Катехизм. Віруємо в єдинородного Сина. Віруємо у Святого Духа.

07.03.201310:00 Церква ісповідує Сина «єдиносущним Отцеві», окреслюючи рівність Осіб Пресвятої Тройці і єдність Божої природи, потверджуючи тим Божество Сина Божого: Син не виникнув у часі, як інше творіння. Тому Він не нижчий від Отця, співіснує з Ним вічно, на однакову з Ним міру в усьому, окрім того, що родити належить Отцеві


 

Дуже просимо Вас знайти час для детального ознайомлення із цим текстом Катехизму УГКЦ та коротко відповісти на запитання:

  1. Що у цьому фрагменті для мене незрозуміле?
  2. Яке речення чи фраза мене особливо вразили, чи вважаю їх особливо важливими?
  3. Запрошуємо також ділитися цитатами різних авторів, які можуть допомогти зрозуміти саме цей фрагмент Катехизму. Цікаво нам буде почути і Ваші побажання, Ваше бачення майбутнього молодіжного Катехизму.
  4.  

Б. Віруємо в єдинородного Сина

«І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного,
від Отця родженого перед усіма віками –
світло від світла, Бога істинного від Бога істинного,
родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем»
(Символ віри)

«Ти … безначальний, невидимий, незбагненний,
неописанний, незмінний;
Отче Господа нашого Ісуса Христа […]
Який є образом благости Твоєї, печать рівнообразна,
що в собі являє Тебе – Отця, живе Слово,
Бог істинний, предвічна премудрість, життя,
освячення, сила, справжнє світло»
(Анафора святого Василія Великого)

85     Бог Отець у Своїй свободі й любові родить Сина. Невидима Отча любов, з якої родиться Син, у Сині стає видимою: «Невидиме Сина є Отець, а видиме Отця є Син»[1]. У цій любові Отець і Син – одне. Водночас роджений Син є іпостасно (особово) інший від Отця. Отець народив іншого від Себе, відкриваючись усеціло в Синові, як Іншому[2].

Тут немає релігії. Тут - Христос. Тут немає філософії. Іди, дивись, і побачиш Того, Хто реальніший від усіх фактів. Кла́йв Сте́йплз Лью́їс

86     Син Божий є «відблиском слави [Отця], образом Його істоти» (Євр. 1, 3). Його особове родження від Отця є родженням «Світла від Світла, Бога істинного від Бога істинного». Син Божий «у Собі являє Отця», є «Слово живе»[3], яке було «споконвіку» в Бога й було Бог (пор. Йо. 1, 1). Той же самий Син Божий є «образом Божої благості, печаттю рівнообразною»[4], «образом Бога невидимого» (пор. Кл. 1, 15). Син Божий, отже, є водночас Словом та Образом Божим.

1. Об’явлення Сина Божого у Святому Письмі

87     У Йорданському Богоявленні Сам Отець називає Ісуса Христа Своїм Сином: «Ти єси Син Мій любий, у Тобі – Моє уподобання» (Мр. 1, 11). У Старому Завіті сином Божим називається народ Божий: Ось так говорить Господь: «Мій син, мій первенець – Ізраїль» (Вих. 4, 22), а також і Помазаник-Месія: «Господь сказав до мене: Син Мій єси Ти, Я породив тебе сьогодні. Проси в Мене, і Я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість» (Пс. 2, 7-8).

88     Новий Завіт надає нового значення титулу «Син Божий», підкреслюючи унікальність стосунків Ісуса Христа до Бога Отця. Сам Христос робить розрізнення між власним богосинівством і нашим синівством у Бога: «Іду Я до Отця Мого й Отця вашого» (Йо. 20, 17; пор. Йо. 1, 18). Це Його виключне богосинівство засвідчує Отець в об’явленні під час Переображення: «Це Син мій, Вибранець, слухайте Його!» (Лк. 9, 35). Євангелист Йоан сповідує божество Сина Божого: «Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали […]. Він – правдивий Бог і життя вічне» (1 Йо. 5, 20).

Любити людей слід заради Ісуса, а Ісуса слід любити заради Нього Самого. Тома Кемпійський

2. Єдинородний Син

89     Син Божий, друга Особа Пресвятої Тройці, рівний за гідністю і сутністю з Отцем: «Він – Отцеве сяйво й незмінний та непорушний образ Його природи й істоти, джерело премудрості і благодаті»[5]. Тому Церква ісповідує Христа «Єдинородним Сином, що в Отцевому лоні» (пор. Йо. 1, 18). Роджений від Отця Син – несотворений, Він Єдиний від Отця, неповторна Божа Особа, Слово Боже: «Слово вийшло з Бога, як стовбур із кореня, струмінь із джерела чи промінь із сонця […]. Сином кореня є стовбур, джерела – струмінь, а сонця – промінь, бо кожний початок є батьком, а все, що походить з якогось початку, є потомством, тим паче Слово Бога, Яке в прямому сенсі взяло ім’я Сина»[6].

 Бути християнином – це означає жити з Христом у серці. о.Олександр Мень

90     Церква ісповідує Сина «єдиносущним Отцеві», окреслюючи рівність Осіб Пресвятої Тройці і єдність Божої природи, потверджуючи тим Божество Сина Божого: Син не виникнув у часі, як інше творіння. Тому Він не нижчий від Отця, співіснує з Ним вічно, на однакову з Ним міру в усьому, окрім того, що родити належить Отцеві[7].

В. Віруємо у Святого Духа

«І в Духа Святого, Господа животворящого,
що від Отця ісходить, що з Отцем і Сином
рівнопокланяємий і рівнославимий»
(Символ віри)

«Через Нього Дух Святий з’явився,
Дух істини, дар усиновлення,
запорука майбутнього спадкоємства,
початок вічних благ, животворча сила,
джерело освячення»
(Анафора святого Василія Великого)

91     Святий Дух – Третя Особа Божа, що від Отця ісходить (див. Йо. 15, 26). Таке ісходження Святого Духа можна образно пояснити, скориставшись аналогією: «Отець – джерело, Син – струмок, Дух – вода. Одне лише Джерело і для струмка, і для води; один лише Отець і для Сина, і для Духа, який – як вода, котра б’є з джерела й наповнює русло струмка»[8]. Святий Дух є Особою Божою, рівнопокланяємою і рівнославимою з Отцем і Сином. Він ісходить від Отця, перебуває в Слові та Його виявляє[9].

92     Святого Духа іноді порівнюють з подихом, завдяки якому лунає слово. Відповідно, у Пресвятій Тройці Отець вимовляє Слово (родить Сина) Святим Духом: «через подих, вимовляючи слово, чути голос»[10].

1. Об’явлення Святого Духа у Святому Письмі

93     У Святому Письмі слово «дух» (єврейською мовою – руах) має спільний корінь із дієсловом «дихати» й означає «подих», «вітер», «повітря». Людське життя пов’язане з диханням, і коли припиняється дихання, припиняється і життя. Ми не є володарями нашого життя: Бог дарує нам життя «Духом животворящим».

94     З перших речень книги Буття для означення живого Бога вживається образ «Духа Божого» (Бут. 1, 2). У розповіді Святого Письма про сотворення людини згадано про «віддих життя», що його Бог «вдихнув» у людину, через що вона стала «живою істотою» (пор. Бут. 2, 7). У Старому Завіті наведено й інші образи, які в Новому Завіті стають символами Святого Духа: «ріки води живої» (пор. Йо. 7, 38), «помазання» (пор. 1 Йо. 2, 20.27), «вогонь очищення» і «вогненні язики» (пор. Лк. 3, 16; Ді. 2, 3), «вітер» (пор. Йо. 3, 8; Ді. 2, 2), «печать помазання» (пор. 2 Кр. 1, 22; Еф. 1, 13; 4, 30), «покладання рук» (пор. Ді. 5, 12; 8, 17-19), «голуб» (пор. Мт. 3, 16).

Як тіло без душі мертве й нічого не може робити, так і душа без небесної душі - божественного Духа - мертва для Царства. Без Духа Святого вона не може робити нічого, угодного Богу. Макарій Великий

95     Новий Завіт надає Святому Духові титули, які підкреслюють Його особовість і божество: «Утішитель» (Йо. 14, 16), «Дух істини» (Йо. 16, 13), «Дух усиновлення» (Рм. 8, 15), «Дух Ісуса Христа» (Флп. 1, 19), «Дух Господній» (2 Кр. 3, 17), «Дух Божий» (Рм. 15, 19) і «Дух слави» (1 Пт. 4, 14). Ці титули показують, що Дух Святий є Господом життя, через що й називаємо Його «Господом животворящим». Анафора Літургії святого Василія Великого називає Святого Духа «животворящою силою», яка є «джерелом освячення» і «початком вічних благ».

96     Христос говорить про особливу місію Святого Духа в історії спасіння: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то Він і свідчитиме за мене» (Йо. 15, 26-27). Як прорік Христос, Святий Дух «навчить вас усього і все вам нагадає» (Йо. 14, 26), «наведе вас на всю правду […] і звістить те, що настане» (Йо. 16, 13). Він «прославить Сина, бо візьме з Синового, щоб звістити учням» (пор. Йо. 16, 14).

2. Святий Дух, що від Отця ісходить

97     Отці Церкви, навчаючи про особовість Святого Духа, насамперед наголошували на тому, що відрізняє Особу Святого Духа від Осіб Отця і Сина, тобто що Святий Дух від Отця ісходить. Цю віру вони соборно сповідували в Символі віри: «Вірую… в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця ісходить». Про ісходження Святого Духа святий Кирило Олександрійський повчає: «Святий Дух – це Той, який… виливається від Бога Отця через Сина й відкриває нам Своє існування наче в образі подиху вуст»[11].

Дозволь, щоб через тебе Бог тішився світом.

98     Святі Отці відрізняли внутрішнє життя Пресвятої Тройці від її об’явлення у творінні. У Пресвятій Тройці Святий Дух ісходить від Отця – єдиного Начала Пресвятої Тройці. Коли Святі Отці говорили про дію Осіб Тройці у творінні, то сповідували, що Отець зсилає Святого Духа «через Сина»[12]. Святий Кирило Олександрійський, сповідуючи одну й ту ж саму віру, трактував це зсилання Святого Духа «через Сина» як походження Святого Духа «від Отця і Сина»[13]. На цьому наголошували й отці Флорентійського собору: «Деякі говорили, що Святий Дух походить від Отця і Сина, інші ж твердили про походження від Отця через Сина. Усі вони різними словами висловлювали те саме значення»[14]. Цю ж думку висловлено і в Артикулах Берестейської унії: «Дух Святий […] з одного Начала, немов із джерела, від Отця через Сина ісходить»[15].



[1]        Іриней Ліонський, Проти єресей, IV, 6, 6.

[2]        Пор. Атанасій Великий, Перший лист до Серапіона, 16.

[3]        Див.: Анафора Літургії святого Василія Великого.

[4]        Див.: Анафора Літургії святого Василія Великого.

[5]        Пор. Квітна тріодь, Понеділок Святого Духа, Вечірня з коліноприклонними молитвами, друга коліноприклонна молитва.

[6]        Тертуліан, Проти Праксея, 8.

[7]        Пор. Кирило Олександрійський, На Євангеліє від Йоана, 16, 13.

[8]        Тертуліан, Проти Праксея, 8.

[9]        Пор.: Йоан Дамаскин, Точний виклад православної віри I, 7.

[10]       Йоан Дамаскин, Точний виклад православної віри I, 7.

[11]       Кирило Олександрійський, Діалог про Пресвяту Тройцю, 2.

[12]       Пор. Григорій Ніський, Про життя святого Григорія Чудотворця.

[13]       Пор. Кирило Олександрійський, Скарбниця: Що Святий Дух є з сутності Отця і Сина.

[14]       Флорентійський Собор, Булла Laetentur caeli Радійте небеса (Сесія VI: 6 липня 1439).

[15]       Артикули Берестейської унії, арт. 1.

 

Попередні фрагменти:

Запрошуємо молодь до творення молодіжного Катехизму УГКЦ

Катехизм. Боже Об’явлення.

Катехизм. Святе Передання.

Катехизм. Святе Письмо.

Катехизм. Керигма і катехиза.

Катехизм. Віруємо в Бога Отця.

 

Фото: http://www.jameszimbardi.com, http://hotwalls.ru, http://praisemoves.com

Рейтинг: 4.1 Голосів: 9 Переглядів: 2755
Ваша оцінка: 100445

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар