Катехизм. Боже Об’явлення.

18.02.201312:34 Бог відкриває Себе людині поступово, поетапно готуючи її до сприйняття Об’явлення Себе Самого, аж до повноти Об’явлення в Особі й ділі Воплоченого Слова – Ісуса Христа


Дуже просимо Вас знайти час для детального ознайомлення із цим текстом Катехизму УГКЦ та коротко відповісти на запитання:

  1. Що у цьому фрагменті для мене незрозуміле?
  2. Яке речення чи фраза мене особливо вразили, чи вважаю їх особливо важливими?

 

Запрошуємо також ділитися цитатами різних авторів, які можуть допомогти зрозуміти саме цей фрагмент Катехизму. Цікаво нам буде почути і Ваші побажання, Ваше бачення майбутнього молодіжного Катехизму.

І. Об’явлення Пресвятої Тройці

«Ти єси Той, Хто дарував нам пізнання Своєї істини.
І хто спроможний висловити могутність Твою,
голосною вчинити всю хвалу Твою,
або повідати кожночасно чудеса Твої?»
(Анафора Літургії святого Василія Великого)

А. Боже Об’явлення

18     Віра Церкви основується на Божому Об’явленні. У цьому Об’явленні невидимий Бог з повноти своєї любові промовляє до людей, щоб покликати їх до сопричастя зі Собою: «Сподобалось Богові, у Його доброті й мудрості, об’явити Себе самого й подати до відома таїнство своєї волі (пор. Єф. 1, 9), завдяки якій люди через Христа – Слово, що стало тілом, у Святому Дусі мають доступ до Отця і стають учасниками Божої природи» (пор. Еф. 2, 18; 2 Пт. 1, 4)[1]. Бог, що «у світлі живе неприступнім, якого ніхто з людей не бачив, ані бачити не може» (1 Тм. 6, 16; пор. Йо. 1, 18; 1 Йо. 4, 12), «у тіло одягнувшись, прийшов до людей, на землі живучих, щоб довідались вони про відвідини їх і Господнє пришестя»[2]. Об’являючи Себе, Бог, який у своїй сутності є непізнанним, бажає, щоб люди відповіли Йому, пізнавали Його і любили Його понад усе[3].

19     Боже Об’явлення здійснюється одночасно через дії і слова, тісно пов’язані між собою, які взаємно освітлюють одні одних[4]. Таким чином проявляється особлива «Божа педагогіка»[5]: Бог відкриває Себе людині поступово, поетапно готуючи її до сприйняття Об’явлення Себе Самого, аж до повноти Об’явлення в Особі й ділі Воплоченого Слова – Ісуса Христа: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і Яким створив віки» (Євр. 1, 1-2). У всій повноті Бог об’являє Себе тільки у своєму воплоченому Слові, яке було споконвіку (пор. Йо. 1, 1), – Ісусі Христі, в якому «враз із людською природою живе вся повнота Божества» (Кл. 2, 9).

20     У Старому Завіті Бог об’являється Мойсеєві на горі Синай як Сущий – «Я Той, Хто є» (Вих. 3, 14), об’являючи йому не щось про Себе, але Самого Себе. Ім’я «Сущий» вказує на особовість Бога, Який посідає буття Сам у Собі та є джерелом усілякого існування і життя. У Новому Завіті Бог, який першим іде назустріч людині (пор. Йо. 3, 16; 1 Йо. 4, 19), об’являє Себе Отцем через воплоченого Сина Ісуса Христа в Святому Дусі.

1. Боже Слово у створінні

21     Тільки Бог існує споконвіку, а все творіння Він привів від небуття до буття. Тільки Він має життя в повноті, а світ, оскільки створений, завдячує своє існування Йому. Бог творить усе своїм Словом: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Йо. 1, 3; пор. Бут. 1). Створена Богом природа та її закони походять від Слова: «Слово… залишається в землі по всі наступні часи, подаючи їй силу родити й приносити плоди»[6]. Боже Слово надає закон і сенс творінню: і сказав Бог, – це значить, що в кожне єство вкладено премудре і творче слово[7]. У спогляданні природи, її закономірностях та гармонії, ми пізнаємо премудрість Творця та красу його задуму. Все створіння прославляє Бога, Його велич, славу і мудрість: «Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна» (Пс. 19, 2); «Господи, Боже наш, яке предивне Твоє ім’я по всій землі!» (Пс. 8, 2).

22     Через світ, як творіння Боже, ми пізнаємо Творця: «Невидиме ж Його [Бога], після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: Його вічна сила і божество» (Рм. 1, 20). Святі Отці Церкви часто порівнювали світ із книгою, через яку відкриваємо її Автора[8]. Набуваючи досвіду перебування в Божій присутності, люди здатні прославляти Бога «по всіх місцях Його правління!» (Пс. 103, 22).

 

Бог - пальне, на яке розрахований наш дух, їжа, яка йому необхідна. Альтернативи не існує. Ось чому не має сенсу просити Бога, щоб він зробив нас щасливими по нашому смаку, не обтяжуючи ніякою релігією. Бог не може дати нам щастя і мир без Нього Самого, тому що без Нього щастя і миру просто немає. (Клайв Стейпл Льюіс)

 

2. Бог в історії

23     Бог об’являється людині не тільки як Творець і Вседержитель світу, а й як Отець і Спаситель Свого народу. Тому історія людства є святою історією, оскільки сам Бог у ній являється і діє. Цей задум спасіння здійснюється і вчинками і словами, внутрішньо так між собою пов’язаними, що діла, вчинені Богом, в історії спасіння виявляють науку і словами визначені справи та їх підтверджують, а слова проголошують діла і вияснюють таїнство в них закрите. Внутрішня ж правда, і про Бога і про спасіння людей, цим Об’явленням нам стає ясною у Христі, який є разом і посередник і повнота цілого Об’явлення[9].

24     Бог відкрив Адамові та Єві, а через них усім людям, їхнє покликання продовжити діло сотворення: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Бут. 1, 28). Коли ж прародичі через своє гріхопадіння відпали від Бога, то Бог не покидає людину і обіцяє дати їй Спасителя: «Воно [потомство жінки – Ісус Христос] розчавить тобі [змієві] голову» (Бут. 3, 15).

25     Людина, навіть утративши через гріхопадіння істинне пізнання Бога, не перестає шукати Того, хто є началом усього. Про такий пошук мовить святий апостол Павло до мешканців Афін: «Мужі-атеняни, зі всього бачу, що ви вельми побожні. Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю. Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах» (Ді. 17, 22-24).

26     З-поміж людей, які «шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть його» (Ді. 17, 27), Бог об’являє Себе Аврааму, покликаючи його стати батьком усіх віруючих. Свою вірність обітниці потомства і землі Бог підтверджує, даруючи Авраамові сина Ісаака, а цьому – Якова. Тому, являючись Мойсеєві в палаючому кущі, щоб покликати його вивести Його народ з Єгипту – дому неволі, Сущий Бог об’являє себе «Богом Авраама, Ісаака і Якова» (пор. Вих. 3, 15), «Богом батьків наших» (Втор. 26, 7). Переводячи ізраїльський народ через Червоне море, даруючи йому свої заповіді на горі Синай та вводячи його в Обіцяну землю, Бог показує, що Він не тільки входить в історію свого народу, але й кличе його до повноти життя в Ньому: «Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев. 26, 12). Давидові, який бажав побудувати Йому дім, тобто храм, Бог обіцяє, що Сам збудує йому «дім», тобто виведе з його лона потомство – Месію, царство якого існуватиме повіки (пор. 2 Сам. 7, 11-16). Здійснення цієї обітниці Церква бачить в Ісусі Христі: «І Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом Якова повіки, й царюванню Його не буде кінця» (Лк. 1, 32-33).

27     У Новому Завіті повнота Об’явлення осягнута в Єдинородному Сині, який споконвіку в лоні Отця і Отця об’являє (див. Йо. 1, 18). Сам Ісус наголошує: «Хто мене бачив, той бачив Отця» (Йо. 14, 9), – тим стверджуючи, що Він і Отець – одно (див. Йо. 10, 30). Таким чином Ісус Христос приносить повноту Об’явлення, оскільки Він є «образ невидимого Бога» (Кл. 1, 15). Христос – правдивий Бог і правдива людина – об’являє у Собі також і образ досконалої людини.

28     Церква вірує, що існує тільки одне єдине Боже Об’явлення людям, повноту якого приніс нам і передав Ісус Христос, так що іншого Об’явлення не існує[10]. Боже Об’явлення продовжує передаватися в Церкві – Тілі Христовому, щоб ми зростали у вірі й богопізнанні.

29     У своєму богослужбовому житті Церква поєднує календарний рік із роком літургійним, історичний час – зі священним часом спасіння. У літургійному святкуванні історичні події земного життя Спасителя стають спасаючими таїнствами. Отак Бог продовжує діяти в історії аж до її остаточного звершення в зновупришесті Ісуса Христа. Якщо у Старому Завіті Бог об’являвся лише своїм вибранцям: патріархам, пророкам і царям, то в Новому Завіті усі члени Христової Церкви приймають Його Об’явлення.

 


[1]        ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum [«Боже Слово»], 2.

[2]        Іларіон, Слово про закон і благодать.

[3]        Пор. Катехизм Католицької Церкви, 52.

[4]        Пор. ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum [«Боже Слово»], 2.

[5]        Катехизм Католицької Церкви, 53.

[6]        Василій Великий, Гомілія п’ята на Шестиднев, 1.

[7]        Пор. Григорій Ніський, Про Шестиднев.

[8]       Пор. Василій Великий, Гомілія одинадцята на Шестиднев, 4; Йоан Золотоустий, Гомілії про статуї, 9.

[9]        Пор. Мт. 11, 27; Ів. 1, 14 і 17; 14, 6; 17, 1-3; 2 Кор. 3, 16 і 4, 6; Єф. 1, 3-14.

[10]   Пор. ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum [«Боже Слово»], 4.

Фото: Zadane.pl, wallpapersdb.org, http://stpeterspwllheli.com/

Рейтинг: 4.4 Голосів: 23 Переглядів: 6343
Ваша оцінка: 100306

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (32)

+

Додати коментар



    • 26 Липня, 2013 13:43Вікторія Лященко Відповісти
    • "28 Церква вірує, що існує тільки одне єдине Боже Об’явлення людям, повноту якого приніс нам і передав Ісус Христос, так що іншого Об’явлення не існує[10]. Боже Об’явлення продовжує передаватися в Церкві – Тілі Христовому, щоб ми зростали у вірі й богопізнанні."
      Можна проілюструвати фото чи малюнком, як на Пасху люди в Церкві нередають світло Христове запалюючи свічки одне одному.


    • 26 Липня, 2013 13:29Вікторія Лященко Відповісти
    • Мова досить складна і суттієво відрізнається від звичної літературної мови. Трохи кострубато звучить. Можна підібрати більш милозвучні і звичні слова зі щоденного вжитку.
      Розділ 29 про літургічний рік. Можна проілюструвати цитатою із Маленького принца Андуана де Сент-Екзюпері(діалог з лисом):
      Тут гарні ілюстрації
      http://malenkiyprinc.narod.ru/princ.html
      "Назавтра маленький принц прийшов знову.
      — Краще, якби ти приходив о тій самій порі,— попросив лис. — Якщо ти прийдеш, скажімо, о четвертій дня, то я вже з третьої години відчуватиму себе щасливим. О четвертій я вже почну хвилюватися і непокоїтися. Я узнаю ціну щастю. А як ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце... Повинні бути обряди.
      — А що таке обряд? — поцікавився маленький принц.
      — Це теж річ давно забута — розтлумачив лис.— Це те, що робить один день несхожим на інші дні, одну годину — на всі інші години. Є, приміром, такий обряд у двох мисливців. У четвер вони танцюють з сільськими дівчатами. I який же це чудовий день — четвер! Я йду на прогулянку й доходжу аж до виноградника. А якби мисливці танцювали коли попало, всі дні скидалися б один на один і я зовсім не мав би дозвілля."


    • 28 Березня, 2013 10:47Mary British Відповісти
    • Читається й справді важко, тому виділити якийсь уривок не можу. Сподобалась цитата Льюіса. Загалом все само по собі зрозуміло, хіба що мова монотонна. Було б цікаво бачити якісь невеликі історії, цитати, може моменти з життя святих і церкви. Одним словом, додати трішки контексту.


    • 8 Березня, 2013 17:20Ярослав Відповісти
    • "Об’являючи Себе, Бог, який у своїй сутності є непізнанним, бажає, щоб люди відповіли Йому, пізнавали Його і любили Його понад усе[3]."
      Для мене у духовному житті є дуже важливим питання Божої любові до людини, і те, як Бог будучи Самодостатнім, Досконалим... все ж таки ХОЧЕ щоб людина Його любила. До певної міри незрозуміла таємниця... для чого Богові наша любов? Але в цьому і є велич Божої любові до людини.
      Для мене цей момент є дуже важливим і дає сили йти дальше навіть тоді, коли буває дуже важко.


    • 27 Лютого, 2013 22:31о. Павло Поточний Відповісти
    • Зауваження і питання це ефект праці молоді школи ім. о. Маркіана Шашкевича в Перемишлі (Польща). Над текстами працює кілька осіб, тому питання можуть бути подібними до себе, але поставлені через інші особи. Цифри це номери пунктів катехизму.
      о. Павло
      - Думаю що тексти Катехизму не дуже відносяться до життя людини, тобто є "сухою" лекцією і через це є незрозумілими. Сухі факти, брак роздумів.
      - Все відразу пояснене, брак місця на питання чи на сумніви.
      - Брак прикладів з життя, мова ця важка
      18 - Чому Богові так залежить, щоб людина любила Його понад усе?
      "У цьому Об’явленні невидимий Бог з повноти своєї любові промовляє до людей, щоб покликати їх до сопричастя зі Собою:" - Не розумію!!! Чим є Боже Об’явлення, на чому воно полягає?
      19 - "Боже Об’явлення здійснюється одночасно через дії і слова, тісно пов’язані між собою, які взаємно освітлюють одні одних[4]." - Які дії і чиї слова?
      "За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і Яким створив віки» (Євр. 1, 1-2)." - Чому Бог говорить через Сина? У чому причина, що Господь сам не зійшов на землю?
      20 - Чому Об’являє себе тільки Мойсеєві, а не усім?
      27 - " Таким чином Ісус Христос приносить повноту Об’явлення, оскільки Він є «образ невидимого Бога» (Кл. 1, 15). Христос – правдивий Бог і правдива людина – об’являє у Собі також і образ досконалої людини. " - Чи людина може бути досконалою?


