один день. Тобі треба буде постійно перевіряти отой твій "дарунок" і відновляти його, аж доки не стане досконалий. Але якщо ти вирішиш, щоб не тримати при собі навіть на хвилину ані одної своєї турботи, а будеш "випорожнювати негайно своє серце" в Божі руки, станеш вільний і дужий безмежною Його силою.

Непокоїть тебе твоє минуле? Така й така провина?... Чому? Вони вже не в твоїй спроможності, ти вже не можеш змінити їх. Докір сумління — лихий, бо в нім заховується досада, ранений гонор, гордість. Жаль натомість — добрий, бо він походить із любові; а любов, наситившись прощенням, дивиться в майбутнє.

Якщо ти дав твою провину, — дай також і докір, і навіть жаль... щоб вони тебе не паралізували.

Може, твоє майбутнє непокоїть тебе? Боїшся завтрішнього дня, тієї зустрічі, тієї праці, тієї спокуси... Чому? Майбутнє ще не в твоїх руках, ти нічого не можеш проти нього. Отож не трать даремно твоїх сил. Склади майбутність, цілу та в її подробицях, у руки Божі, й живи своїм теперішнім часом.

А може, теперішній час тебе непокоїть? Боїшся всіляких проблем, перепон, що нападають на тебе з усіх боків. Чому? Та ж вони не такі страшні, як виглядають. Вони — не дуже важливі; важливий — спосіб, яким до них приступається та їх розв'язується.

Ти дійшов до муру; чого б то вдаряти об нього головою? Спокійно поглянь на нього, зміряй його. Якщо він міцний, високий, непрохідний, прийми його. Жертвуй ту перепону Богові; жертвуй твоє розчарування, що не можеш виконати твоїх намірів, і... вибирай іншу дорогу.

Дехто перевантажує своє авто, і цим сповільнює швидкість, нищить мотор та й все. А ти? Ти можеш нести тягар нинішнього дня — Бог дає тобі на те силу, — але не можеш додати, без шкоди для себе, тягар вчорашнього. На перевантаження ти не маєш ласки.

Але коли нема іншої дороги? Коли треба прийняти перешкоду, бо це — хвороба, хиба, відвідини, праця, дійти до кінця місяця, виховання дітей, рішення не відкладне?...

Не починай відразу боротьби, а схопи ту перешкоду і дай її Богові, всеціло, з турботою, що вона тобі приносить: Чи дійду до кінця? як дійду? як вийду? яке рішення?... Дай її з усією твоєю боязкістю, з твоїм страхом, із твоїм гнівом; із твоїм упокоренням чи реакціями тих, що кругом тебе, з тим, що вони кажуть, з їхнім осудом; дай усе вірно, всеціло, аж до дна.

Після одної хвилини, якщо треба діяти негайно, після одного дня, після тижня, якщо є більше часу, ти вирішуй і дій з Богом. І побачиш, що трудність не є така велика, як ти думав, що перепона менше туга, бо Бог — це ясність і сила, дуже більша ясність і сила, ніж твій розум і твоя сила.

Ти кажеш Богові, що маєш довір'я до Нього; але практично, займаючись твоїми турботами, ти даєш Йому доказ, що не маєш довір'я до Нього.

Якщо людина є внутрішньо нещаслива, якщо не має гарних осягів у своїм житті, — це тому, що вона хоче жити на свій лад, на лад людський, розраховуючи тільки на свої сили. Скоро вона віддасть себе в руки Божі, Бог сам стає до праці: і успіх (не мусово успіх людський) є запевнений і повний. Дитина, яка хоче нести надто великий вантаж, знесилюється, падає і раниться. Якщо погодиться на дійсність, що вона — дитина, Батько несе її вантаж, і навіть її саму бере на свої руки.

Бог не візьме насилу клунок твоїх турбот, твого знаряддя до праці, твоєї зброї до боротьби, твого діла до виконання.

Він — присутній у всім твоїм житті, але скромний, чекає, щоб ти сам Йому трохи "докучав", щоб ти доручив Йому якесь завдання. Чому зоставляеш стільки праці для себе? Чому борешся, просячи Його тільки "помогти" тобі? Чому не даєш Йому цілої праці, цілої боротьби, а й твоїх рук та твого серця, щоб Він послуговувався ними?

Перед своєю смертю на Голготі Христос сказав своєму Отцеві: "У твої руки віддаю дух мій"; дух, обтяжений всіма гріхами, всіма терпіннями, всіма "турботами" світу. Отець три дні потім дав Йому життя нове, славне, вічне... Воскресіння!

Кожного вечора вмирай для всіх твоїх турбот, для всіх твоїх клопотів, важливих і неважливих, чи вони походять від твоїх обов'язків, чи ні. Покірливо дай усе в руки Отця Небесного, щоб щоранку пробудитись вільним від усякої турботи, свіжим, чистим, новим до життя, що чекає на тебе. "В руки Твої віддаю я духа мого: Ти визволив мене, Господи, вірний мій Боже" (Пс. 30,6); "Не встигну я лягти, у мирі вже засинаю, бо Ти, о Господи єдиний, даєш мені безпечно жити" (Пс. 4,9).

Якщо ти хочеш бути вільним, — молодим, —; радісним, —; спокійним, — сильним і переможцем... щодня, щохвилини "залиши на Господа твою турботу, а Він тебе підтримає" (Пс. 54,23).

Мішель Куаст, "Шлях до успіху".
Видавництво оо.василіян, Рим, Італія, 1974 р

За матеріалами: dc.lviv.ua

Фото: ura-inform.com

Рейтинг: 5.0 Голосів: 10 Переглядів: 1812
Ваша оцінка: 104098

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар