Катехизм. Творець і Його творіння.

11.03.201315:21 Святе Письмо в розповіді про сотворення світу відкриває, як Бог оцінює сотворений Ним світ: «І побачив Бог, що воно добре» (Бут. 1, 10 й інші). Бог, наче мистець, створивши шедевр, приглядається до сотвореного й любується ним.


Дуже просимо Вас знайти час для детального ознайомлення із цим текстом Катехизму УГКЦ та коротко відповісти на запитання:

  1. Що у цьому фрагменті для мене незрозуміле?
  2. Яке речення чи фраза мене особливо вразили, чи вважаю їх особливо важливими?
  3. Запрошуємо також ділитися цитатами різних авторів, які можуть допомогти зрозуміти саме цей фрагмент Катехизму. Цікаво нам буде почути і Ваші побажання, Ваше бачення майбутнього молодіжного Катехизму.
  4.  

ІІІ. Віруємо в Бога Отця, Творця неба і землі, і в Спасителя нашого Ісуса Христа, і в Духа Святого, Господа Животворящого

«Творця неба і землі, всього видимого і невидимого»
(Символ віри)

«Господи неба і землі,
і всього видимого й невидимого створіння»
(Анафора святого Василія Великого)

А. Творець і Його творіння

99     Наша віра у Творця дає можливість осягнути сенс і сутність сотвореного світу. Біблійне Об’явлення відкриває нам у сутності світу присутність Бога: ми пізнаємо Творця і світ – Його творіння.

100   Слово «творіння» вказує на пов’язаність світу з Особою Творця, «творінням рук якого» є світ. Ось чому не можна пізнавати творіння окремо від Творця. Боже Об’явлення привертає увагу не так до законів природи, як до ділання Творця в Його божественному Промислі. У світлі віри нам відкривається справжня краса творіння – відблиск краси та величі його Творця: «Яка їх, Твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе ти створив» (Пс. 104 (103), 24).

1. Отець творить через Сина у Святому Дусі

101   Бог – у Своїй любові до людства – вийшов із неприступного світла Свого внутрішнього божественного життя та об’явив Себе в сотвореному Ним світі: «Днесь незаходиме сонце засяяло, і світ осяюється Господнім світлом»[1]. Основою світу є «благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа» (пор. 2 Кр. 13, 13)[2]. Святий Василій навчає про участь трьох Осіб Пресвятої Тройці у сотворенні світу: «Первісна причина створеного – Отець, причина творяча – Син, і причина звершуюча – Святий Дух»[3]. Цей сотворений у любові світ стає «храмом» – місцем і середовищем спілкування Бога з людиною. Перебування Бога в світі як у храмі є прообразом входження Божого Сина в людське тіло – воплочення (див. Євр. 10, 5).

102   Воплочення Божого Сина розкриває сенс сотвореного світу. У визначений момент історії Син Божий сходить у творіння, щоб піднести творіння до Бога: це звершується дією Святого Духа. У «шести днях» творення Святий Дух готує середовище для людини (див. Бут. 1), у Старому Завіті підготовляє людину до зустрічі з Воплоченим Сином Божим, аби через Ісуса Христа привести все творіння до Отця, «щоб Бог був усім в усьому» (1 Кор. 15, 28).

Бог - творець, як поет чи художник. Все те, про що я говорив трохи раніше, можна висловити фразою: творчість - це розставання. Такий образ не фантастичність модних фраз про розвиток. Народжуючи, жінка розлучається з дитиною. Всяка творчість - розлука. Народження - це прощання, урочисте, як смерть. Це і сповіщав перший філософський принцип християнства: створивши світ, Абсолютна сила відокремила його від Себе, як відділяє поет вірші, мати - новонароджену дитину. Багато філософів вчили, що Бог закабалив світ. Християнство вчить інакше: створивши світ, Бог його звільнив. Він створив не стільки вірші, скільки прекрасну п'єсу і віддав її акторам і режисерам, які сильно її попсували. Гілберт Кіт Честертон

а. Свобода Творця

103   Святе Письмо розпочинає оповідь про сотворення світу словами: «На початку сотворив Бог небо й землю» (Бут. 1, 1). Бог був, є і залишається «на початку» всього сотвореного й того, що повсякчас виникає. Про Бога як Начало усього пише євангелист Йоан: «Я – Альфа і Омега, початок і кінець, – говорить Господь Бог, Хто єсть і Хто був і Хто приходить, Вседержитель» (Од. 1, 8). За словами святого Іринея Ліонського, усе вийшло з рук Божих Словом і Святим Духом[4].

104   Бог здійснює свій задум про сотворення світу через Своє Слово: «Нехай буде світло […]. Нехай посеред вод буде твердь» (Бут. 1, 3.6). Це творче Слово об’являється у Святому Письмі як Син Божий, роджений від Отця: «Він – образ невидимого Бога, первородний усього створіння [...]. Він раніш усього, і все існує в Ньому» (Кл. 1, 15-17).

105   Бог творив вільно, ніщо не обмежувало Його творчої свободи. Божа творчість є сотворенням, тобто виведенням буття з небуття. Бог покликає до буття те, чого не було і що необов’язково мало бути. Святе Письмо не розповідає про те, як виник світ, а каже про те, Хто (Отець), через Кого (Слово-Сина) і в Кому (Святому Дусі) покликав цей світ до існування.

106   Бог є Творець. Це значить, що Він не тільки сотворив світ, а й завжди присутній у творінні і творить постійно. Тому творіння є знаком і виявом Божої творчої любові. Воно покликане в особі людини відповісти любов’ю на любов і прагнути Бога так, як Бог прагне її: «Бог бажає, щоб Його бажали, і любить, щоб Його любили»[5].

Вірити – означає вповні відкритися до Божого дару любові, зверненого до Його творіння. Блаженніший Святослав Шевчук.

б. Добрість творіння

107   Святе Письмо в розповіді про сотворення світу відкриває, як Бог оцінює сотворений Ним світ: «І побачив Бог, що воно добре» (Бут. 1, 10 й інші). Бог, наче мистець, створивши шедевр, приглядається до сотвореного й любується ним. Отець споглядає світ і розпізнає в його обрисах лик Сина – первородного усякого створіння, Яким і для Якого все було створено (пор. Кл 1,15н). Лик Христа все виразніше проступає протягом історії – аж до воплочення Сина Божого та Його зновупришестя у славі. Творіння – це видима ікона невидимого Бога. Силою Святого Духа творіння переображається в ході історії в «нове творіння», прообразно явлене у прославленому тілі воскреслого Христа.

108   Споглядання, або глибший погляд на світ, до якого нас кличе Бог, вчить побачити довколишній світ не лише як «щось» матеріальне чи як корисне та приємне для нашого «я», але і як поле діяння особового Бога, який інший від нас і від світу. Чудовим прикладом християнського бачення світу є слова молитви Чину Великого освячення води: «Тебе оспівує сонце, Тебе славить місяць, Тебе оточують зорі, Тебе слухає світло, перед Тобою тремтять безодні, для Тебе б’ють джерела. Ти розіп’яв небо, як намет, Ти утвердив єси землю на водах, Ти обгородив море піском, Ти для дихання розлив повітря…»[6].

109   Споглядання світу у світлі особового Бога, який один є добрий (див. Лк. 18, 19), дає підставу стверджувати про добрість світу, матерії та всього творіння. «Добрим є світ і все, що у ньому виявляється мудрим і художнім»[7]. У Святому Письмі образом Божого задуму про світ є рай (див. Бут. 2). Здійснення цього задуму залежить від співпраці людини з Богом. Рай є Божим даром і водночас людським покликанням.

Любити себе - означає любити себе як творіння Боже. Господь Бог дав людині таланти, волю, розум і обставини життя. Усе це людина повинна прагнути зрозуміти і належно оцінити. Потрібно шанувати самого себе, усвідомлюючи наступне: "Бог мене настільки любить, що дав мені усі ці дари". І коли ми належно зрозуміємо свою власну ситуацію, то варто поглянути навколо себе і сказати: "Люди, що поруч зі мною, такі самі, як я, і вони також отримали таланти". Іншими словами, треба розуміти себе як створіння Боже – обдаровану і покликану до якогось завдання людину. Потім це розуміння перенести на ближніх. Лише тоді ми зрозуміємо те, що сказав Ісус Христос: "Люби ближнього як самого себе". Блаженніший Любомир Гузар

110   Світ, задуманий Богом як рай – це дар Божий людині та середовище її спілкування з Богом, ближнім і природою. Тому людина не може по-споживацьки ставитися до світу, повного любові та уваги Дарувальника. Християнське сприйняття світу полягає в тому, щоб бачити його як дар Божий. Зростаючи у вірі, християнин у своєму розумінні підіймається від дарів до Особи Дарувальника. Ставлення до світу як дару Божого дозволяє уникнути двох крайнощів: применшення вартості світу (бо світ – Боже творіння) та його абсолютизації (бо світ не є Богом).