    • 26 Лютого, 2013 13:47Oksana Zahorodniuk Відповісти
    • Перечитала кілька разів текст і переглянула коментарі:) Згідна із багатьма зауваженнями, але думаю, що би сказати конструктивного. Текст насправдінаписано не надто складно, але монологічно: він звучить як лекція. Сучасній молодій людині таке важко сприймати. Я думала. можна було б зробити на полях, паралельно із текстом, наприклад, зробити діалогічні виноски, в формі питань-відповідей, де б пояснювались фрази, які інші коментатори визнали незрозумілими. Але пояснення мають бути реально простою мовою, якою розмовляють про друзів. Або може бути якийсь віртуальний персонаж, який коментує, "перекладає на свою мову" все, що написано. Але головне, щоб не занадто по-дитячому=) Інша річ - прив'язування всього до реального життя, у прикладах із сучасних реалій. Щоб воно не витало у хмарах теології=) От. Це моя скромна думка:)) Дякую за право висловитись. Надіюсь, з цього буде якась користь:)


    • 25 Лютого, 2013 16:04Anna Відповісти
    • Це стосується не лише цього тексту, а загалом мови Катехизму. Мені здається, що мова, яка використовується в Церкві на даний час вже морально застаріла. Наприклад, це ж не проблема замінити "єси" на "є" та ще багато таких слів. Старослов*янізми -- це вже більш аніж тисячолітнє минуле. А у нас -- прекрасна мова. Пропоную при виданні Молодіжного Катехизму звертати на це увагу.


    • 25 Лютого, 2013 12:56Богдан Довгань Відповісти
    • Я щось, пригадую, одного разу бачився з тою знайомою, і оповідав їй про те, як я був на концерті - Святкуймо Воскресіння разом, де виступав гурт Кана, і де виступав Тарас Чубай.
      І казав, що переживав, як додому доберуся, бо той концерт мав закінчитися пізно, після десятої вечора, а після десятої вечора перестають ходити трамваї, тролейбуси, більшість маршруток, особливо ті, що їдуть на Південний, і взагалі, громадський транспорт, але Бог так подбав про мене, що розм'якшив серця знайомих зі спільноти, і вони, що їхали до церкви Володимира і Ольги, підвезли мене автомобілем майже до самого кільця, і мені недалеко вже було додому.
      І що слава Богу за те, що подбав, як мені добратися, щоб я не йшов пішки.
      А вона тоді щось покрутила головою, мовляв, як я можу в кожну ситуацію приплітати Бога.
      А для мене це було б дуже дивне, як можна жити в створеному Богом світі, і не дякувати Йому, і не прославляти Його за всі ті ласки, і благодаті, якими Він нас щедро обдаровує, як можна не звертатися до нього...
      Навіть якщо я в дитинстві міг набагато рідше дякувати Йому чи звертатися до Ньому лише при крайній потребі чи при дуже великій радості.
      Це було б те саме, якби батько для дитини збудував великий будинок, насадив квітів, дерев і кущів, усім забезпечив свою дитину, а б вона казала йому - ні, батьку, тебе не існує, і це все само виросло, будинок сам збудувався, продукти з магазину самі зайшли до хати, самі застрибнули в кастрюлі, баняки і зварилися, і потім, зварені, самі вискочили на тарілки і поставилися на стіл самі по собі.


    • 25 Лютого, 2013 12:22Богдан Довгань Відповісти
    • До речі, цитата з Клайва Стейпла Люїса - це клас! Побільше цитат з його творів


    • 25 Лютого, 2013 12:19Богдан Довгань Відповісти
    • В принципі мені в цьому фрагменті нібито все зрозуміле.
      Хоча, звісно, є багато речей взагалі, які мені не зрозумілі.
      Наприклад, де в інтернеті можна знайти або прочитати твори отців Церкви?
      Де можна знайти офіційне тлумачення церкви того чи іншого місця зі Святого Письма?
      Мені давати на форумі УГКЦ посилання на тлумачну Біблію Лопухіна, але, однак, це тлумачення російською мовою, а я б волів мати у вільному доступі щось подібне українською.
      Крім того, там є тлумачення лише деяких фрагментів з Біблії, а деякі фрагменти пропущені без жодного тлумачення.
      Я хотів би знайти якесь більш повне, більш детальне тлумачення для кожного уривка, для кожного слова в уривку, якщо таке десь існує.
      І ще одне.
      В мене колись була багато знайомих, одна з них деякий час нібито ходила до протестантів, а потім стала язичницею... Я пробував їй розказувати правду про Бога, однак вона відмовлялася слухати мене.
      Зрештою, я просто обмежив спілкування з нею, і не спілкувався з нею взагалі. Потім в кінці січня я відновив сторінку в контакті, і побачив у списку новин, що вона виставила на своїй сторінці цитату зі змістом на кшталт, що "ті, що не курять, не вживають алкоголю, і не говорять про секс, мабуть, в ночі вбивають маленьких дітей", мене це дуже обурило, я прокоментував цей її допис, кажучи, що я не палю, не вживаю алкоголю, і про секс кажу тільки те, що він має бути після шлюбу і тільки з дружиною, і я вночі не вбиваю маленьких дітей, а вона відповіла, що, мовляв, автор тої цитати не передбачав релігійних фанатиків. Я тоді їй відписав, що питання не в релігійному фанатизмі, а в тому, чи людина знає Бога, чи ні. Одним словом, почалася гостра дискусія, вона знову почала говорити, що вона язичниця, а християнство, як вона вважає, усе взяло з язичництва, і що взагалі зі списку її друзів в контакті тільки я один вірю в Бога, я тоді сказав, що під час того, коли я тримав свою сторінку в контакті видаленою, багато людей видалилися зі списку моїх друзів, і що вона може зробити те саме. Я багато цитат з Біблії наводив під час цієї суперечки, однак не схоже, щоб будь-яка з них заставила її чи її знайомих, що включилися в дискусію, задуматися про вічне. Потім я ще хотів додати ще одну цитату, де Павла та Варнаву в Лістрі сприйняли за язичницьких божків, однак ця знайома вже на той момент видалила мене з друзів, і заборонила доступ до коментування її записів, і я не встиг того зробити. А навіть якби встиг, навряд, чи вона чи хтось з її знайомих до цього прислухалися б.
      Не знаю, чи правильно я зробив. Може, треба було бути більш толерантнішим до неї... не знаю... Можливо, я дуже заангажований, і не можу бачити ситуації зі сторони і думати тверезо... Чи хтось може дати якусь оцінку цьому зі сторони, цій ситуації? Чи правильно я зробив?


    • 22 Лютого, 2013 20:02Олена Відповісти
    • Що у цьому фрагменті для мене незрозуміле?
      -У Новому Завіті Бог, який першим іде назустріч людині (пор. Йо. 3, 16; 1 Йо. 4, 19), об’являє Себе Отцем через воплоченого Сина Ісуса Христа в Святому Дусі.
      -Цей задум спасіння здійснюється і вчинками і словами, внутрішньо так між собою пов’язаними, що діла, вчинені Богом, в історії спасіння виявляють науку і словами визначені справи та їх підтверджують, а слова проголошують діла і вияснюють таїнство в них закрите.
      Яке речення чи фраза мене особливо вразили, чи вважаю їх особливо важливими?
      -Об’являючи Себе, Бог, який у своїй сутності є непізнанним, бажає, щоб люди відповіли Йому, пізнавали Його і любили Його понад усе[3].
      -Бог відкриває Себе людині поступово, поетапно готуючи її до сприйняття Об’явлення Себе Самого, аж до повноти Об’явлення в Особі й ділі Воплоченого Слова – Ісуса Христа.
      -Бог творить усе своїм Словом: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього»
      -Коли ж прародичі через своє гріхопадіння відпали від Бога, то Бог не покидає людину і обіцяє дати їй Спасителя
      -Бог показує, що Він не тільки входить в історію свого народу, але й кличе його до повноти життя в Ньому: «Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом»


    • 25 Лютого, 2013 16:00Богдан Довгань Відповісти
    • "-У Новому Завіті Бог, який першим іде назустріч людині (пор. Йо. 3, 16; 1 Йо. 4, 19), об’являє Себе Отцем через воплоченого Сина Ісуса Христа в Святому Дусі."
      Бог не чекає, поки людина звернеться до Бога з молитвою, а приходить у тілі в особі Ісуса Христа, і виявляє таємницю Бога через Ісуса, який втілився у вигляді людини, народився від Діви Марії і Святого Духа.
      "-Цей задум спасіння здійснюється і вчинками і словами, внутрішньо так між собою пов’язаними, що діла, вчинені Богом, в історії спасіння виявляють науку і словами визначені справи та їх підтверджують, а слова проголошують діла і вияснюють таїнство в них закрите."
      Цей задум - думка Бога про те, щоб люди знали, що він не тільки Вседержитель і Творець, але й Люблячий Батько і Рятівник. Через вчинки і слова, що нерозривно пов'язані.


    • 21 Лютого, 2013 23:27Вікторія Демченко Відповісти
    • Хочу підтримати Тараса - текст справді важкий. Аби його зрозуміти, потрібно: по-перше, знати Писання (і не лише Новий Заповіт, але й, перш за все, Старий), по-друге, мати терпіння і силу волі то все прочитати, по-третє, бути дуже уважним. Для молоді, яка, тим більше, не знає Бога, це просто набір розумних слів, який нічого не відкриває, і, тим більше, не приводить до Бога. Про Добру Новину потрібно говорити просто і чітко. А це - занадто високі матерії...


    • 21 Лютого, 2013 00:54Ilik Taras Відповісти
    • "у Його доброті й мудрості, об’явити Себе самого й подати до відома таїнство своєї волі"
      чому тут "своєї" написано з малої букви? Адже, якщо я правильно зрозумів, йдеться про Бога (для порівняння - "Його" написано з великої)
      "в Святому Дусі"
      за правилами укр. милозвучності перед в, ф, св, тв, хв і льв (а також комплексами приголосних) треба писати прийменник У, тож правильний варіант - "у Святому Дусі"
      усе не прочитав, завтра продовжу, бо пізно вже і треба спати :)


    • 25 Лютого, 2013 15:55Богдан Довгань Відповісти
    • :)
      Я теж часто помиляюся, коли багато пишу, іноді можу проґавити, і написати слово, яке має стосуватися з Бога, з малої літери.
      Надіюся, мені це пробачать.
      Думаю, автори будуть вдячні тобі за коректування і виправлення.
      Там ще були місця без пропусків, мабуть, в чистому варіанті будуть пропуски...


    • 20 Лютого, 2013 20:42Taras Відповісти
    • Є цікава річ, я знайшов в інтернеті катехизм "Христос - наша Пасха", тільки чомусь за 2010 р, незнаю чи це не підробка, ось на цьому сайті трохи нижче справа, скажіть свою думку про це, читати його чи ні...
      http://prpb.blogspot.com/p/blog-page_3.html


    • 20 Лютого, 2013 19:48о.Ростислав Пендюк Відповісти
    • Дуже дякуємо за Ваші думки! Щодо мови, то власне задум молодіжного Катехизму, між іншим, в цьому і полягає, щоб була простіша мова.
      Але, якщо молодіжний Катехизм писатимуть лише богослови, без допомоги молоді, важко буде уникнути певних незрозумілостей.
      Тому - коментуйте, ставте запитання, виділяйте найважливіше, висловлюйте свої думки.


    • 20 Лютого, 2013 19:40Taras Відповісти
    • Моя думка, дуже і дуже складною мовою написано, ніби пишеться тільки для людей з Богогсловською освітою. Є деякі рядки де більш - менш зрозуміло. А як це все зрозумітити простим людям?
      От так як Люїс написав - зрозуміло. Можливо потрібно заміняти складні слова на прості, кожноденні, з якими людина стикається кожен день.
      1.Незрозуміло наступне:
      "або повідати кожночасно чудеса Твої?»"
      "Віра Церкви основується на Божому Об’явленні." Незрозумыло що маэться на увазы пыд словом Боже Обявлення.
      "У цьому Об’явленні невидимий Бог з повноти своєї любові промовляє до людей, щоб покликати їх до сопричастя зі Собою:"
      Теж саме не зрозуміло, і про сопричастя не зрозуміло.
      "...об’явити Себе самого й подати до відома таїнство своєї волі (пор. Єф. 1, 9),"
      "завдяки якій люди через Христа – Слово"
      " учасниками Божої природи»"
      "Об’являючи Себе, Бог, який у своїй сутності є непізнанним, бажає, щоб люди відповіли Йому, пізнавали Його і любили Його понад усе"
      "19 Боже Об’явлення здійснюється одночасно через дії і слова, тісно пов’язані між собою, які взаємно освітлюють одні одних[4]. Таким чином проявляється особлива «Божа педагогіка»"
      "поетапно готуючи її до сприйняття Об’явлення Себе Самого, аж до повноти Об’явлення в Особі й ділі Воплоченого Слова – Ісуса Христа:"
      "У всій повноті Бог об’являє Себе тільки у своєму воплоченому Слові, яке було споконвіку (пор. Йо. 1, 1), – Ісусі Христі"
      "об’являючи йому не щось про Себе, але Самого Себе"
      "Який посідає буття Сам у Собі"
      "об’являє Себе Отцем"
      "Тільки Він має життя в повноті, а світ, оскільки створений, завдячує своє існування Йому. Бог творить усе своїм Словом: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Йо. 1, 3; пор. Бут. 1). Створена Богом природа та її закони походять від Слова: «Слово… залишається в землі по всі наступні часи, подаючи їй силу родити й приносити плоди»[6]. Боже Слово надає закон і сенс творінню: і сказав Бог, – це значить, що в кожне єство вкладено премудре і творче слово[7]."
      "і діло рук Його проголошує твердь небесна» (Пс. 19, 2);"
      "«Невидиме ж Його [Бога], після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: Його вічна сила і божество» (Рм. 1, 20)."
      "Набуваючи досвіду перебування в Божій присутності, люди здатні прославляти Бога «по всіх місцях Його правління!» (Пс. 103, 22)."
      "Цей задум спасіння здійснюється і вчинками і словами, внутрішньо так між собою пов’язаними, що діла, вчинені Богом, в історії спасіння виявляють науку і словами визначені справи та їх підтверджують, а слова проголошують діла і вияснюють таїнство в них закрите."
      "Внутрішня ж правда, і про Бога і про спасіння людей, цим Об’явленням нам стає ясною у Христі"
      "їхнє покликання продовжити діло сотворення:"
      "не живе у рукотворних храмах» (Ді. 17, 22-24)."
      "26 З-поміж людей, які «шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть його» (Ді. 17, 27)"
      "Сущий Бог об’являє себе «Богом Авраама, Ісаака і Якова» (пор. Вих. 3, 15), «Богом батьків наших» (Втор. 26, 7)."
      "але й кличе його до повноти життя в Ньому: «Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев. 26, 12)"
      "«І Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом Якова повіки,"
      "27 У Новому Завіті повнота Об’явлення осягнута в Єдинородному Сині, який споконвіку в лоні Отця і Отця об’являє (див. Йо. 1, 18)."
      "Таким чином Ісус Христос приносить повноту Об’явлення, оскільки Він є «образ невидимого Бога» (Кл. 1, 15)."
      "28 Церква вірує, що існує тільки одне єдине Боже Об’явлення людям, повноту якого приніс нам і передав Ісус Христос, так що іншого Об’явлення не існує[10]. Боже Об’явлення продовжує передаватися в Церкві – Тілі Христовому, щоб ми зростали у вірі й богопізнанні."
      "У своєму богослужбовому житті Церква поєднує календарний рік із роком літургійним, історичний час – зі священним часом спасіння. У літургійному святкуванні історичні події земного життя Спасителя стають спасаючими таїнствами."
      "то в Новому Завіті усі члени Христової Церкви приймають Його Об’явлення."
      2. Те що вразило і запамяталось:
      1)"Бог - пальне, на яке розрахований наш дух, їжа, яка йому необхідна. Альтернативи не існує. Ось чому не має сенсу просити Бога, щоб він зробив нас щасливими по нашому смаку, не обтяжуючи ніякою релігією. Бог не може дати нам щастя і мир без Нього Самого, тому що без Нього щастя і миру просто немає. (Клайв Стейпл Льюіс)"
      2)"Бог відкриває Себе людині поступово, поетапно готуючи її до сприйняття Об’явлення Себе Самого, аж до повноти Об’явлення в Особі й ділі Воплоченого Слова – Ісуса Христа"


