Артерії любові Бога (пам'яті Віри)

25.12.201215:49 Ми покликані до любові й коли бачимо чоловіка та жінку, любов яких впродовж всього життя - віддана та вірна, мимоволі відчуваємо вдячність Богові та цим людям - за дар, який вони прийняли та зберегли. Цінуємо, любимо, стаємо рідними й не мислимо себе одне без одного: ми - люди - є дуже в цьому вразливими, дуже крихкими. Коли хтось найближчий і найрідніший відходить, то наше життя стає таким самотнім, спустошеним, таким безнадійно осиротілим... Розповідь про Володимира та Віру – це саме така історія, про саме таких чоловіка та жінку, які не лише на словах, а всім своїм життям стали одним цілим. Про таку любов мріють, такої любові прагнуть, саме таку любов варто в собі виховувати.


Історія почалася одного гарного дня, коли потиснувши руку своїй Вірі, Володя зрозумів, що вже не може її відпустити... Будучи спортсменами, вони постійно тренувалися все ж найперше в тому, щоб любити одне одного. Здобуваючи спортивні нагороди, Віра здобувала незмірно більше добрим серцем в щоденному житті - найперше й невідклично любов чоловіка, згодом двох синів, дітей, яких вчила, спортсменів, з якими співпрацювала. Її талант жити перемінював середовище, а підхід, з яким приймала щоденне життя, залишав світлий спогад багатьом.

Часами ми, передивившись фільмів про любов та прочитавши багато книжок на подібну тематику, ставимось занадто легко до правдивих історій про кохання. Немалу лепту такого ставлення становить скепсис, мовляв люди здатні романтизувати своє життя... Але цей підхід не в силі змінити факту, що красиві історії кохання з неповторними сюжетами, всупереч всім скептикам, все ж є. Вони – немов артерії любові Бога оживляють також життя інших і дозволяють вірити, що якщо матимемо відкрите щире серце, то колись і самостійно зможемо прийняти такий дар – невідкличного чистого кохання.

Життя у любові Володимира та Віри було кожноденно щирістю, підтримкою, піклуванням одне про одного. Саме кохання підказувало їм як поводитись і шанувати свого співподруга. Коли ти маєш таку повноту відносин, то блякнуть піснеспіви поетів і затихають всякі теорії філософів на тему стосунків.

Коли ж хтось з двох відходить, бо таким є життя і воля Творця, то любов переходить у молитву, туга - в постійне перебування у довірі до Бога - "моє кохання там, де йому є дуже добре, незмірно краще, аніж за життя на землі". Іншим важко збагнути біль від втрати найдорожчої людини, залишається тільки плакати разом з тими, хто плачуть... Єднання довкола втрати, солідарність у цьому  сумі приводить до розуміння - у Господньому плані все має своє місце, лиш так складно збагнути, чому Він у Своїй премудрості дозволяє розлучатися тим, які любляться.

Немає слів втіхи, промовивши які, можна було б справді заспокоїти серце пана Володимира, що оплакує втрату дружини Віри. Можливо, свідомість того, що це він, а не вона залишились тут - на землі на довше, справді йому допомагає. Бо ж коли любиш іншого всім серцем, то так прагнеш йому добра й береш заради нього на себе всякі тягарі... Так і тут, пан Володимир - герой, бо це на його чоловічі плечі впав тягар самотності й розлуки з найдорожчою дружиною - Жіночкою від Бога, як любить він її називати. Якби це залишилась пані Віра, то їй було б так самотньо без нього...

Все ж скільки б не було сказано життєвих премудростей, не вжито заходів саморятунку, цілющих духовних ліків, у цей день - сьогоднішній День народження пані Віри - яка велика туга на серці в її коханого чоловіка, яке велике прагнення побачити і почути ту, заради якої б'ється серце все життя.

Бог також плаче... Він - солідарний з тими, хто страждає.

Сьогодні просимо всіх про молитву за тих, хто переживає розлуку зі своїми коханими! Нехай наші молитви допоможуть осиротілим чоловікам і жінкам відчути любов Бога, Котрий єднає серця навіть на відстані, якою б вона не була!

Сон душі

Сьогодні мені ти приснилась,
Ти була зовсім, як жива -
В халатику білім, в квіточки,
Весела, красива, струнка.

Чомусь ти була на балконі,
Внизу я чекав, без ключа,
Рукою змахнула й сказала:
«Володя, ходи, я прийшла!».

Я з дивом дивився на тебе,
Яка ж ти була молода,
Хмаринко моя неповторна,
Росинко моя чарівна.

А я відмахнувсь, повернувся,
В сторонку пішов та дарма...
Проснувся від сну, зрозумівши,
Тебе коло мене нема.

Моментом ти розчинилась,
Пропала як палички мах,
І знову з'явилась в уяві,
Усміхнена з блиском в очах.

Тебе вже немає зі мною,
Назавжди пішла в небуття,
Я вдячний за кожну секунду,
Прожитого разом життя.

Пан Володимир, 23 грудня 2012 року

© Уляна Журавчак

Теги: розлука
Рейтинг: 5.0 Голосів: 5800 Переглядів: 25904
Ваша оцінка: 10113

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (154)

+

Додати коментар



    • 1 Травня, 2017 17:18Сергій Ткач Відповісти
    • Шановний пане Володимире!
      Я дуже вдячний Вам за те, що оцінили мій вірш. Історія кохання Вас і Вашої дружини вразила мене до глибини серця. У Ваших віршах дуже тонко відчувається те, наскільки сильно Ви любите свою дружину, як сильно Вам її не вистачає. Ви в своєму житті отримали дуже цінний подарунок від Бога - сімейне щастя. Проте Бог готує для Вас ще один не менш цінний подарунок. Про нього ви можете прочитати в Біблії, а саме в Івана 5:28, 29 і Об'явленні 21:3,4. Бог обіцяє, що скоро на Землі настануть чудові умови життя і тоді Він зможе повернути до життя вашу дружину. Уявіть, яку радість ви тоді відчуватимете!!! Мимоволі спадають мені на думку мої рядки: "Обійму тебе й забуду давню втому і уже не віддам тебе нікому". Нехай ця радісна звістка тішить Вас і дає Вам сил жити і творити. Ви пишете чудові вірші, бажаю вам успіхів у творчості. А якщо захочете дізнатися більше про те, що Бог, як люблячий батько, замислився для Вас, заходьте на сторінку https://www.jw.org/uk/біблійні-вчення/запитання/що-таке-воскресіння/. На цьому сайті можна читати Біблію онлайн і дізнатися відповіді на інші питання, що Вас хвилюють. Будуть запитання - пишіть мені на скриньку [email protected] Радий був з Вами познайомитися. Хай Бог Вас оберігає.
      З повагою, Сергій Ткач


    • 1 Травня, 2017 17:18Сергій Ткач Відповісти
    • Шановний пане Володимире!
      Я дуже вдячний Вам за те, що оцінили мій вірш. Історія кохання Вас і Вашої дружини вразила мене до глибини серця. У Ваших віршах дуже тонко відчувається те, наскільки сильно Ви любите свою дружину, як сильно Вам її не вистачає. Ви в своєму житті отримали дуже цінний подарунок від Бога - сімейне щастя. Проте Бог готує для Вас ще один не менш цінний подарунок. Про нього ви можете прочитати в Біблії, а саме в Івана 5:28, 29 і Об'явленні 21:3,4. Бог обіцяє, що скоро на Землі настануть чудові умови життя і тоді Він зможе повернути до життя вашу дружину. Уявіть, яку радість ви тоді відчуватимете!!! Мимоволі спадають мені на думку мої рядки: "Обійму тебе й забуду давню втому і уже не віддам тебе нікому". Нехай ця радісна звістка тішить Вас і дає Вам сил жити і творити. Ви пишете чудові вірші, бажаю вам успіхів у творчості. А якщо захочете дізнатися більше про те, що Бог, як люблячий батько, замислився для Вас, заходьте на сторінку https://www.jw.org/uk/біблійні-вчення/запитання/що-таке-воскресіння/. На цьому сайті можна читати Біблію онлайн і дізнатися відповіді на інші питання, що Вас хвилюють. Будуть запитання - пишіть мені на скриньку [email protected] Радий був з Вами познайомитися. Хай Бог Вас оберігає.
      З повагою, Сергій Ткач


    • 1 Травня, 2017 17:17Сергій Ткач Відповісти
    • Шановний пане Володимире!
      Я дуже вдячний Вам за те, що оцінили мій вірш. Історія кохання Вас і Вашої дружини вразила мене до глибини серця. У Ваших віршах дуже тонко відчувається те, наскільки сильно Ви любите свою дружину, як сильно Вам її не вистачає. Ви в своєму житті отримали дуже цінний подарунок від Бога - сімейне щастя. Проте Бог готує для Вас ще один не менш цінний подарунок. Про нього ви можете прочитати в Біблії, а саме в Івана 5:28, 29 і Об'явленні 21:3,4. Бог обіцяє, що скоро на Землі настануть чудові умови життя і тоді Він зможе повернути до життя вашу дружину. Уявіть, яку радість ви тоді відчуватимете!!! Мимоволі спадають мені на думку мої рядки: "Обійму тебе й забуду давню втому і уже не віддам тебе нікому". Нехай ця радісна звістка тішить Вас і дає Вам сил жити і творити. Ви пишете чудові вірші, бажаю вам успіхів у творчості. А якщо захочете дізнатися більше про те, що Бог, як люблячий батько, замислився для Вас, заходьте на сторінку https://www.jw.org/uk/біблійні-вчення/запитання/що-таке-воскресіння/. На цьому сайті можна читати Біблію онлайн і дізнатися відповіді на інші питання, що Вас хвилюють. Будуть запитання - пишіть мені на скриньку [email protected] Радий був з Вами познайомитися. Хай Бог Вас оберігає.
      З повагою, Сергій Ткач


    • 1 Травня, 2017 17:17Сергій Ткач Відповісти
    • Шановний пане Володимире!
      Я дуже вдячний Вам за те, що оцінили мій вірш. Історія кохання Вас і Вашої дружини вразила мене до глибини серця. У Ваших віршах дуже тонко відчувається те, наскільки сильно Ви любите свою дружину, як сильно Вам її не вистачає. Ви в своєму житті отримали дуже цінний подарунок від Бога - сімейне щастя. Проте Бог готує для Вас ще один не менш цінний подарунок. Про нього ви можете прочитати в Біблії, а саме в Івана 5:28, 29 і Об'явленні 21:3,4. Бог обіцяє, що скоро на Землі настануть чудові умови життя і тоді Він зможе повернути до життя вашу дружину. Уявіть, яку радість ви тоді відчуватимете!!! Мимоволі спадають мені на думку мої рядки: "Обійму тебе й забуду давню втому і уже не віддам тебе нікому". Нехай ця радісна звістка тішить Вас і дає Вам сил жити і творити. Ви пишете чудові вірші, бажаю вам успіхів у творчості. А якщо захочете дізнатися більше про те, що Бог, як люблячий батько, замислився для Вас, заходьте на сторінку https://www.jw.org/uk/біблійні-вчення/запитання/що-таке-воскресіння/. На цьому сайті можна читати Біблію онлайн і дізнатися відповіді на інші питання, що Вас хвилюють. Будуть запитання - пишіть мені на скриньку [email protected] Радий був з Вами познайомитися. Хай Бог Вас оберігає.
      З повагою, Сергій Ткач


    • 1 Травня, 2017 17:17Сергій Ткач Відповісти
    • Шановний пане Володимире!
      Я дуже вдячний Вам за те, що оцінили мій вірш. Історія кохання Вас і Вашої дружини вразила мене до глибини серця. У Ваших віршах дуже тонко відчувається те, наскільки сильно Ви любите свою дружину, як сильно Вам її не вистачає. Ви в своєму житті отримали дуже цінний подарунок від Бога - сімейне щастя. Проте Бог готує для Вас ще один не менш цінний подарунок. Про нього ви можете прочитати в Біблії, а саме в Івана 5:28, 29 і Об'явленні 21:3,4. Бог обіцяє, що скоро на Землі настануть чудові умови життя і тоді Він зможе повернути до життя вашу дружину. Уявіть, яку радість ви тоді відчуватимете!!! Мимоволі спадають мені на думку мої рядки: "Обійму тебе й забуду давню втому і уже не віддам тебе нікому". Нехай ця радісна звістка тішить Вас і дає Вам сил жити і творити. Ви пишете чудові вірші, бажаю вам успіхів у творчості. А якщо захочете дізнатися більше про те, що Бог, як люблячий батько, замислився для Вас, заходьте на сторінку https://www.jw.org/uk/біблійні-вчення/запитання/що-таке-воскресіння/. На цьому сайті можна читати Біблію онлайн і дізнатися відповіді на інші питання, що Вас хвилюють. Будуть запитання - пишіть мені на скриньку [email protected] Радий був з Вами познайомитися. Хай Бог Вас оберігає.
      З повагою, Сергій Ткач


    • 15 Квітня, 2017 15:54Володимир Відповісти
    • Ріднесенька, моя!
      .
      В пам’ять про Тебе в дитячій спортивній школі олімпійського резерву відбувся турнір з гімнастики. Серед виступаючих, свій вірш для Тебе прочитала поетеса Світлана Пілецька.
      Пам'ять про Тебе залишиться в серцях у всіх, хто відвідав ці прекрасно організовані змагання.
      .
      Любові погляд
      .
      Душа летить в спортивний зал, бринить в куточку.
      Він - виливає смуток й жаль свій на листочку.
      Вона живе в його душі і нашім серці,
      Хоч відчинила вже давно до Раю дверці.
      .
      Тепер нарізно вже вони, хоч завжди поруч.
      Наводять спогади сумні скакалка й обруч.
      Нежданий доленьки кульбіт, тяжкі страждання,
      Та не забув її спортивний світ й живе кохання.
      .
      Тож переможе думи ті чудовий спогад,
      І подарує оптимізм душі Віруні погляд.
      Що з фото дивиться на нас і каже: «Люди,
      Усе минеться у житті - любов лиш буде».
      .
      І буде мир, і буде спорт, і буде слава,
      І мрії здійсняться, збудується держава.
      А я - душею буду з вами завжди й всюди.
      Лиш на спортивних теренах змагайтесь, люди.
      .
      І до омріяних вершин ідіте сміло.
      Тримайте в тонусі завжди і душу й тіло.
      Нам Віра була за взірець у кожнім сенсі.
      Не згасне пам'ять і любов у нашім серці.
      .
      Автор Світлана Пілецька.


    • 5 Квітня, 2017 16:08Володимир Відповісти
    • Ріднесенька!
      .
      Поетесою з м.Києва Златогорою був присвячений нам вірш «Она была,она любила» Поетеса Світлана Пілецька зробила вільний переклад вірша, надихнувшись ним. Сподівємось, що автор не буде гніватись.
      Вірш прозвучав на презентації в обох варіантах.
      .
      ВОНА – НАТХНЕННЯ НЕЗЕМНЕ.
      .
      Вона жила…Вона любила…
      Від неї віяло теплом.
      Їі непереможна сила
      Творила в світі лиш добро.
      .
      Його одразу зчарувала,
      Його в полон узяла вмить.
      Був Мендельсон, у квітах зала.
      І стали вони разом жить.
      .
      Вона, немов промінчик світла,
      Після грози і літніх злив,
      Неначе квіточка розквітла,
      Котрою дуже дорожив.
      .
      Вони трималися за руки,
      Воліли разом буть завжди
      Удвох очікували внуків,
      Та не чекав ніхто біди.
      .
      І погляд згас...Упали руки...
      Ходив, неначе в клітці звір.
      Печалі вічної розлуки
      Його заполонили двір.
      .
      Її, огорнуту в серпанки,
      Забрав Господь на небеса.
      Сумні без неї ночі й ранки.
      Лиш у очах-її краса.
      .
      Вона пішла ...Вона заснула...
      Над нею трави, взимку – сніг.
      За те,щоб повернуть минуле,
      Віддав би все, як би лиш зміг!
      .
      Вона живе в його поемах,
      Вона йому приходить в снах.
      І іншої йому не треба,
      Бо Віра жде на небесах.
      .
      Вона-написана сторінка,
      Вона-натхнення неземне.
      Величну силу має жінка,
      І це ніколи не мене.
      .
      Вона пішла, лишивши спомин,
      Що скрасить старості літа.
      Любов вирує, наче повінь.
      Любов=немов жива вода!
      .
      Автор Світлана Пілецька.


    • 5 Квітня, 2017 15:53Володимир Відповісти

    • Ріднесенька!
      .
      Відбулась презентація книжки «Хмаринко моя неповторна». Свої вірші,присвячені нашим почуттям,прочитала поетеса з Івано-Франківська Світлана Пілецька. Я дуже вдячний автору віршів за теплі слова.
      .
      ЛЕБЕДИНА ВІРНІСТЬ
      .
      Люди часто дають запитання мені:
      Лебединая вірність існує,чи ні?
      На цю тему порад я, чомусь, уникаю.
      Людям завжди кажу: що не в курсі, не знаю.
      .
      Досвід кожного буде мірилом цинізму.
      І статистика нам не дає оптимізму.
      Та,чомусь, про любов ми співаєм пісні.
      Її прагнем, вона нам приходить у сні.
      .
      Надихають усіх нас щасливі сердечка.
      Ті, для кого сім’я є надійним гніздечком.
      Ті, що роблять щоденно в любові зізнання.
      Ті, кому подароване вічне кохання.
      В кого душі назавжди сплелися і руки.
      Ті, котрі заперечують вічні розлуки!
      .
      Як поету мені задають запитання:
      -А чи вірите Ви у безмежне кохання?
      Моя думка цікавить? Мерсі за довіру.
      За взірець нині маю Володю і Віру.
      .
      Автор Світлана Пілецька


    • 7 Лютого, 2017 15:35Володимир Відповісти
    • Ріднесенька моя!
      .
      Відбувся перший турнір з гімнастики в пам”ять про Тебе.
      .
      Якщо б Ти почула з якою теплотою говорили про Тебе виступаючі. Потім прочитала вірш, який написала про Тебе, Івано-Франківська поетеса. Прозвучала пісня на мої слова, в виконанні професійної співачки.Твоя хрестна,яку Ти привела в спортзал,посіла перше місце, і виконала норму майстра спорту України.
      .
      Я вдячний владі за проявлену теплоту, з якою вони віднеслись до цих змагань. Діти були нагороджені медалями, на яких був витеснений твій барельєф.
      .
      Про Тебе говорило Івано-Франківське телебачення і радіо.
      .
      ТУРНІР ПАМ”ЯТІ ВІРИ ДЯЧЕНКО
      .
      Ріднесенька!...Про тебе пам”ятають,
      В пам”ять про тебе вже пройшли змагання.
      Спортзал зібрав дітей дуже багато,
      Звучали з мікрофону привітання.
      .
      Про Тебе розказав твій однокурсник,
      Вірш гарний прозвучав з уст поетеси.
      Пісня про тебе полилась… як щирий вісник
      Словами вдячності… для зйомок преси.
      .
      Ти вчилася у цій спортивній школі
      Колись ще, в юні роки… пятдесяті.
      Тепер у цьому світлому спортзалі
      В пам”ять про тебе прапори підняті.
      .
      Юні гімнасти у строю стояли,
      Гімн прозвучав, ріднесенька, в честь Твою
      І райдуги довершені контрасти
      Сіяли в тих костюмах теплотою.
      .
      А прапор піднімала Твоя рідна,
      Яку Ти до хресту колись тримала,
      На приладах змагаючись так гідно
      Й серед майстрів сильнішою там стала.
      .
      При нагородах, вручення медалей,
      Якщо б побачила Ти радісних дітей,
      Реакцію батьків щасливих в залі,
      Похвальніі вигуки у захваті людей.
      .
      Зайшла Ти в вічну пам”ять назавжди.
      Змагання в Твою честь уже зачаті.
      Із образом Твоїм всі нагороди
      І на медалі барельєф Твій… у печаті.
      .
      Твій Володя.


    • 6 Лютого, 2017 16:00Володимир Відповісти
    • Ріднесенька моя Вірочко!
      .
      Ми мали при житті унікальних батьків і я написав від нас маленьку подяку за те, що вони були для нас такими.
      .
      Рідні мої тату і мамо!
      .
      Вас немає вже, але залишитесь в серці, як батьки, які було взірцем не тільки серед рідних, але й серед всіх людей в нашому селищі. Ми дуже гордились Вами. Ваша скромність і унікальна доброта передались в спадок і нам.
      .
      Я щиро дякую Вам за тепло, яке Ви випромінювали все своє життя.
      .
      МОЇ БАТЬКИ
      .
      Мої батьки були для нас небесний світ,
      Я так любив Вас, рідна моя мамо.
      Ваш образ в серці житиме богато літ
      І в пам’яті, як в Божім храмі.
      .
      Донесла пам'ять ніжний спогад дотепер,
      Як Ти із братом завжди нас купала,
      Й від ніжних рук, й тепла Твоїх манер
      Душа моя любов все відчувала.
      .
      Ти героїнею усе життя була,
      Й що виховавши шестеро дітей,
      У радості від щастя Ти завжди цвіла,
      Приймаючи на свята нас… Гостей.
      .
      За все, мій любий тату, вдячний я тобі
      За те, що вчив пройти життя це чесно,
      Тепер постійно за Тобою… Весь в журбі,
      Зі мною буде образ повсякчасно.
      .
      Був у батьків моїх прекрасний Божий дар:
      Спосіб життя, що був завжди безхмарний,
      В той час, коли на нас згущалось море хмар,
      Швидких порад крок все був так завчасний.
      .
      Ми у любові між собою всі жили.
      Ви толерантні рішення приймали.
      Культурою усіх в селі вражали,
      Авторитет в людей великий мали.
      .
      І ми гордились Вами, все своє життя,
      За Вашу скромність, і за добру душу,
      За те тепло, що Ви давали нам в житті,
      Схиливши голову, подякувати мушу.
      Ваш син Володимир.


    • 28 Січня, 2017 15:47Володимир Відповісти
    • ЛЕОНІДЕ! Я ВДЯЧНИЙ ЗА ТЕПЛІ СЛОВА. мЕНІ ДУЖЕ ХОТІЛОСЬ ВІДЧУТИ ТЕПЛОТУ ВАШОЇ ДУШІ. бОГ ПОЧУВ МЕНЕ,І ВИ ПОЯВИЛИСЬ НА СТОРІНЦІ.
      З ВЕЛИКОЮ ПОВАГОЮ ВОЛОДИМИР.


    • 28 Січня, 2017 15:12Леонід Ясинський Відповісти
    • – Путі Господні є несповідимі…
      Ні-ні – спростовує з хреста Господь,
      Явивши путь єдину і відому,
      Як путь-артерію, якою є Любов,
      Якою є ось Віра й Володимир –
      Одна з артерій Божої Любові...


    • 22 Січня, 2017 13:39Володимир Відповісти
    • Ріднесенька!
      .
      Перебираючи Твої речі, я натрапив на Твою весільну сукню, і в спомині пронеслись щасливі хвилини з нашого життя.
      Згадалось, як в ніч перед розписом, ми шили її, з купленого мною гіпюру, на квартирі прекрасної людини з ректорату Маргарити Григорівни.
      З якою любов`ю ми вирізали трикутнички.
      Ти була красунею на розписі і на весіллі.
      Я до останньої секунди буду вдячний Тобі за ті приємні хвилини життя.
      .
      Твоя весільна сукня
      .
      Перебираючи Твої безцінні речі,
      Натрапив на весільну сукню, рідна,
      Що гарно прикрашала Твої милі плечі,
      Княгинею була Ти… Дуже видна.
      .
      Ти весело по сходах в загс ступала
      Із посмішкою милою в устах,
      Рукою ніжно мою руку так тримала,
      Синхронний стукіт був в наших серцях.
      .
      Не відпускала мою руку Ти у залі,
      Коли спитали в Тебе враз отак:
      “Чи згідна взяти в чоловіки”… Без печалі,
      Ти ніжно відповіла словом …”Так.”
      .
      У білій сукні на весіллі Ти сіяла,
      Любов цвіла у Твоїх оченятах.
      Як граціозно в туфельках ступала,
      Щасливою була Ти при дівчатах.
      .
      Я зберігатиму до смерті Твою сукню
      Ти в ній рідненька була дуже мила.
      І цінувати її буду, як святиню,
      Що всіх присутніх сяйвом підкорила.
      .
      Твій рідний Володя.


    • 22 Січня, 2017 09:45Володимир Відповісти

    • Златогорочко! Я щиро вдячний за вірш написаний про нас.
      Бажаю в новому році всього, що Ти собі сама побажаєш.
      .
      Златогорочке посвящаю!
      .
      Сочту за честь я голову склонить,
      Пред красотой улыбки неземной.
      Души раскрытой в чашу уложить
      Тепло и свет излученных Тобой.
      .
      Зажгла Ты в сердце огонёк любви,
      Который согревает душу мне.
      В любви души подольше проживи!
      Цветком бутона сохранись в весне.
      .
      Твои стихи в меня вдохнули жизнь
      Я постоянно снова их читаю.
      В новом году, в Рождественские дни,
      Земного Рая я тебе желаю.
      .
      З повагою Володимир.


    • 22 Січня, 2017 08:04Володимир Відповісти
    • Рідненька!
      .
      У нас велике свято, у нас народився внук. Ти була б дуже рада, багато років ти чекала на цю подію.
      Так хотіла потішитись дитятком. І ось тепер це збулось, а Тебе немає.
      Рідненька, я потішусь цим ангелятком за нас двох. Повір, я все зроблю, щоб він Тебе пам’ятав і гордився Тобою.
      .
      Ріднесенька! У нас родився внук
      .
      Ріднесенька! У нас родився внук.
      Таке маленьке, миле ангелятко.
      У захваті від цих маленьких рук
      Люблю новонароджене дитятко.
      .
      Ти теж хотіла б бачити його,
      Ти мріяла дожити, щоб зустріти
      В руках з дитятком сина свойого,
      В обіймах, поздоровивши, зігріти.
      .
      Та не судилось, Рідненька, на час
      Хвилину ту хвилюючу відчути.
      Пішла зарано Ти, Ріднесенька, від нас
      І його голос милий не почути.
      .
      Але повір мені, я зроблю все,
      Що бабцю внучок буде пам’ятати,
      Гордитись буде, бачачи усе,
      Її портрет, підходячи до хати.
      .
      Твій, Рідна, Володя.


    • 22 Січня, 2017 07:47Володимир Відповісти

    • Ріднесенька моя!
      .
      Повертаючись в минуле, я згадую, якою красивою ти була, верхньою, в змішаній парі.
      Ти була як статуетка в парі з Віктором Бедрацьким.
      Багато років збірна України гордилась Тобою.
      Твої виступи приносили і суддям, і глядачам естетичну радість.
      Я повернувся із першості України з Вінниці і уявив собі, яка б Ти була щаслива, побачивши красу виступів молодих акробатів.
      Пройшли великі зміни в екіпіровці, які гарні спортивні костюми. Це свято молодості і краси.
      .
      ВІРОЧЦІ- МАЙСТРУ СПОРТУ СРСР
      .
      Ріднесенька! У нас сьогодні свято
      У Вінниці проходить першість України
      І акробатів з’їхалось багато,
      Красою світяться спортзальні світлі стіни.
      .
      Так довго ждав хвилин щасливих цих,
      З Твоїми друзями приїхав я зустрітись,
      З якими виступала в збірній Ти,
      Словами теплими про тебе щоб зігрітись.
      .
      Оцю красу я бачу вже без Тебе,
      І згадую тепер щасливу ту хвилину,
      Й при нагороді посмішку Твою,
      Коли ти гордо представляла Україну.
      .
      У кожнім виступі, здавалося мені,
      Тебе я бачив у польоті моя рідна,
      Ти пролітала мов би в давнім сні,
      Як птиця в небі була Ти свобідна.
      .
      Твій арсенал технічний був багатим,
      Складні виконувала все Ти елементи,
      По красоті Твій виступ був крилатим
      Й коли були непередбачені моменти.
      .
      Перед польотом ще Твоїм безкрилим
      Суддя із Мінська завжди щиро так казала:
      «Віруль!.. Ти ще не вийшла на килим,
      Знай у Твоїй копилці є уже пів-бала.»
      .
      І в пам'яті залишишся завжди
      У щирих друзів, із якими виступала,
      Й серед людей залишила сліди
      Спортсменки- акробатки, жінки - ідеала.
      .
      Твій Володя.


    • 9 Вересня, 2016 03:30Вера Фещин Відповісти
    • Шановний Володимир Іванович, щиро розчулена і вражена силою Ваших почуттів. Це справжня любов, Ви пронесли її крісь все довге подружнє життя, і навіть після розлуки на вічно любов живе у вашому серці, така чиста і прекрасна...


    • 20 Серпня, 2016 14:15Володимир Відповісти
    • РІДНЕСЕНЬКА МОЯ!
      .
      Зайшовши на сайт «Клубу поезії» я побачив посилання, натиснувши мишкою я був здивований подарунком, який зробила нам поетеса. Я сердечно вдячний за теплоту, з якою написаний вірш про нас.
      .
      ПОСВЯЩАЕТСЯ DVI И ЕГО ВЕРЕ
      .
      Проникнувшись историей о нежном и трогательном чувстве нашего собрата по перу мне пришли в голову такие строки... сами собой... почему то...
      .
      Она была… Она любила…
      И с нежным трепетом хранила
      Всё, что Господь ей посылал…
      .
      Её супруг, такой красавец,
      Был покорён во цвете лет
      Её прелестными чертами,
      Дышал он ею столько лет…
      .
      В их жизни было много света
      И первозданной красоты…
      Она была душой поэта.
      Он – воплощением мечты.
      .
      Вот так и жили, как дышали,
      Стремились вместе быть всегда,
      Друг другу жизни украшали…
      Но, в этот дом пришла беда…
      .
      Она ушла… Он был растерян…
      Растерзан, ранен словно зверь.
      Удар сей был - неимоверен –
      За нею затворилась дверь…
      .
      Её, окутав дымкой сонной,
      Увёл Господь на небеса…
      А он рычал, как тигр сражённый,
      Искал её во все глаза!
      .
      Не покорившись пред утратой
      Слезами землю окропил,
      Душой своей в кулак зажатой,
      Он смерть и горе победил.
      .
      Она живёт в его поэмах,
      И дышит нежностью во снах,
      Вся в живописных кружевах,
      В его стихах как в облаках.
      .
      автор: Zlatogora


    • 20 Серпня, 2016 13:22Володимир Відповісти

    • ПОСВЯЩАЮ ВЕРУЛЕНЬКЕ КО ДНЮ ЕЁ 21 ЛЕТИЯ, ДЕКАБРЬ 1964г.
      .
      Дорогенька Моя!
      .
      Накінець взявся прибрати Твою кімнату. Ці всі роки кімната стояла в такому стані,як Ти залишила її в день смерті.Серед Твоїх речей я знайшов вірш,написаний Твоєю подругою Світланою Горбуновою в 1964році.
      .
      Я був у захваті,що Ти зберігала все своє життя цей вірш. В червні 1965 року ми справили весілля. Я дякую Богу за кожну секунду прожиту разом з Тобою.
      .
      Называют Тебя малышкой
      Ну и что же, пускай, ерунда
      Быть малышкой и быть мальчишкой
      Хуже дело было б тогда.
      .
      Ну а так девчонка, милая,
      Великану плеча не достать.
      Но зато может быть другому
      Ты и впрямь самый раз под стать.
      .
      Симпатична , мила собою,
      И фигурка, и ножки есть,
      Рыжий волос и чуть с волною,
      Данных всех мне не перечесть.
      .
      И по этому знаю, что любят
      Парни многие Тебя не зря,
      Только жаль, что напрасно губят
      Время мыслями теша себя.
      .
      Потому, что Ты любишь другого
      Любишь сильно, как можно любить
      И за что так влюбилась в такого,
      Что уж год Ты не можешь забыть.
      .
      От него любовь Ты скрываешь,
      Вида вовсе не подаёшь,
      Но зато каждый взгляд замечаешь
      И значенье ему придаёшь.
      .
      А к Тебе он просто относится
      Может так же, как к многим другим.
      Знаю, лучшего сердце просится
      Отношения с милым, родным.
      .
      И пока Ты живёшь с мечтою
      О весёлом счастливом деньке,
      Его образ повсюду с Тобою
      Видишь часто его и во сне.
      .
      Но не нужно поэтому долго
      На зарю золотую смотреть,
      Рядом звёзд сияющих искры
      Можешь Ты просмотреть.
      .
      Я хочу, подружка милая,
      Чтобы счастлива была Ты,
      Чтоб сбылась хоть доля малая
      Той заветной Твоей мечты.
      .
      Пусть старый год все мысли и страданья
      Со снежной вьюгой дальше унесёт,
      А Новый год со всем своим хорошим
      К Тебе, Веруленька, придёт.
      .
      Горбунова Света 26 декабря 1964г.



    • 23 Січня, 2017 04:34Крістіна Максим Відповісти
    • Величне кохання!Прочитала багато ваших творів,неймовірні відчуття...Ніхто і ніщо не може розлучити двох закоханих.


    • 15 Серпня, 2016 02:45Олена Шабанова Відповісти
    • Красиво, щемно та боляче...


    • 15 Серпня, 2016 02:45Олена Шабанова Відповісти
    • Красиво, щемно та боляче...


    • 19 Травня, 2016 16:37Lyudmila Legostaeva Відповісти
    • Пане Володимир! Пройшло майже 1, 5 року, як я втратила матір, а мій батько - дружину. І досі не можемо оговтатись, і мій батько так же віддано любить матусю ніби вона й досі жива,та дуже за нею сумує. це ж відчуваю і у вашій поезії та прозі. Це дуже боляче- втрачати рідну людину, але треба вірити, що нашим рідним у Бога краще, ніж нам тут без них. у кожної людини свій час і своя місія.Ваша ще триває...Дай Боже Вам витримки! Царство Небесне і Райські Сади вашій коханій дружині!
      Людмила Лєгостаєва


    • 13 Травня, 2016 16:52Володимир Відповісти
    • Рідненька Моя!
      .
      Я згадав, як в будинку, під стріхою, напроти наших вікон, ластівка будувала гніздо, щоб вивести своє потомство. Скільки енергії було затрачено. В кінцевому результат,і коли пташенята вилетіли з гнізда, яка радість була в тієї пташки.
      .
      Я порівняв твоїм життєвим шляхом. Скільки безсонних ночей і праці Ти теж вклала в виховання наших дітей, вирішив передати це у вірші.
      .
      Дякую Тобі за Твою неоцінену працю душі: за все, що ти зробила для нас.
      .
      Спи спокійно, я Тебе дуже люблю.
      Звивала ластівка під стріхою гніздо
      .
      Звивала ластівка під стріхою гніздо,
      Стеблинку до стеблиночки скріпляла.
      Своєму виводку створити ,щоб комфорт,
      Гніздо любовно ніжно вистеляла.
      .
      Теплом своїм там вивівши пташат,
      Розкривши крильця ніжно накривала,
      І бачила у них щоденний результат,
      Коли з любов’ю щиро годувала.
      .
      Росли пташата, не пропав той труд тяжкий -
      Вже крильцями почали всі махати.
      З гнізда все дивлячись у світ широкий,
      В перший політ їх стала готувати.
      .
      І ось настав щасливий в птахів день,
      З гнізда їх ластівка по черзі випускала,
      І у польоті посеред міських дахів
      Дорогу кожному із них проклала.
      .
      У нашому житті Ти, ластівко моя,
      Своїх дітей завжди оберігала,
      І гріла їх теплом, піснями солов’я,
      Любов свою ти щиро віддавала.
      .
      Вір : не пропав і Твій тяжкий і щедрий труд,
      В серцях дітей лишила своє серце.
      У нашій пам’яті Твій образ не зітруть
      Роки, що пролетіли після смерті.
      .
      Ти, моя рідна, будеш з нами назавжди,
      Поки в серцях у нас проходить кров.
      Ми будем шанувати всі Твої сліди
      По шляху, що вела Твоя любов.
      .
      Твій Володя


    • 6 Травня, 2016 13:47Ольга Фоменко Відповісти
    • Цікаво було прочитати. Щемно-боляче, що Віра вже пройшла свою дорогу. Володимиру так важко, бо їхнє кохання було одне на двох.Вічна пам'ять Вірі, терпіння Вам, Володимире.


    • 25 Березня, 2016 13:54Kindrat Korin Відповісти
    • Ситий не знає голоду, а щасливий смутку. Співчуваю Вашій біді, друже, та Господь не посилає людині важчого хреста, ніж та здатна нести... Раз Ваша свіча горить, значить треба жити. Пам"ятати, але не шматувати своє серце горем. Відкрийте душу друзям і вони Вас зігріють.


    • 13 Січня, 2016 19:45Володимир Відповісти
    • Рідненька!
      .
      Наступило Різдво Хрестове. Я всі свята провів наодинці в глибокому смутку. Не хотів нікуди йти, і щоб мене ніхто не тривожив. Спілкувався зі своїми поетами в Інтернеті, в Клубі поезіі. Писав вірші. Їздив до Тебе. По телефону вислуховував нотації. Слухав Наші любимі пісні і прийшов до висновку: в моєму віці лишаються тільки вірні друзі.
      .
      Згадую слова В.Висоцького, якого ми дуже любили «Если друг оказался вдруг, он не друг и не враг, а так…». Але я розумію, у кожного зараз дуже багато своїх проблем.
      .
      Ми колись гарно проводили святкові дні.
      Ти була в мене дуже красива.
      .
      З цього приводу я написав вірш.
      .
      СПОВІДЬ
      .
      Багато друзів твердять все мені:
      Лиши у спокої свою дружину.
      Вона померла, і її нема,
      Й дивись вперед, в прийдешню днину.
      .
      Пиши веселе щось, і про любов,
      Та про війну, що йде у цю годину,
      А ти вірші все пишеш знов і знов,
      Не даш на тому світі їй спочину.
      .
      Пройшло чотири роки вже - як день,
      Ти для життя найди собі людину,
      Життя продовжуй, і в свята лишень
      Провідуй ту любов свою єдину.
      .
      Не можу зрозуміти я зовсім,
      Як можна стерти з пам’яті хвилини,
      Прожиті у любові, і при тім
      Не відчувати вдячність їй щоднини.
      .
      А я стою, як прикордонний стовп,
      І захищаю всі свої кордони.
      Я у страху, що тисне мене натовп,
      І нищать кожен день мене гормони.
      .
      Із думкою лягаю я завжди:
      Чи не завищив я своєї планки?
      І смутку... Чи розтопляться льоди,
      Чи будуть ще у мене милі ранки.
      .
      Тепер задумуюсь, як дальше жить,
      Представившись на сповідь перед Богом,
      Не знаючи, коли наступить мить,
      А знаю я:... вона вже за порогом.
      .
      Твій Володя.


    • 5 Січня, 2016 20:44Володимир Відповісти
    • Ріднесенька!
      .
      Ось і вступив у свої права 2016 рік. Ти ще без пам’ятника на могилці. Якщо б не підняли долар, пам’ятник стояв би давно. Це мене дуже хвилює, бо ніхто не знає, що може статись кожну секунду.
      .
      На Новий Рік я зустрівся з Тобою і хочу подякувати Тобі, що в сні попередила мене. І все ж ДТП на дорозі не сталось, я зупинив машину за 5 см. від іншої машини. Машини наші стояли, мов вкопані. Хлопець з тієї машини вийшов ,побачив ту мізерну відстань між машинаим і сказав: «Боже, дякую Тобі». А мені: «З Новим Роком Вас». Я ще раз дякую Господу і Тобі за захист. Ти мій ангел-охоронець.
      .
      Морозні дні приніс нам Новий Рік
      .
      Морозні дні приніс нам Новий Рік
      Без крихти снігу з чорною землею,
      Шальних вітрів і протягів потік,
      Пустинних вулиць з жодною душею.
      .
      Потік машин дорогою поменшав,
      Сховались люди в себе по домівках,
      Не зменшив для людей він тільки справ,
      А збільшив лиш проблем в іхніх голівках.
      .
      Звільниив Господь Тебе від цих проблем,
      Мене залишив, щоб вирішував я сам,
      Не уявляєш, скільки різних тем,
      Правителі «чужі» накидали їх нам.
      .
      Підвищення зарплати, щоб не вмер,
      Кидають кістку людям вже без м’яса,
      Не знаю… Як прожити нам тепер?
      Самі холені, як ялинкова прикраса.
      .
      На Новий Рік до Тебе я прийшов
      Й, не дивлячись на вибрики погоди,
      У погляді Твоїм відчув земну любов
      З Твоєї, рідна, неземної вроди.
      .
      Енергію даєш всім для життя,
      Хоч вже давно лежиш Ти у могилі,
      Ти не пішла із нашого бутя,
      Про це говорять очі Твої милі.
      .
      Твій Володя.


    • 29 Грудня, 2015 23:18Володимир Відповісти
    • Ріднесенька!
      .
      Підходить Новий 2016 рік, і я знову без Тебе. Я в постійних спогадах про Тебе. Ти була ясним сонечком при житті.
      .
      Я, як і з Тобою, ходжу на роботу, зустрічаюсь з друзями, готуюсь до видачі книжки. Вже є ескіз обкладинок. Я дуже горджусь, що Ти була в моєму житті, і випромінювала кожен день промені земного щастя.
      .
      Сьогодні Ти в сні прийшла до мене, дуже веселою і щасливою. Я взяв Тебе на руки, і Ти мене ощасливила своїми обіймами і поцілунками.
      .
      Я дуже щасливий.
      .
      У РІЗНИХ ВИМІРАХ
      .
      Ріднесенька!...Хотів би знати я
      Як Ти живеш, кохана, там без мене.
      У різних вимірах ми в даний час,
      Я на землі в самотності без Тебе.
      .
      На дошці Тебе бачу кожен день,
      Твій погляд надихає мене, нене,
      Без Тебе я лишився всіх натхнень,
      У снах сюди приходиш Ти до мене.
      .
      При зістрічах розмова в нас завжди,
      Я про дітей веду ввесь час ромову.
      Частіш приходь до мене в спогади,
      З Тобою зустрічі я хочу знову.
      .
      В розмовах цих ти тугу відведи,
      Я пам’ятаю душу Твою щиру.
      До мене в снах частіше приходи,
      Щоб бачив посмішку Твою я милу.
      .
      Сторіночку на сайті Дивен – Світ,
      Яка «Артерії любові Бога»
      Відвідую уже багато літ,
      І від людей іде мені підмога.
      .
      У пам’яті залишишся завжди,
      Поки живий, Ти будеш все зі мною,
      Мене Ти, рідна, із любов’ю жди…
      Кохана!... Я зустрінусь із Тобою!
      .
      Твій Володя.


    • 29 Грудня, 2015 22:59Володимир Відповісти

    • Рідненька!
      .
      Сьогодні 25 грудня - Твій День народження. Вчетверте я зустрічаю цей день без Тебе.
      .
      Я згадую ввесь час найдрібніші щасливі моменти з нашого життя. Проходять роки, а я не можу забути ту теплоту, яку я відчував, спілкуючись з Тобою.
      .
      Боже, як скоро пролітає час.
      .
      В твій День народження
      .
      Рідненька... Я без Тебе вже четвертий рік,
      Живу в постійній тузі кожен день.
      Не можу я знайти ніяк від туги лік,
      Хоч знаю, що назад нема повернень.
      .
      В твій День народження... У нас без змін,
      До Тебе рідна ми прийшли - сім’єю,
      Й щиро прийми від нас усіх уклін,
      Ти була при житті для нас зорею.
      .
      Схилили голови в покорі всі,
      В молитві спілкувалися з Тобою,
      Ти з фотографії - в усій красі -
      На нас дивилась думкою святою.
      .
      Свічки сіяли полум’ям своїм,
      Стояли ми із думами, печальні,
      Й приємно, що зустрілась з нами Ти,
      В ці світлі дні погідні, величальні.
      .
      Ми пам’ятаємо, ріднесенька, про те,
      Якою була при житті із нами,
      І про сіяння Твоє щире, золоте,
      Прожитими у радості роками.
      .
      Твій Володя.


    • 1 Грудня, 2015 22:46Володимир Відповісти
    • Рідненька!
      .
      Ти, напевно, щаслива, що не бачиш і не чуєш, що з нами витворяють нелюди.
      .
      Біблія говорить: «Вся влада від Бога.» Я часто задумуюсь, невже Бог хоче , щоб люди животіли, а купка живодерів знущалась над мільйонами людей.
      .
      Але це реалії нашого життя . Вони забувають, що теж смертні, і тому живуть на землі у іншому вимірі. Але можна обманути людей - Бога не обманеш. За все прийдеться відповісти.
      .
      ФАРИСЕЇ
      .
      З часів Христових були фарисеї,
      Й вони розп’яли, мучивши Христа,
      Пройшли віки, але й привички цеї
      Не збулись люди з нашого буття.
      .
      У очі дивиться з усмішкою твої,
      В голівці, у думках, тебе облає
      І в цей момент, в тяжкий для тебе час
      Болотом тебе щиро обливає.
      .
      І Бога не боїться зовсім фрукт оцей,
      Йому здається: «Буду жити вічно.»
      Тепер серед таких же, як і він, людей
      Свою фігуру виставля публічно
      .
      Обмиє кості кожного у трудний час,
      Від себе докладе якусь новину,
      Як може жити оцей нелюд серед нас?
      Хто народив погану цю людину?
      .
      Що доброго зробив у своєму житті,
      Щоб перед Богом міг віч - на - віч стати.
      І у своїй духовній дикій пустоті
      Псують життя подонки - супостати.
      .
      Але й настане все ж розплати час,
      Коли за зло прийдеться відповісти,
      Й той гнів народу в пам’яті не згас,
      Про все згадають наші активісти.
      .
      Твій Володя
  • Сторінка:123456