в. Божий Промисел

111   Бог-Творець сповнює творіння благодаттю Своєї присутності, залишаючись неосяжним у Своєму єстві. Божа присутність у світі відкривається молитовному спогляданню, здатному бачити у світі Його божественний Первообраз – Христа.

112   Бог, за Своїм задумом, діє у світі, підтримує світ у існуванні і провадить його до звершення. Це Боже діяння називаємо Божим Промислом (Провидінням). Боже Провидіння полягає в благодатному «передбаченні» та «предвічній раді» Отця, Сина і Святого Духа[8]; воно є волею Бога про світ і визначає звершення світу: «Ти Твоєю владою держиш створіння і Твоїм Промислом будуєш світ»[9]. Це значить, що й у світі, і в нашому житті нема випадковостей чи другорядностей. Віра дає змогу побачити діяння Божого Промислу в конкретних життєвих обставинах.



[1]        Требник, Чин великого освячення води святих Богоявлінь, молитва друга.

[2]        Анафора Літургії Йоана Золотоустого.

[3]        Василій Великий, Про Святого Духа. До Амфілохія, єпископа Іконійського, 16, 38.

[4]        Пор. Іриней Ліонський, Проти єресей, IV, 20, 1.3-4 ; V, 1, 3.

[5]        Максим Ісповідник, Книга про спірні питання.

[6]        Требник, Чин великого освячення води святих Богоявлінь, молитва третя.

[7]        Григорій Ніський, Велике огласительне слово, 1.

[8]        Пор. Йоан Дамаскин, Слово третє на захист святих ікон, 19.

[9]        Требник, Чин великого освячення води святих Богоявлінь, молитва третя

 

Попередні фрагменти:

Запрошуємо молодь до творення молодіжного Катехизму УГКЦ

Катехизм. Боже Об’явлення.

Катехизм. Святе Передання.

Катехизм. Святе Письмо.

Катехизм. Керигма і катехиза.

Катехизм. Віруємо в Бога Отця.

Катехизм. Віруємо в єдинородного Сина. Віруємо у Святого Духа.

 

Фото: http://www.hdwallpaper.me, Радіо МаріяБудьмо для Дона Боско,

Рейтинг: 5.0 Голосів: 12 Переглядів: 4258
Ваша оцінка: 100495

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (2)

+

Додати коментар



    • 15 Березня, 2013 13:44Аньця Відповісти
    • Для мене в цьому уривку є дуже багато важливих моментів, але не завжди до кінця зрозумілих. Деяке речення треба перечитати ще раз, добре подумати, аби осягнути, (хоча інколи й це не допомагає, аби зрозуміти суть).Мова дійсно складна.
      1. Значимою для мене є цитата: "Бог – у Своїй любові до людства – вийшов із неприступного світла Свого внутрішнього божественного життя та об’явив Себе в сотвореному Ним світі". Але я б її переробила, спростила. Просто мені важливо, що Бог об'явився у світі саме через Свою любов до нас.
      2. І на цьому б наголосила: "Бог є Творець. Це значить, що Він не тільки сотворив світ, а й завжди присутній у творінні і творить постійно".
      3."Споглядання світу у світлі особового Бога, який один є добрий (див. Лк. 18, 19), дає підставу стверджувати про добрість світу, матерії та всього творіння". Читаючи ці слова, відразу згадую вічні дискусії. Часто знайомі люблять питати: а якщо Бог створив світ добрим, і Він Сам є добрий, тоді чому тепер все так, стільки зла? І я пробую щось сказати, але так і не знаю, що саме. Бо в цьому уривку Катехизму є ще одна важлива фраза про Боже Провидіння: "Боже Провидіння полягає в благодатному «передбаченні» та «предвічній раді» Отця, Сина і Святого Духа[8]; воно є волею Бога про світ і визначає звершення світу". І якщо це співставити із питанням про добро та зло світу, то я вже й сама не розумію.
      І як єднається наша свобідна воля із Божим Провидінням?


    • 15 Березня, 2013 16:08о.Ростислав Пендюк Відповісти
    • Дякуємо за Ваші думки!