    • 25 Лютого, 2013 15:52Богдан Довгань Відповісти
    • "...об’явити Себе самого й подати до відома таїнство своєї волі (пор. Єф. 1, 9),"
      - виявити Себе, показати Себе, Бога невидимого, зробити усе приховане видимим, явним...
      "завдяки якій люди через Христа – Слово"
      Ну можна почитати тлумачення Лопухіна
      [http://www.lopbible.narod.ru/eph/_eph004.htm]
      Бог показав таємницю, Свою волю, чого Він бажає, через Христа і Євангелію, добру новину-слово, яке Ісус проповідував, через яке люди, повіривши, стали співспадкоємцями Христовими і Дітьми Божими, точно, учасниками Божої природи, як тут написано: " учасниками Божої природи»" - тобто, стали подібні до Бога. Ми створені на образ і на подобу Бога, але не завжди знаємо, який Бог, і чого Він хоче, через Ісуса ми краще дізналися і побачили, який Бог, чого хоче Бог, як можна бути на землі людьми і водночас виконувати Божу волю, і стати спільними з Богом, з Його природою.
      "Об’являючи Себе, Бог, який у своїй сутності є непізнанним, бажає, щоб люди відповіли Йому, пізнавали Його і любили Його понад усе"
      Коли Ісус прийшов, який перебував на Небі, і був невидимим, і ніхто Його не бачив, хотів спілкування з людьми, щоб люди почули Його голос, відповіли на Його заклик, спілкувалися з Ним, і любили Його жертовною любов'ю агапе, не боялися нічим жертвувати заради спілкування з Ним, особистої молитви, і проповідування Божого Слова.

      "19 Боже Об’явлення здійснюється одночасно через дії і слова, тісно пов’язані між собою, які взаємно освітлюють одні одних[4]. Таким чином проявляється особлива «Божа педагогіка»"
      Ісус прийшов, проповідуючи Добру Новину, але важливо не тільки те, що він говорив, але й те, як він поводився. Тобто, читаючи Новий Завіт, ми читаємо не тільки науку через Його слова, але й через Його поведінку.
      Бо Він казав, що є фарисеї, які проповідують одне, а поводяться зовсім по-іншому, як грецький філософ Сенека, натомість Ісус проповідував, і поводився аналогічно до того, що він проповідував. Приблизно Григорій Сковорода намагався робити те саме, що Ісус, жити згідно зі своїми філософськими принципами, які він розказував іншим людям.
      Його вчинки не розходилися з Його словом. Фраза "І словом, і ділом", була виборчим слоганом Ющенка, яка, на жаль, так і не стала реальністю його президентства. Натомість цією фразою можна охарактеризувати діяльність Ісуса.
      "поетапно готуючи її до сприйняття Об’явлення Себе Самого, аж до повноти Об’явлення в Особі й ділі Воплоченого Слова – Ісуса Христа:"
      Люди не можуть зрозуміти все відразу. Тому їм дається по частинах. Спочатку, молоко, потім твердіша їжа, потім ще твердіша їжа, відповідно до їхнього духовного розвитку. Так само тут, спочатку Бог говорив через пророків, Мойсея та багатьох інших до євреїв, потім через Ісуса, який сказав своїм учням проповідувати всім народам.
      "У всій повноті Бог об’являє Себе тільки у своєму воплоченому Слові, яке було споконвіку (пор. Йо. 1, 1), – Ісусі Христі"
      Євангелія Йоана починається з фрази про те, що Бог був слово, слово була в Бога, і слово було Бог.
      "Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог.
      З Богом було воно споконвіку.
      Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього."
      В грецькій мові є два слова, які означають слово, навчання - логос і рема. Логос означає написане слово, а рема - живе, діяльне слово, яке діє в даний момент. Коли ми часто читаємо Біблію, трапляється, що деякі рядки просто оживають, і ми розуміємо, що вони нам дають відповідь на якісь питання, які нас хвилюють у даний момент, в такий спосіб книжне слово, написане слово-логос стає словом-ремою, яким є Живий Бог.
      "об’являючи йому не щось про Себе, але Самого Себе"
      Ми можемо багато знати про якусь людину, наприклад, що ця людина багата, їздить на феррарі, але ми можемо не знати, про що вона думає, чим вона живе, чи вірить у Бога. Через спілкування з цією людиною ми дізнаємося більше про цю людину, щось таке, що ми б ніколи не дізналися в жодний інший спосіб. Так само Бог хотів живого спілкування, щоб ми пізнали Його безпосередньо, тобто, щоб ми не тільки знали, що він Всемогутній, Початок і Кінець, Агнець Божий, Спаситель, Відкупитель, Священик повіки за чином Мелхиседека, але знали, як з ним можна поговорити, поспілкуватися, щоб ми знали, що Він є добрий не тому, що священик на казанні сказав, що, мовляв, Бог є добрий, а тому, що самі досвідчили і відчули на власному досвіді, що так, справді, Бог є добрий, бо ми спілкуємося з Ним, і знаємо Його особисто.
      "Який посідає буття Сам у Собі"
      ну я про це вже казав, тобто, що Він Творець, усе буття і життя ним створене, але Він не створений.
      "об’являє Себе Отцем"
      каже про Себе, що Він є Богом Люблячим Батьком
      "Тільки Він має життя в повноті, а світ, оскільки створений, завдячує своє існування Йому. Бог творить усе своїм Словом: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Йо. 1, 3; пор. Бут. 1). Створена Богом природа та її закони походять від Слова: «Слово… залишається в землі по всі наступні часи, подаючи їй силу родити й приносити плоди»[6]. Боже Слово надає закон і сенс творінню: і сказав Бог, – це значить, що в кожне єство вкладено премудре і творче слово[7]."
      ну я про це вже казав, він Творець, усе створив, це тлумачення того, що означає "Який посідає буття Сам у Собі"
      "і діло рук Його проголошує твердь небесна» (Пс. 19, 2);"
      дивлячись на небо, яке воно гарне і всипане тисячами зір, ми бачимо творіння Бога, ми славимо Бога
      "«Невидиме ж Його [Бога], після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: Його вічна сила і божество» (Рм. 1, 20)."
      Коли ми задумуємося про невидимого Бога, думаємо про те, що Він створив, ми пізнаємо Бога, і розуміємо, що Він сильний, вічний і могутній.
      "Набуваючи досвіду перебування в Божій присутності, люди здатні прославляти Бога «по всіх місцях Його правління!» (Пс. 103, 22)."
      Чим більше ми молимося особистою молитвою, чим частіше ми приймаємо Святе Причастя, тим більше досвідчуємо перебування поруч з Богом, в Божій присутності, тим більше нам вдається молитися і прославляти Його.
      В псалмі написано, що всі 9 видів ангелів повинні прославляти Бога, а також усі люди, що вірять у Нього. Небо і Земля - це всі місця Його правління. Бог править там, де є праведні, де є люди, що бояться Бога, і що шукають Бога.
      А також там, де є душі праведних після смерті, тобто, в Раю.
      "Цей задум спасіння здійснюється і вчинками і словами, внутрішньо так між собою пов’язаними, що діла, вчинені Богом, в історії спасіння виявляють науку і словами визначені справи та їх підтверджують, а слова проголошують діла і вияснюють таїнство в них закрите."
      Цей задум - думка Бога про те, щоб люди знали, що він не тільки Вседержитель і Творець, але й Люблячий Батько і Рятівник. Через вчинки і слова, що нерозривно пов'язані.
      "Внутрішня ж правда, і про Бога і про спасіння людей, цим Об’явленням нам стає ясною у Христі"
      Ці всі слова і вчинки набувають повноти значення через Ісуса Христа.
      Коли приходить Ісус, усе стає зрозумілим.
      "їхнє покликання продовжити діло сотворення:"
      Бог закликає людей активними співтворцями, і продовжувати Його справу, творячи добро.
      Це покликання кожної людини.
      "не живе у рукотворних храмах» (Ді. 17, 22-24)."
      про це я відповідав іншій людині нижче
      "26 З-поміж людей, які «шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть його» (Ді. 17, 27)"
      Суть життя - шукати Бога, шукати спілкування з Богом. Бог недалеко кожного з нас, однак виглядає на те, що багато людей блукають неначе сліпці в темряві, не бачать Бога, пробують в темряві щось намацати, навпомацки пальцями щось шукають, однак не можуть ніяк побачити очевидне.
      "Сущий Бог об’являє себе «Богом Авраама, Ісаака і Якова» (пор. Вих. 3, 15), «Богом батьків наших» (Втор. 26, 7)."
      Бог не є Богом мертвим, але Богом живих. Про те, що мертві воскресають, Бог дав ще зрозуміти Мойсею, кажучи, що він є Богом Авраама, Ісаака та Якова, які слухали Його голос, Бог батьків євреїв за тілом (походженням), та духом - старозавітні праведники є духовними батьками сучасних людей, що намагаються жити згідно з заповідями Божими.
      "але й кличе його до повноти життя в Ньому: «Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев. 26, 12)"
      Бог хоче дати не тільки тілесної поживи, але й духовної поживи. Коли ми їмо хліб, ми насичуємося тілесно. Коли ми спілкуємося з коханою людиною, насичуємося душевно. Коли читаємо Біблію, слухаємо Євангеліє та Апостола на Літургії, приймаємо Святе Причастя, насичуємося духовно.
      Хто ситий духовно, той пізнав повноту життя в Бозі.
      "«І Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом Якова повіки,"
      Дім Якова - це ті, хто чинять волю Божу, Церква Христова. Ісус є Первосвящеником за чином Мелхиседека, Головою свого Містичного Тіла, Головою церкви, Царем усіх вірних.
      "27 У Новому Завіті повнота Об’явлення осягнута в Єдинородному Сині, який споконвіку в лоні Отця і Отця об’являє (див. Йо. 1, 18)."
      Євреї багато чого не знали і не могли розуміти, чекати на прихід Ісуса, та коли він прийшов, більшість з них далі нічого не зрозуміла, тому що повнота того, що казав Бог, була в Ісусі, який був його Єдинородним Сином, який був з ним на Небі, і втілився від Святого Духа і Діви Марії, одягнувся у тіло звичайної людини.
      Він показує, яким є Бог.
      "Таким чином Ісус Христос приносить повноту Об’явлення, оскільки Він є «образ невидимого Бога» (Кл. 1, 15)."
      Повне розуміння священних книг Старого Завіту не можливе без Ісуса Христа.
      "28 Церква вірує, що існує тільки одне єдине Боже Об’явлення людям, повноту якого приніс нам і передав Ісус Христос, так що іншого Об’явлення не існує[10]. Боже Об’явлення продовжує передаватися в Церкві – Тілі Христовому, щоб ми зростали у вірі й богопізнанні."
      Одне надприродня поява у світі, одна і повна Істина, якою є Ісус.
      Боже Об'явлення - тобто, Божі слова, Божа поведінка, передання - інші речі, що не записані у Біблії, передаються у Церкві.
      "У своєму богослужбовому житті Церква поєднує календарний рік із роком літургійним, історичний час – зі священним часом спасіння. У літургійному святкуванні історичні події земного життя Спасителя стають спасаючими таїнствами."
      Кожне свято Таїнство. Що разу, коли є Страсна П'ятниця і Великодень, ми щоразу переживаємо розп'яття Ісуса і Його Воскресіння, і під Зелених Свят відчуваємо вилиття Святого Духа на апостолів.
      "то в Новому Завіті усі члени Христової Церкви приймають Його Об’явлення."
      Там була така біда, що в Старому Завіті не всі люди могли спілкуватися з Богом, лише деякі вибрані Богом люди в Старому Завіті - патріархи, пророки, царі, могли спілкуватися з Богом лицем до лиця, а всі решта, якщо хотіли поговорити з Богом, то мусіли бігти до пророків просити і питатися. В Новому Завіті через вилиття Святого Духа і через Таїнство Миропомазання кожна людина може через Святе Письмо та особисту молитву приходити до Бога і спілкуватися з ним, пізнавати Його Правду.


    • 25 Лютого, 2013 14:50Богдан Довгань Відповісти
    • Гм, Тарасе, в мене нема богословської освіти, але я нібито все розумію...
      Хоча, справді, використовуються багато архаїзмів, староболгарських слів, які іноді важко розуміти чи сприймати, якщо не звик до них... Я бачив у Вікіпедії порівняння різних перекладів молитви Вірую, то в УАПЦ був якийсь варіант найбільш близький до сучасної розмовної української мови. Справа в тому, що деякі богословські моменти важко точно передати за допомогою української мови, тому їх і далі передають за допомогою старих слів.
      Там навіть була якась суперечка між римокатоликами і православними за догмат про непорочне зачаття Діви Марії. У латинській мові там є два різних слова, і два різних поняття, а в російській і в українській мовах ці два поняття перекладають одним і тим же словом, тому виникає плутанина і дебати.
      Тобто, наскільки я розумію, вони там сваряться на тему, чи була Діва Марія непорочна зачата, чи ні.
      Всі погоджуються на тому, що Ісус був непорочно зачатий у сенсі, що без чоловічого сімени, без сперми і сперматозоїдів, від Святого Духа, це було щось подібне до партеногенезу, єдина різниця, що згідно з теорією партеногенезу, з незаплідненої яйцеклітини може народитися лише жінка, адже в жінки є присутні тільки Х-хромосоми, а для того, щоб народився чоловік, потрібна одна Х-хромосома і одна Y-хромосома.
      Тобто, зачаття Ісуса Христа це було не просто партеногенез у чистому вигляді, а щось інше, надприроднє чудо.
      Римокатолики також стверджують, що Діва Марія була непорочно зачата, але вживають інше латинське слово для позначення цього іншого терміну, яке вони розуміють в наступний спосіб. Діва Марія була зачата і народилася від Єлизавети і Захарії у звичайний, природній людський спосіб, лишень була позбавлена першородного гріха гордині і непослуху, тобто, вона завжди, ще з зачаття, корилася волі Божій.
      Клайв Стейпл Л'юїс - рулить однозначно. Гадаю, ніхто не буде сперечатися на цю тему :)
      "або повідати кожночасно чудеса Твої" - ну це стара галицька говірка, в селі моєї бабці також казали слово повідати.
      "або повідати кожночасно чудеса Твої" - "або розповісти, розказувати повсякчас про Твої чудеса, дива, таємниці, які Ти, Боже, твориш."
      "Віра Церкви основується на Божому Об’явленні."
      Слово "Об'явлення" означає передання інформації в надприродний спосіб, або передання якоїсь надприродньої інформації. Бог прийшов до людей в людському тілі, щоб показати себе світу, об'явити себе, щоб люди його побачили, і дізналися про нього, ті, що блукають в темряві.
      "Незрозумыло що маэться на увазы пыд словом Боже Обявлення."
      "Боже Об'явлення" означає розповідь Бога, те, що сказав сам Бог про Себе у людському тілі.
      "У цьому Об’явленні невидимий Бог з повноти своєї любові промовляє до людей, щоб покликати їх до сопричастя зі Собою:"
      Коли Бог прийшов до людей у тілі, він показав себе світу, об'явив себе світу. Він, невидимий Бог, став видимим, через свою любов, і почав говорити до людей, і в такий спосіб закликати до спілкування із Собою.
      "Теж саме не зрозуміло, і про сопричастя не зрозуміло."
      Сопричастя - означає грецьке слово койнонія, бути разом, мати спілкування, бути друзями.
      Тобто, сопричастя з Богом - це спілкування з Богом, коли ми щодня на своїй особистій молитві не лише читаємо стандартні молитви (Отче Наш, Богородице Діво, Ангелику Божий, Царю Небесний, Вірую), а також своїми власними словами, так, як ми вміємо, спілкуємося з Богом. Наприклад.
      "Ісусе, в мене такий важкий день був сьогодні. Дякую, що ти під час цього дня постійно перебував зі мною, постійно допомагав мені, підтримував мене. Якби Тебе не було поруч, я би не витримав. Я би не зміг впоратися з усіма завданнями, які я мав зробити. Я би не зміг зберегти мир у серці, якби Ти був відсутній у моєму серці. Дякую, Тобі, що ти завжди поруч. Що ти завжди невидимо перебуваєш поруч зі мною. Ти моя Скеля і Опора, Слава тобі, Господи! Слава Тобі, наш Боже. Ісусе, допоможи і наступного дня, і протягом цілого життя не покидай мене, будь завжди зі мною, прошу тебе, Господи... Дякую Тобі, Боже, що ти завжди мені допомагаєш, навіть тоді, коли я не встигаю помолитися чи не вмію виділити достатньо часу на молитву, щоб поговорити з Тобою про все те, що мене турбує. Слава Тобі, Ісусе, бо Ти дорога, правда, і життя. Дякую Тобі, Ісусе, що ти моя дорога, що ти ведеш мене в моєму житті, і застерігаєш від ям, які могли б трапитися на моїй дорозі..." - це щось подібне на кшталт особистої молитви власними словами, сопричастя з Богом, койнонії з Ісусом, спілкування з Ним.


    • 20 Лютого, 2013 18:57Taras Відповісти
    • Скажіть, а де можна скачати катехизм УГКЦ "Христос - Наша Пасха"?


    • 20 Лютого, 2013 20:31о.Ростислав Пендюк Відповісти
    • І доповнюючи Марію: маю надію, що незабаром увесь Катехизм можна буде отримати в електронному варіанті.


    • 20 Лютого, 2013 20:35Taras Відповісти
    • Є цікава річ, я знайшов в інтернеті катехизм "Христос - наша Пасха", тільки чомусь за 2010 р, незнаю чи це не підробка, ось на цьому сайті трохи нижче справа, скажіть свою думку про це, читати його чи ні...
      http://prpb.blogspot.com/p/blog-page_3.html


    • 20 Лютого, 2013 20:48Taras
    • Там пише про якогось о.Петра, він зі словаччини... може це розкольники УГКЦ подають свій катехизм під нашою назвою?


    • 20 Лютого, 2013 20:44о.Ростислав Пендюк
    • Наскільки можу судити, це комусь кортіло викласти Катехизм. Але це чорновий варіант, який після цього був ще суттєво правлений. Тому раджу трішки зачекати, доки появиться офіційна версія. Те, що ми друкуємо на ДивенСвіті - це офіційна версія і ми маємо дозвіл комітету, який працював над укладанням Катехизму.


    • 20 Лютого, 2013 20:07Марія Кохановська Відповісти
    • Тарасе, думаю, не помилюся, якщо скажу, що на нашому сайті вперше публікується Катехизм УГКЦ в ел. варіанті з дозволу його укладачів.


    • 20 Лютого, 2013 18:22Настуня Відповісти
    • " Ім’я «Сущий» вказує на особовість Бога, Який посідає буття Сам у Собі та є джерелом усілякого існування і життя."
      -що означає "посідає буття Сам у Собі"?
      Із розділу "Бог в історії"
      "Цей задум спасіння здійснюється і вчинками і словами, внутрішньо так між собою пов’язаними, що діла, вчинені Богом, в історії спасіння виявляють науку і словами визначені справи та їх підтверджують, а слова проголошують діла і вияснюють таїнство в них закрите."
      Дуже складно уловити суть, як на мене, проблема не стільки у складності викладу, а у якомусь неправильному порядку слів.
      Приєднуюся до коментаря, що молодіжний катехизм має бути простіший, ніж той, що має зараз УГКЦ, написаним більш літературною мовою, а не лише богословськими термінами.


    • 25 Лютого, 2013 13:58Богдан Довгань Відповісти
    • "Посідає буття Сам у Собі" - це такі філософські звороти.
      Як дехто казав, користь з філософії не доведена, а шкода можлива.
      Цю фразу важко пояснити, однак, я, мабуть, спробую.
      Фраза "Посідає буття Сам у Собі" означає, що Бог - він є буття, він є життя, тобто, він не є створений. Усе, що є створене, створене Богом.
      Усе, що ми бачимо, створене Богом.
      Усе, що придумала людина, і думає, що створила сама, насправді, було подаровано їй Богом.
      В книзі пророка Ісаї 45:9, написано:
      "Горе тому, хто сперечається зо своїм творцем - черепок із земних черепків! Чи ж глина скаже гончареві: Що робиш? Чи його праця йому скаже: Ти безрукий?"
      Хтось розповідав, що після смерті, один дуже зарозумілий вчений зустрівся з Богом, і сказав, що людству Бог не потрібний, що, мовляв, вчені вже дослідили усі глибини людського розуму і космосу, і що їм Бог вже більше не потрібен.
      Тоді Бог сказав йому - окей, проведімо змагання з творчості. Повернімося до початку всього, і створимо першого чоловіка - Адама.
      Вчений нагнувся, щоби зачерпнути горстку пороху.
      Бог йому сказав:
      - Е, ні! До мого пороху не торкайся, створи собі свій власний порох.


    • 20 Лютого, 2013 14:05Адмін Відповісти
    • Запитання від Віри:


      Щодо: «Бог відкрив Адамові та Єві, а через них усім людям, їхнє покликання продовжити діло сотворення: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Бут. 1, 28). Коли ж прародичі через своє гріхопадіння відпали від Бога, то Бог не покидає людину і обіцяє дати їй Спасителя: «Воно [потомство жінки – Ісус Христос] розчавить тобі [змієві] голову» (Бут. 3, 15).


      У такому разі Адам і Єва свого покликання не зрадили Але Бог, коли відіслав їх із райського саду, фактично дав їм право вибору - вони постали незахищеними перед силами природи і сильним впливом як бога, так і сатани. Покарання Содому і Гоморри стало покаранням за вибір, право якого було дане, так виходить? І який сенс обіцяти дати спасителя, якщо до його приходу проходить неймовірна кількість часу і людство встигає увірувати, що у нього насправді був цей вибір? Це схоже на лікаря, що робить штучне дихання на розтині.


      Щодо: «Він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах» (Ді. 17, 22-24).


      О, ось воно! Те, чого я не розумію - для чого тоді ті рукотворні храми потрібні? Ясна річ, варто мати місце збору на всіляку погоду (хоча проповіді читались і на майданах, хіба ні?). Але потяг до краси убранства, до розкоші - кому він що дає? Якщо вірити, що світ - боже творіння, то ніякими своїми жалюгідними намаганнями людина не зможе створити щось величніше.



    • 25 Лютого, 2013 13:50Богдан Довгань Відповісти
    • Про рукотворні храми.
      У цій проповіді апостол Павло звертався до греків, жителів Афін, столиці теперішньої Греції.
      Вони тоді мали свої міфи, вірити у язичницьких божків (Аполона, Зевса, Меркурія, Артеміди, і так далі), можна детальніше прочитати у книжках Міфи Стародавньої Греції, вони мали великі будівлі, які вони називали храмами, і приносили в цих будівлях жертву цим божкам.
      Павло казав, що в їхніх храмах Артеміди, Афродіти, і так далі, не перебуває Бог.
      На скільки я розумію Писання, в Старому Завіті, Бог перебував у вигляді хмари в Ковчезі Завіту, які носили під час вигнання з Єгипту, і який потім поставили у Святая Святих Єрусалимського Храму.
      Однак Ісус попередив, що після Його смерті на хресті, Бог покине Єрусалимський храм, і його зруйнують.
      Тому завіса в єврейському храмі розірвалася надвоє, і всі люди побачили, що навколо Ковчега Завіту вже немає хмари, в якій видимо перебував Бог, що був стовпом вогненним уночі, і хмарою туману вдень, коли Він вів євреїв пустелею після вигнання з Єгипту.
      Бог перебуває тепер у Пресвятій Євхаристії.
      Причастя - це Тіло і Кров Ісуса.
      Коли ми причащаємося, ми приймаємо Бога до свого тіла, до свого серця.
      Пресвята Євхаристія зберігається у наших церквах (грекокатолицьких, римокатолицьких, і навіть православних, мабуть), для того, щоб дати можливість будь-якій людині при крайній потребі, наприклад, на випадок смерті, причаститися Тіла і Крові Нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.
      Наше тіло є храмом Святого Духа. Кожна охрещена людина проходить також обряд миропомазання, хрещення Святим Духом. Святий Дух - це третя особа Пресвятої Трійці. У такий спосіб Бог перебуває у кожному з нас, хто охрещений і миропомазаний. Коли ж нам бракує Його присутності чи Його благодаті, ми читаємо Боже Слово, щоб наповнитися Його присутністю, ми приходимо в храм на Літургію, щоб спожити Його Тіло, і у видимий спосіб побачити, як Бог наповнює нас.
      Будівля церкви - це місце, це зберігаються Святі Тайни, і місце, де відбувається Божественна Літургія, під час якої люди можуть прийняти Бога, спожити Боже Тіло.
      Тому Бог перебуває у храмах, не в тому сенсі, рукотворних, чи не рукотворних, Бог перебуває в Пресвятій Євхаристії, а отже, всюди, де вона знаходиться. І Бог перебуває в людських серцях.
      Написано в Йоана 14:23
      "Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло."
      Тобто, коли ми читаємо Біблію, і пам'ятаємо, що там написано, до нас приходить Ісус з Богом Отцем, і закладе в нашому серці житло, тобто, перебуватиме у нас.


    • 25 Лютого, 2013 13:35Богдан Довгань Відповісти
    • Цікаві запитання від Віри.
      Я сам не маю богословської освіти, однак в мене було бажання поділитися своїми думками, як я це розумію сам.
      Про Адама і Єву я колись багато роздумував, навіть написав запис у своєму новому жж:
      [http://julfybenedictus.livejournal.com/11522.html], також потім цей запис переписав трохи, і записав у свій блог на цьому сайті, але він не з'явився у списку.
      У двох словах, наскільки я зрозумів це: Бог дав право вибору Адамі і Єві ще з самого початку, до їхнього гріхопадіння. Це найбільший дарунок від Бога, і його не мають права забирати ніхто, ні ангели, ні добрі сили, ні демони, тобто, злі сили.
      Адже Бог не хотів, щоб люди перебували з ним з примусу, Бог бажав, щоб вони залишалися з ним з доброї власної волі. Тобто, момент надання вибору, як на мене, був ще до вигнання Адама і Єви з Едему, наскільки я розумію. Хоча я можу помилятися, якщо мій коментар прочитають священики чи богослови, нехай прокоментують.
      Бог не бажав, щоб люди були незахищені, Він дав їм захист від холоду, вбив тварину, щоб дати їм одяг зі шкіри тварини. Буття 3:21
      "Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх."
      Наступне запитання - про Содом і Гомору.
      Найкраще, щоб знайти відповідь, це читати Біблію, де про це написано. Бог вирішив повідомити Авраама, попередити його про те, що чекає на Содом і Гомору.
      Буття 18:20-21
      "Далі Господь сказав: "Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий.
      Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати.""
      Тобто, я це розумію так, що багато людей молилися, про Боже заступництво для тих, що страждають від гріхів мешканців Содому і Гомори.
      І Бог послав своїх ангелів для того, аби перевірити, чи мешканці цих міст настільки перебувають у гріху.
      Кожна людина має вільний вибір і вільну волю, однак не має права порушувати вільний вибір і вільної волі іншої людини.
      Коли Божі ангели у вигляді людей прийшли до племінника Авраама, Лота, аби вивести його із цих поселень, що мали бути знищені, мешканці захотіли зґвалтувати цих ангелів.
      Бог дав вільну волю, вільний вибір мешканцям цих міст, однак вони не мали права ґвалтувати ангелів, не можна посягати на вільну волю іншої людини, маніпуляції та домінування - гріх чаклунства. Лот сказав, що дасть їм для ґвалтування своїх дочок, що ще були незаймані, однак мешканці цих міст далі вимагали, аби Лот видав їм ангелів, аби їх зґвалтувати.
      В такій ситуації Бог побив тих мешканців сліпотою, бо інакше б ангели із сім'єю Лота не могли здійснити свою вільну волю та вийти з того міста.
      Покарання Содому і Гомори не було покаранням просто за вибір, а покаранням за порушення вибору інших людей. В деякому розумінні таки так, було покаранням за вибір, адже мешканці цих міст зробили своїм вибором порушення вибору інших людей і багато інших гріхів.
      Сенс Спасителя - людина не може врятуватися власними силами, і власними силами відійти від гріха, тому кожна людина потребувала кровної жертви Ісуса за свої гріхи, який став Спасителем і Відкупителем людства.
      І там було таке, що старозавітні праведники не могли потрапити до раю, аж поки Ісус не прийшов, і не помер за них, вони не могли б потрапити іншим способом до раю, якби він не зійшов після своєї смерті у шеол, і не забрав старозавітніх праведників до раю звідти.
      Це як в тій історії, коли жило двоє друзів з дитинства, один став суддею, а інший злодюжкою, і злодія зловили на великому пограбуванні, і суддя-друг його мав судити. Як чесна людина, він не міг присудити менший чи не відповідний вирок до гріхів його друга. Як друг і люблячий товариш, він не міг допустити смерті свого друга, чи його рабства через те, що він не мав грошей, аби сплатити штраф. Тоді він присудив найбільшу міру покарання у вигляді грошового штрафу, і зняв із себе мантію, і продав усі свої речі, аби заплатити борг свого друга.
      Подібну жертву зробив Ісус.
      Так само, як в історії з мурашником.
      Ішли батько з сином по лісу, і побачили недопалок сигарети, який потрапив до мурашника. Мурашки бігали туди-сюди, і не знали, куди втікати. Хлопчик пробував показати мурашкам паличкою вихід з мурашника, однак мурашки не розуміли його і не чули його голосу.
      Тоді батько сказав хлопчику. Ти не зможеш у такий спосіб показати їм вихід з мурашника. Аби вони тебе зрозуміли, ти мусиш сам стати мурашкою, прийти до них і розмовляти їхньою мовою.
  • Сторінка:12